Оце йому добре: дощик його миє, і спудеї його миють, раз на рік, і у торбинці певно щось має, стоїть і дивиться на церкву і вулицю імені самого себе, і Академія йому підсвічує своїм жовтим боком... ляпота!
Але іноді поруч таке товариство збирається, таке співають, бува, таке кричать... Ще, думаю, ноги затерпли у Григорія Савича. Доречі, ніхто його, бідного на ім'я і по-батькові не назве. ;)
Comments 10
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Доречі, ніхто його, бідного на ім'я і по-батькові не назве.
;)
Reply
Треба завести таку традицію - називати його на ім'я та по-батькові. Йому буде приємно.
Reply
Reply
Leave a comment