(Untitled)

[parasoli4ka]

Сидячи на роботі в стані, чимось подібному до сучасного стилю медитації на монітор, в якому зовсім шалено пробігають статистичні данні, чиїсь проблеми та твоє життя, часом, можна отримати ковтком свіжого повітря...такий собі рятувальний круг, чи то кисневу маску...що ратує тебе від занурення в нікуди та примушує хоча б на секунду всміхнутись :) Не

Comments

[hellow1]

Це ж треба,не перевелись ще на світі діти,які вміють відчувати і співчувати ... на жаль,їх всього 67 на всю Ригу. Мені здається,багато хто з них нещасний - такі питання про життя і смарть задають,що аж моторошно стає,мабуть вже когось близького втратили. Найбільше всього порадувало питаннячко "Як мені треба жити,щоб всі на світі були щасливі?" - золота дитина,розцілував би на радощах )