Подкарпатская Русь и Галичина. Межвоенный период.
Интересная историческая ремарка в контексте украинских националистов подписантов обвинительного заявления на о.Димитрия Сидора. Нынешние члены "Просвиты" написавшая донос на русинов почти не отличаются от тех галичан-сепаратистов прошлого столетия. На основании исторических документов, можно проследить, как перед второй мировой войной представители "Просвиты" были сепаратистами в Чехии. Во второй части будут даны документы из чешской жандармерии того времени, иллюстрирующие, что это за организация была тогда, а по нынешнему ее поведению видим что она собой представляет сегодня. Она не изменилась. Первая часть идет на мове. Остальное пойдет на русском.
Часть 1
Просвита в Подкарпатской Руси
У відносинах між „Просвітою” та чехословацьким урядом можна виділити 4 періоди:
І. 1920-1923 рр.
ІІ. 1924-1928 рр.
ІІІ. 1929- жовтень 1938 рр.
IV. Жовтень 1938-лютий 1939 рр.
Перший період у відносинах між чехословацьким урядом та „Просвітою” характеризувався всебічною підтримкою, яку надавав уряд Товариству, підтримуючи його культурно-просвітню працю і допомагаючи в розбудові організаційної мережі.
Товариство „Просвіта” від початку свого заснування визначало себе як суто культурно-просвітницьку організацію „з виключенням всякої політичної акції” [2, арк. 3]. Це звичайно ж імпонувало чехам. Проте „виключення всякої політичної акції” залишилося радше побажанням, адже, будучи потужною організацією, репрезентантом і очільником українського національно-культурного, а згодом політичного руху, Товариство впливало на політичну ситуацію у Підкарпатській Русі. Та й багато діячів „Просвіти”, особливо емігрантів, постійно твердили, що проблемою українського руху було розходження культурного й політичного рухів, що, зрештою, призвело до поразки визвольних змагань. Вони постійно наголошували на тому, що кожна українська справа мусить бути і є справою політичною, просто тому, що українська проблема сама по собі є політичною проблемою [3, арк. 16].
Чехословацька республіка отримала від Угорщини на теренах Підкарпатської Русі важкий спадок: низький культурно-освітній рівень населення, низький рівень національної свідомості, змадяризовану інтелігенцію та великий відсоток угорців, які тут проживали. За таких умов нова влада небезпідставно побоювалася, що Підкарпатська Русь постійно знаходитиметься під впливом Угорщини. Ставка робилася на те, щоб обмежити вплив проугорськи настроєних елементів. Проте, слід було діяти дуже обережно, щоб не налаштувати проти себе місцеву інтелігенцію та населення, бажано було б, щоб ініціатива йшла саме від місцевого населення. Тому чехословацький уряд радо підтримав товариство „Просвіту”, яке до того ж було єдиним культурно-просвітнім товариством Підкарпатської Русі, щоб таким чином протистояти угорським впливам. Крім того, Чехословаччина не визнавала приєднання Західної України до Польщі і до 1923 р. утримувала на своїй території загони українських січових стрільців [1, с. 46].
На початковому етапі становлення Чехословацької держави були певні прояви розуміння тимчасового характеру входження Підкарпатської Русі до складу держави [1, с. 40]. Всі ці фактори вплинули на прихильне ставлення чехословацького уряду до українського національно-культурного руху, а отже, і до „Просвіти” та й губернатор Підкарпатської Русі Ю.Жаткович прихильно ставився до діяльності Товариства.
Чимало впливових чеських діячів: віце-губернатор П.Еренфельд, голова шкільного відділу Й.Пешек, професор Ф.Тіхий, Ф.Заплєтал та інші - стали членами Товариства. Е.Бенеш, відвідавши в січні 1922 р. Підкарпатську Русь, на зустрічі з діячами “Просвіти” “високо оцінив працю “Просвіти” і театру. Так як працює “Просвіта”, так працювали чехи зі своїм народом 150 р. тому. Прем’єр-міністр також пообіцяв моральну і матеріальну допомогу товариству [4
Чехословацький уряд підтримував таку культурно-просвітницьку працю і підтримував „Просвіту” матеріально. Так, Президент Чехословацької республіки Т.-Г.Масарик надав театру допомогу в сумі 250 000 кч. [6, с. 137]. У травні 1922 р., коли стан справ театру погіршився, віце-губернатор П.Еренфельд доручив Й.Пешеку доповісти міністерству освіти про критичний стан театру і виплатити 436 000 кч., сам Й.Пешек пообіцяв після внесення прохання дати ще 40 000 кч. на театр [7, с. 175].
Т.-Г.Масарик подарував на будівництво Народного Дому 100 000 кч.. А комітет будови Народного Дому, як уже було зазначено, отримав від уряду дозвіл на збирання пожертв для будови “Народного Дому” в цілій республіці від 1 липня 1922 р. в деяких частинах республіки на 3, а в деяких на 6 місяців [8, с. 20].
Допомогу отримувала й видавнича комісія. І.Панькевич, який був активним діячем „Просвіти” і одночасно працював у шкільному відділі, посприяв тому, щоб шкільний відділ купував видання „Просвіти”, таким чином підтримуючи її.
Загалом, як адміністрація Підкарпатської Русі, так і центральний уряд у Празі постійно надавали „Просвіті” грошову допомогу [9, с. 79; 10, с. 120; 11, с. 129; 12]. Так, у державному бюджеті на 1922 р. було закладено сталу субвенцію 80 000 кч., а також надзвичайну 1 мільйон кч. [13, с. 158], а в бюджеті на 1923 р. передбачено 360 000 кч. [11, с. 219]. Загалом за 1920 - 1923 рр. „Просвіта” отримала від чехословацького уряду щонайменше 1 088 700 кч. грошової допомоги.
„Просвіта” домоглася від уряду заборони вивезення за межі Підкарпатської Русі музею ім. Т.Легоцького в Мукачеві, який придбали підприємці і готувалися вивезти.
Схвалення міністерством народної освіти і шкільництва в 1922 р. „Граматики...” І.Панькевича стало першим кроком до утвердження на теренах Підкарпатської Русі української літературної мови.
Отже співпраця між товариством „Просвіта” та урядом велася у всіх сферах культурно-освітнього життя
Ще однією причиною негативного ставлення чеських урядовців та громадськості до українського національно-культурного руху було те, що його підтримували комуністи.
Третій період характеризується активним поборництвом українського національно-культурного руху з боку чехословацького уряду. Цей період у відносинах між урядом та „Просвітою” можна назвати конфліктним. І справді, після 1928 р. відносини між „Просвітою” і чеським урядом загострюються. Свого апогею погіршення досягло у 1930 р., коли студент Федір Тацинець здійснив замах на голову „Общества им. А.Духновича” Є.Сабова. Стріляв він у повітря, але русофіли і чехи використали цей епізод для нових нападів на „Просвіту”. Зокрема чеський політик Клофач вбачав у цьому рейд Берліна [21, с. 49].
Урядове переслідування „Просвіти” було однією з причин кризи 1930-1931 рр. у діяльності Товариства. Якщо в 1929 р. кількість читалень складала 176, 4 філії і 11 125 членів, то в 1931 р.вже було 5 філій, 109 читалень, 7240 членів [8, с. 13].
Одночасно чехословацький уряд заборонив використання терміна „українці” для означення населення Підкарпатської Русі.
У 1930 р. Народовецьке учительське товариство та „Просвіта” спробували змінити статути, вживши терміни „український”, „українець”. Міністерство внутрішніх справ заборонило використовувати ці терміни, мотивуючи тим, „що в згаданім означенні треба вбачати також і цілі протидержавні з огляду на відомі намагання до утворення українського соборного зв’язку” [22, с. 1]. Обидва товариства звернулися до Найвищого Адміністративного Суду, який, після розгляду справи, 28 червня 1935 р. підтвердив заборону назви „український” як такої, що суперечить правним приписам, згідно з якими мова і народність населення Підкарпатської Русі означається, як „руска (малоруска)” або „русинска” [23, арк. 3]. Заборона стосувалася лише офіційних документів, але не повсякденного життя.
Невдовзі, в 1934 р., Крайовий уряд заборонив вживати назви „Закарпаття”, „Підкарпаття”. Ця заборона була скасована лише після того, як члени „Просвіти” надали Крайовому уряду масу цитат з видань Чеської Академії Наук і Мистецтв у Празі, видань інших чеських наукових товариств у яких також вживалися назви „Підкарпаття”, „Закарпаття”, „Закарпатська Русь” [24, с. 1].
Безперечно, така урядова політика лише загострювала відносини з „Просвітою” і сприяла радикалізації просвітянської молоді.
Судову постанову використали русофіли для подальших звинувачень „Просвіти” в сепаратизмі, хоч Товариство і наголошувало, що рішення Адміністративного Суду мають декларативний характер і нікому нічого не забороняють, а назви „українець”, „український” можна вживати в приватних розмовах. Тому „Просвіта” і надалі, незважаючи на переслідування, продовжувала поширювати етнонім „українці”. За це діячі „Просвіти” Л.Бачинський, С.Черкасенко, В.Ґренджа-Донський, Марійка Підгірянка та інші - зазнавали переслідувань з боку уряду.
Останній здійснив ряд заходів, спрямованих на підтримку русофільства. Так 7 листопада 1930 р. міністр освіти І.Дерер заявив, що у початкових школах до апробації тимчасово можна вживати російські підручники.
«Построение информационного общества в Подкарпатской Руси".
САЙТ ПОДКАРПАТСКАЯ РУСЬ
Часть 1
Просвита в Подкарпатской Руси
У відносинах між „Просвітою” та чехословацьким урядом можна виділити 4 періоди:
І. 1920-1923 рр.
ІІ. 1924-1928 рр.
ІІІ. 1929- жовтень 1938 рр.
IV. Жовтень 1938-лютий 1939 рр.
Перший період у відносинах між чехословацьким урядом та „Просвітою” характеризувався всебічною підтримкою, яку надавав уряд Товариству, підтримуючи його культурно-просвітню працю і допомагаючи в розбудові організаційної мережі.
Товариство „Просвіта” від початку свого заснування визначало себе як суто культурно-просвітницьку організацію „з виключенням всякої політичної акції” [2, арк. 3]. Це звичайно ж імпонувало чехам. Проте „виключення всякої політичної акції” залишилося радше побажанням, адже, будучи потужною організацією, репрезентантом і очільником українського національно-культурного, а згодом політичного руху, Товариство впливало на політичну ситуацію у Підкарпатській Русі. Та й багато діячів „Просвіти”, особливо емігрантів, постійно твердили, що проблемою українського руху було розходження культурного й політичного рухів, що, зрештою, призвело до поразки визвольних змагань. Вони постійно наголошували на тому, що кожна українська справа мусить бути і є справою політичною, просто тому, що українська проблема сама по собі є політичною проблемою [3, арк. 16].
Чехословацька республіка отримала від Угорщини на теренах Підкарпатської Русі важкий спадок: низький культурно-освітній рівень населення, низький рівень національної свідомості, змадяризовану інтелігенцію та великий відсоток угорців, які тут проживали. За таких умов нова влада небезпідставно побоювалася, що Підкарпатська Русь постійно знаходитиметься під впливом Угорщини. Ставка робилася на те, щоб обмежити вплив проугорськи настроєних елементів. Проте, слід було діяти дуже обережно, щоб не налаштувати проти себе місцеву інтелігенцію та населення, бажано було б, щоб ініціатива йшла саме від місцевого населення. Тому чехословацький уряд радо підтримав товариство „Просвіту”, яке до того ж було єдиним культурно-просвітнім товариством Підкарпатської Русі, щоб таким чином протистояти угорським впливам. Крім того, Чехословаччина не визнавала приєднання Західної України до Польщі і до 1923 р. утримувала на своїй території загони українських січових стрільців [1, с. 46].
На початковому етапі становлення Чехословацької держави були певні прояви розуміння тимчасового характеру входження Підкарпатської Русі до складу держави [1, с. 40]. Всі ці фактори вплинули на прихильне ставлення чехословацького уряду до українського національно-культурного руху, а отже, і до „Просвіти” та й губернатор Підкарпатської Русі Ю.Жаткович прихильно ставився до діяльності Товариства.
Чимало впливових чеських діячів: віце-губернатор П.Еренфельд, голова шкільного відділу Й.Пешек, професор Ф.Тіхий, Ф.Заплєтал та інші - стали членами Товариства. Е.Бенеш, відвідавши в січні 1922 р. Підкарпатську Русь, на зустрічі з діячами “Просвіти” “високо оцінив працю “Просвіти” і театру. Так як працює “Просвіта”, так працювали чехи зі своїм народом 150 р. тому. Прем’єр-міністр також пообіцяв моральну і матеріальну допомогу товариству [4
Чехословацький уряд підтримував таку культурно-просвітницьку працю і підтримував „Просвіту” матеріально. Так, Президент Чехословацької республіки Т.-Г.Масарик надав театру допомогу в сумі 250 000 кч. [6, с. 137]. У травні 1922 р., коли стан справ театру погіршився, віце-губернатор П.Еренфельд доручив Й.Пешеку доповісти міністерству освіти про критичний стан театру і виплатити 436 000 кч., сам Й.Пешек пообіцяв після внесення прохання дати ще 40 000 кч. на театр [7, с. 175].
Т.-Г.Масарик подарував на будівництво Народного Дому 100 000 кч.. А комітет будови Народного Дому, як уже було зазначено, отримав від уряду дозвіл на збирання пожертв для будови “Народного Дому” в цілій республіці від 1 липня 1922 р. в деяких частинах республіки на 3, а в деяких на 6 місяців [8, с. 20].
Допомогу отримувала й видавнича комісія. І.Панькевич, який був активним діячем „Просвіти” і одночасно працював у шкільному відділі, посприяв тому, щоб шкільний відділ купував видання „Просвіти”, таким чином підтримуючи її.
Загалом, як адміністрація Підкарпатської Русі, так і центральний уряд у Празі постійно надавали „Просвіті” грошову допомогу [9, с. 79; 10, с. 120; 11, с. 129; 12]. Так, у державному бюджеті на 1922 р. було закладено сталу субвенцію 80 000 кч., а також надзвичайну 1 мільйон кч. [13, с. 158], а в бюджеті на 1923 р. передбачено 360 000 кч. [11, с. 219]. Загалом за 1920 - 1923 рр. „Просвіта” отримала від чехословацького уряду щонайменше 1 088 700 кч. грошової допомоги.
„Просвіта” домоглася від уряду заборони вивезення за межі Підкарпатської Русі музею ім. Т.Легоцького в Мукачеві, який придбали підприємці і готувалися вивезти.
Схвалення міністерством народної освіти і шкільництва в 1922 р. „Граматики...” І.Панькевича стало першим кроком до утвердження на теренах Підкарпатської Русі української літературної мови.
Отже співпраця між товариством „Просвіта” та урядом велася у всіх сферах культурно-освітнього життя
Ще однією причиною негативного ставлення чеських урядовців та громадськості до українського національно-культурного руху було те, що його підтримували комуністи.
Третій період характеризується активним поборництвом українського національно-культурного руху з боку чехословацького уряду. Цей період у відносинах між урядом та „Просвітою” можна назвати конфліктним. І справді, після 1928 р. відносини між „Просвітою” і чеським урядом загострюються. Свого апогею погіршення досягло у 1930 р., коли студент Федір Тацинець здійснив замах на голову „Общества им. А.Духновича” Є.Сабова. Стріляв він у повітря, але русофіли і чехи використали цей епізод для нових нападів на „Просвіту”. Зокрема чеський політик Клофач вбачав у цьому рейд Берліна [21, с. 49].
Урядове переслідування „Просвіти” було однією з причин кризи 1930-1931 рр. у діяльності Товариства. Якщо в 1929 р. кількість читалень складала 176, 4 філії і 11 125 членів, то в 1931 р.вже було 5 філій, 109 читалень, 7240 членів [8, с. 13].
Одночасно чехословацький уряд заборонив використання терміна „українці” для означення населення Підкарпатської Русі.
У 1930 р. Народовецьке учительське товариство та „Просвіта” спробували змінити статути, вживши терміни „український”, „українець”. Міністерство внутрішніх справ заборонило використовувати ці терміни, мотивуючи тим, „що в згаданім означенні треба вбачати також і цілі протидержавні з огляду на відомі намагання до утворення українського соборного зв’язку” [22, с. 1]. Обидва товариства звернулися до Найвищого Адміністративного Суду, який, після розгляду справи, 28 червня 1935 р. підтвердив заборону назви „український” як такої, що суперечить правним приписам, згідно з якими мова і народність населення Підкарпатської Русі означається, як „руска (малоруска)” або „русинска” [23, арк. 3]. Заборона стосувалася лише офіційних документів, але не повсякденного життя.
Невдовзі, в 1934 р., Крайовий уряд заборонив вживати назви „Закарпаття”, „Підкарпаття”. Ця заборона була скасована лише після того, як члени „Просвіти” надали Крайовому уряду масу цитат з видань Чеської Академії Наук і Мистецтв у Празі, видань інших чеських наукових товариств у яких також вживалися назви „Підкарпаття”, „Закарпаття”, „Закарпатська Русь” [24, с. 1].
Безперечно, така урядова політика лише загострювала відносини з „Просвітою” і сприяла радикалізації просвітянської молоді.
Судову постанову використали русофіли для подальших звинувачень „Просвіти” в сепаратизмі, хоч Товариство і наголошувало, що рішення Адміністративного Суду мають декларативний характер і нікому нічого не забороняють, а назви „українець”, „український” можна вживати в приватних розмовах. Тому „Просвіта” і надалі, незважаючи на переслідування, продовжувала поширювати етнонім „українці”. За це діячі „Просвіти” Л.Бачинський, С.Черкасенко, В.Ґренджа-Донський, Марійка Підгірянка та інші - зазнавали переслідувань з боку уряду.
Останній здійснив ряд заходів, спрямованих на підтримку русофільства. Так 7 листопада 1930 р. міністр освіти І.Дерер заявив, що у початкових школах до апробації тимчасово можна вживати російські підручники.
«Построение информационного общества в Подкарпатской Руси".
САЙТ ПОДКАРПАТСКАЯ РУСЬ