Гімн совецького бомжа.
Гімн совєцького бомжа:
Мой адріс ні дом і ні уліца,
Мой адріс Савєцкій Саюз.
Абсолютне викорінення почуття власності, аж до втрати чітко визначеної адреси. Цілий Савєцкій Саюз бомжів. Зате, в кожного бічари, що просерає життя між гастрономом і парашею, формується стійке враження хазяїна цілої 1/6ї частини суходолу.
Я там, гдє рібята талковиє,
Я там, гдє плокати "Впірьод!"
- нічим не прикритий професійний кретинізм - куди небудь, аби ніхуя не робити. Головне щоб поблизу були талковиє рібята і пару плокатів. А там може і такий мудозвон ,як герой пісні, знадобиться.
Гдє пєсні рабочіє, новиє,
Пайот, прасипаясь, народ
- головне завдання всього народу окреслене більш ніж чітко. Работать? Та ніколи ,тут співати треба.
Ви точкі-тіре тіліграфниє
Іщітє на стройках міня.
Сіводня ні лічноє главноє,
А сводкі рабочіго дня
- профпридатність такого бічари ,як бачимо, дорівнює десь "0", "-1". Бо тих, хто працює. на будівництві шукати не треба, вони всі на своїх місцях. Зате такі от упиздні денно і нощно тиняються по території, вигадуючи чого б такого не зробити (ідеальни варіант - савєцкій гавнамьот - парторг).
Але бічара дуже чітко знає, що є головним - "сводка". Хароша, годна сводка. Тут автори пісні доторкаються до наріжних каменів совдепії - окозамилювання і ніхуянероблення. Головне - звітуватися. Зранку в газеті - ввечері в бухветі; запиздячив гарну сводку - і хуяр спокійно водку.
Враховуючи офіційний характер наведеного гімну, можна сміливо стверджувати, що керівництво СеРи-СеРи ретельно намагалося прищепити таке відношення до роботи якомога більшій кількості населення. І не за горами той час, коли "талковиє рібята" лишаться лише в цій пісні, а вся країна буде з легким серцем бомжувати від будмайданчика до будмайданчика, хуярячи "сводкі рабочєго дня".
Мой адріс ні дом і ні уліца,
Мой адріс Савєцкій Саюз.
Абсолютне викорінення почуття власності, аж до втрати чітко визначеної адреси. Цілий Савєцкій Саюз бомжів. Зате, в кожного бічари, що просерає життя між гастрономом і парашею, формується стійке враження хазяїна цілої 1/6ї частини суходолу.
Я там, гдє рібята талковиє,
Я там, гдє плокати "Впірьод!"
- нічим не прикритий професійний кретинізм - куди небудь, аби ніхуя не робити. Головне щоб поблизу були талковиє рібята і пару плокатів. А там може і такий мудозвон ,як герой пісні, знадобиться.
Гдє пєсні рабочіє, новиє,
Пайот, прасипаясь, народ
- головне завдання всього народу окреслене більш ніж чітко. Работать? Та ніколи ,тут співати треба.
Ви точкі-тіре тіліграфниє
Іщітє на стройках міня.
Сіводня ні лічноє главноє,
А сводкі рабочіго дня
- профпридатність такого бічари ,як бачимо, дорівнює десь "0", "-1". Бо тих, хто працює. на будівництві шукати не треба, вони всі на своїх місцях. Зате такі от упиздні денно і нощно тиняються по території, вигадуючи чого б такого не зробити (ідеальни варіант - савєцкій гавнамьот - парторг).
Але бічара дуже чітко знає, що є головним - "сводка". Хароша, годна сводка. Тут автори пісні доторкаються до наріжних каменів совдепії - окозамилювання і ніхуянероблення. Головне - звітуватися. Зранку в газеті - ввечері в бухветі; запиздячив гарну сводку - і хуяр спокійно водку.
Враховуючи офіційний характер наведеного гімну, можна сміливо стверджувати, що керівництво СеРи-СеРи ретельно намагалося прищепити таке відношення до роботи якомога більшій кількості населення. І не за горами той час, коли "талковиє рібята" лишаться лише в цій пісні, а вся країна буде з легким серцем бомжувати від будмайданчика до будмайданчика, хуярячи "сводкі рабочєго дня".