"Банзай вийшов із безлюдного парку, прямуючи до порожнього центру. Там, під білою фігурою, судячи з усього - святої Анни, він запримітив дещо цікавеньке. Кілька старих людей (по три бабці на кожну стінку) щось голосно викрикували сипучими голосами. Банзай сів на лавку поруч із демонстрацією. Що то був за мітинґ, він втямив лише по одній вивісці, чи то пак, транспарантові. "МОСКАЛІ, ДОДОМУ!", писало на білій смужці, склеєній із аркушиків креслярського паперу. А під тим гучний підпис: "Районне товариство української мови ім. Тараса Шевченка". Він прислухався до викриків. - Да как ви смєєтє??? Как ви можетє бить такімі? Ви нє можетє запретіть нам разгаварівать на українскай мовє! - вигукувала одна з демонстранток з-під затінку транспаранта. - Да? Нє можем? А как ви смєєтє називать рускую нацию на Українє нацианальнай мєншинай? Га? Как ваапшє а рускай нациї можна гаваріть такім тонам? Да вєлікій рускій народ нікагда нє бил і нікагда нє будіть нацианальнай мєншинай! Нікагда! Ні в какой странє! Нікагда!" (Любко Дереш)
Банзай зрозумів, що за ті п'ять років, протягом яких він не цікавився політикою, у країні відбулися серйозні зміни. Він одразу ж вирішив не цікавитися нею наступні літ іще так зо п'ять. А то й усі десять.
Коло демонстрантів сумно стояла жінка із Закарпаття. З великим клунком за спиною й у лахмітті. Вона монотонним голосом почергово зверталась то до одних, то до інших:
- Вібачьте, щьо вас прьошю, я сама ні мєсна, дайте нєсколька копієк, риб'йонок балной, зовсім хоронький, дайте хто щьо можє… Вібачьте, щьо вас прьошю, я сама ні мєсна…
Юрко встав і пішов геть. Далі від цієї квінтесенції театру абсурду, де ніколи не з'явиться Ґодо.
Останнім часом мене дивує примітивність агітації. Переглядав краєм ока деякі газетки, що підкидували у поштову скриньку протягом двох місяців, такого побачив... У вересневих числах було, наприклад "русский язьік хорош тем, что помогает у нас нераспространению национализма" і "давайте повременим с украинским язьіком, пока старики не поумирают, зачєм усложнять им жизнь, им уже немного осталось"
Еслі шо, це була газетка ВЕСТИ від 8-ого вересня на користь мажоританого самовисуванця Жолобецького, що позіціонує себе як опозіціонер, котрий не боїться бути разом з людьми.
Тобто, дебілізм видається за глас народу. Я вже починаю потрохи замислюватися, чи не є це та сама навмисна дебілізація, про яку останнім часом говорять.
Comments 13
Reply
Reply
Reply
Він прислухався до викриків.
- Да как ви смєєтє??? Как ви можетє бить такімі? Ви нє можетє запретіть нам разгаварівать на українскай мовє! - вигукувала одна з демонстранток з-під затінку транспаранта.
- Да? Нє можем? А как ви смєєтє називать рускую нацию на Українє нацианальнай мєншинай? Га? Как ваапшє а рускай нациї можна гаваріть такім тонам? Да вєлікій рускій народ нікагда нє бил і нікагда нє будіть нацианальнай мєншинай! Нікагда! Ні в какой странє! Нікагда!" (Любко Дереш)
Reply
Банзай зрозумів, що за ті п'ять років, протягом яких він не цікавився політикою, у країні відбулися серйозні зміни. Він одразу ж вирішив не цікавитися нею наступні літ іще так зо п'ять. А то й усі десять.
Коло демонстрантів сумно стояла жінка із Закарпаття. З великим клунком за спиною й у лахмітті. Вона монотонним голосом почергово зверталась то до одних, то до інших:
- Вібачьте, щьо вас прьошю, я сама ні мєсна, дайте нєсколька копієк, риб'йонок балной, зовсім хоронький, дайте хто щьо можє… Вібачьте, щьо вас прьошю, я сама ні мєсна…
Юрко встав і пішов геть. Далі від цієї квінтесенції театру абсурду, де ніколи не з'явиться Ґодо.
Reply
(The comment has been removed)
Reply
(The comment has been removed)
Reply
Еслі шо, це була газетка ВЕСТИ від 8-ого вересня на користь мажоританого самовисуванця Жолобецького, що позіціонує себе як опозіціонер, котрий не боїться бути разом з людьми.
Тобто, дебілізм видається за глас народу. Я вже починаю потрохи замислюватися, чи не є це та сама навмисна дебілізація, про яку останнім часом говорять.
Reply
Reply
п.с. глянь, якщо хочеш, сьогодні в стрічці я натрапила на таку фотку: http://columbus2.livejournal.com/1448616.html :))
Reply
Leave a comment