Оксана Золотарьова: «Хотілося б, щоб «петриківка» розвивалася, а не існувала»
Оксана Золотарьова
Оксана Золотарьова - випускниця Дніпропетровського обласного театрально-художнього коледжу 2010 року за фахом «Декоративно-прикладне мистецтво». Наразі вона - співробітник Дніпропетровського художнього музею. На інтерв’ю прийшла в чудесній власноруч розписаній «петриківкою» блузі і з торбинкою - також власного виробництва і також в петриківському стилі.
Одразу ж запитання - ти сама все розписувала?
Ну а хто ж? Звісно сама!
Дуже гарно, думаю, перехожі не залишаються байдужими до такої краси!
По-різному буває, але зазвичай люди одразу ж зупиняються та починають розпитувати, де та як…
2)
Розписаний рушник, який надихнув на створення розписаного одягу.
Ну ти і нам розкажи!
Загалом тканина дуже відрізняється від паперу, тому і тут фарби інші, і техніка трішки інша застосовується, ніж у звичайному розписі на папері чи на дереві. Але основний мотив «петриківки» та основна техніка самого розпису зберігається.
Моє знайомство з тканиною розпочалося ще на першому курсі. Вчитель з розпису Тетяна Гарькава тоді нам дала завдання розписати полотняні рушники і сказала, щоб ми самі знайшли потрібні фарби та розробили техніку розпису на тканині. Ми з дівчатами відправились на пошуки потрібних фарб та матеріалів. Оскільки це техніка розпису на тканині, то фарба потрібна особлива, от, наприклад, та, що для батика, сюди не підходить. Найкраще лягає на тканину спеціальна акрилова фарба, вона призначена для малювання по тканині, не вицвітає і її можна прати. Наприклад, я свої блузи вже прала по декілька разів і все, як нове, і нічого ніде не розмазалося та не вицвіло.
Розписувати саму тканину досить важче, це дуже копітка робота, часу, наприклад, на одну квітку йде більше, ніж на таку саму квітку, намальовану на папері чи на дереві. Отож на виготовлення блузи чи торбинки йде більше сил та часу, ніж на звичний розпис.
Після розписування рушників я спробувала розписати власну блузу.
3)
Блуза розписана "петриківкою"
Тобто розписувати блузи ти додумалася сама, і це не було завдання для коледжу?
Так. Свою першу блузу я розписала спеціально до свята першого дзвоника. Це був сюрприз для моїх одногрупників. І такий прояв креативу оцінили позитивно - всім сподобалося.
4)
Дуже актуальна футболка, для справжніх патріотів
5)
Основні мотиви розпису вдалося зберегти
6)
Розписаний чайний сервіз
А які розписані речі ще є в твоїй колекції?
У мене надзвичайно багато розписаних речей: від звичайних тарілочок та дощечок до великих скринь (до речі, скриню я малювала як дипломну роботу). А ще є розписаний чайний сервіз з двох чашок та чайничка. Також маю розписаний принтер, він зараз стоїть у мене на роботі. Ну і є декілька розписаних блуз та декілька торбинок. Але майже всі мої роботи вже або комусь подаровані, або були зроблені на замовлення, тому в домашній колекції петриківки в мене не багато.
7)
Принтер
8)
Дипломна скриня
9)
Вже звична нам сувенірна продукція з петриківкою
10)
Розписана торбинка "Літні вогні"
А щодо торбинки. Мені здається, це дуже актуально сьогодні. Такий собі фольк в сучасній інтерпретації. Чи є клієнти і чи звертаються до тебе з проханням зробити таку торбинку на замовлення?
Власне одиничні замовлення є. Одну торбинку розписала знайомій. Але щоб масово, то ні. Про мої роботи «по тканині» майже ніхто не знає. Але, думаю, що такі торбинки могли б користуватись попитом. Вся справа у піарі. Потрібна хороша реклама не тільки таким торбинкам, але й розпису взагалі.
А щодо торбинок, то зараз працюю над їхнім вдосконаленням, планую замість текстильних ручок вставляти спеціальні ручки з дерева, аби сумочки служили набагато довше.
11)
Тобинка з "петриківкою"
Якщо мова зайшла про стан розпису, то поділись, яким ти його бачиш сьогодні?
Коли працювала фабрика «Дружба», то розпис підтримувався на державному рівні: були державні замовлення, всіх випускників художньої школи працевлаштовували. Але сьогодні ця система не діє, на жаль. І той стан, в якому опинився розпис сьогодні, це просто жах. Як можна було занедбати таку перлину України?
Я за те, щоб розпис розвивався. Наразі він застряг на сувенірній продукції дуже низької якості. Той же самий центр народної творчості «Петриківка» працює тільки на туристів, бо іншого виходу в майстрів немає. Держава цьому підприємству замовлень не дає, а якщо замовлення і є, то їх дуже мало для нормального функціонування підприємства. Якихось великих міжнародних проектів також немає. Розпис застряг, він просто існує.
12)
абсолютно з тобою і це сумна правда, а от в чому ти вбачаєш цієї
Потрібно, щоб держава підтримувала розпис, щоб було фінансування або хоча б регулярні державні замовлення. Але цього немає і навряд чи буде. Отож вся надія на якогось багатого спонсора, який би міг інвестувати гроші в розвиток «петриківки». Ще одна проблема - реклама та поширенні. Розпис міг би стати візитівкою України, бо це все ж таки унікальне явище.
А на рахунок розписаного одягу, чи не думала ти про створення власної колекції? Мені здається, це і розвиток розпису в новому напрямку, і до цього можна було б долучати інвесторів чи зацікавлених людей .
Насправді над таким питанням я вже думала, були навіть плани. Але якось не склалося, бо потрібно було якось серйозніше поставитись. Якщо за цю справу взятися серйозно, то, думаю, все буде.
13)
Ти навчалася за фахом «Декоративно-прикладне мистецтво». Чому обрала саме цю спеціальність?
Коли я вперше познайомилася з розписом - у сьомому класі, на гуртку, то одразу зрозуміла, що це моє. Так і вирішилась доля. Після дев’ятого класу пішла в коледж, щоб далі опановувати це мистецтво.
Розкажи, чи багато вас було в груп, скільки людей з випуску й надалі продовжують займатися розписом?
З 16 одногрупнків, які навчалося зі мною в коледжі, тільки восьмеро з захопленням та ентузіазмом, постійно відвідували заняття, іноді ми затримувались допізна та приходили працювати над проектами на вихідних. А після закінчення навчання взагалі тільки четверо дівчат пов’язали свою професію з розписом.
А де нам працювати? У держави є такі робочі місця? Та й куди з нашою професією підеш? В петриківський цех навряд чи візьмуть, бо там працюють свої, перевірені майстри. А так - є якась разова робота, щось оформити чи розписати, але, я повторюю, що це лише на один раз.
А взагалі тобі подобалось навчання?
Так звісно, тому що у мене надзвичайно класний вчитель з розпису був, це Тетяна Гарькава. Вона родом з Петриківки, її вчителем був Федір Панко. Отож найкращі традиції розпису вона перебрала саме від нього. Тепер вона свій досвід передає нам, як колись Тетяна Пата передавала його Федору Панку. Тетяна Гарькава дуже любить свою справу, повністю віддана їй, свою любов до розпису вона прищепила й нам. Для нас уроки розпису були святом, ми завжди з великим бажанням йшли на заняття.
Зараз ти працюєш в Художньому музеї і навчаєшся на мистецтвознавця. Чи залишається в тебе час ще й на розпис?
Розписом займаюсь тепер не так часто, як хотілося б, але, оскільки працюю в музеї, то намагаюсь якось з цієї точки підтримувати розпис. Влітку ми організовуємо виставку, присвячену 75-річчю Петриківської художньої школи ім. Тетяни Пати, буде представлена ретроспектива розпису: від Тетяни Пати та її найвідоміших учнів Василя Соколенка та Федора Панка до наших часів. Це буде дуже цікава та цінна виставка, адже музей презентує одну з найповніших колекцій розпису. Можна буде прослідкувати, як розпис розвивався та змінювався від самого свого народження. Виставка розпочне роботу 26 липня, отож чекаємо всіх охочих.
Дякую за таку інформацію, я обов’язково піду на відкриття. А чи є в тебе ще якісь плани на майбутнє?
Так, зараз я займаюсь розробкою посібника з петриківського розпису. Саме готую потрібний матеріал та методичні розробки. Можливо, у майбутньому видам такий посібничок, щоб було легше навчати розпису. Там будуть докладні поетапні малюнки різних основних прийомів розпису, щоб в подальшому їх відтворювати. Але це все в майбутньому, тому коли саме побачить світ методичка і чи побачить взагалі, ще невідомо.
Ну, я думаю, вона обов’язково має з’явитися на світ. Бажаємо тобі, щоб випуск такого посібника все ж відбувся і щоб всі твої задуми здійснилися.
Будемо сподіватися на це. Можливо, тоді хтось зверне увагу на розпис, і люди оговтаються та хоч якось будуть підтримувати та цінувати розпис. Хотілося б, щоб «петриківка» розвивалася, а не існувала.
Більше світлин з роботами Оксани можна побачити в нашій групі Вконтакті http://vkontakte.ru/petrykivkapaint в альбомі "Оксана Золотарьова"