Письмо прапорщика Сидоренко, старшины 2-роты, 1-го батальона, 24-й мехбригады ВС Украины
materi_jj 10.10.2014г. ДОНЕЦК.
ПУБЛИКАЦИЯ ДОНЕЦКОГО БЮРО КОМИТЕТА МАТЕРЕЙ СЕКРЕТНЫХ СОТРУДНИКОВ: письмо прапорщика Сидоренко, старшины 2-роты, 1-го батальона, 24-й механизированной бригады ВС Украины, написанное им супруге Марии, в землянке недалеко от села Дьяконово, южнее города Антрацита ДНР.
"Дорога і безцінна моя Маруся!
З кожным днём наближаємося ми до нашого щастя. Пишу я тобі з из землянки недалеко от села Дьяконово южнее повітове міста Антрациту, після того як побував по всіх бойових справах.
Антрацит это уголь такiй, дуже гарний. Тут, кажуть, добувається, але для добычи треба їхати пiд землю на електричному потязі, а у мене немає на то грошей.
Поэтому моим хлопцам пришлось выменять 3 машины антрациту на броневик, но зато зимой не вмерзнэмо.
Посилаю тобі мою фотографію:
Так что, не смотря на то, что у мене немає грошей за меня не волнуйся. На одній руці ношу кулемёт, на другiй - гранатомёт. Руки устають, но бронежилет и каску даже идя до витру, как ты, безцінна, просила не снимаю.
Картоплю, бураки, моркву, що садили навесні вже прибрали. Підсвинок виріс в доброго кнура, як холоду вдарять - пустимо на сало. Дізнайся у військкоматі, як отримати гроші за пайок мені не виданий.
Раз у раз балуюсь чайком. Голубонька Марiя Олександрівна, скоро грошей у нас буде в множині. Побуваємо усюди, а потім осядемо по-хорошому в Полтавi поруч свого сельпо і гарилку будемо розпивати. Потому мою зарплату, бойовые, суточные и командировочные сразу меняй на доллары.
Втім, ближче до справи.
Донецьк - місто галасливо, центр Новоросїйської республіки. Після провінції здається, ніби за кордон потрапив. Местный народ добрий и приемний. За сброю дают настоящую цену.
Так що я ні в чому не потребую.
За своїм географічним положенням і за кількістю народонаселення Донецьк значно перевищує Полтаву. Однак поступається місту Ростову по своєму руху. Інородців тут безліч. А особливо багато тут чечен і осетин з автоматами i кулэмэтами. Тут, матінка моя, до Россіі недалеко. Був я і на базарі. Дуже живуще видовище, хоча базар брудніше, ніж у российском містi Ростове, де я так само був на базарі и продав за россiиские рубли трубу с ракетой з которой палять до литакiв.
І бачив я багато импортных речей і шалей. Захотів тобі в подарунок купити щось, тільки подумав, шо лепш дам грошами. І подумав я, що коли ми розбагатіємо (а до цього потрібно вважати), тоді все купити можна буде.
Ох, матінко, забув тобі написати про дві пригоди, що сталися зі мною на базари в місті Донецьку:
1) Продав бронежилет брата твого мiлiцiонера за грiвни, братові нічого не кажи. Кажи - украли сепараторы.
2) В мене на базарі плюнув якись хлопец. Ця подія мене вкрай здивувала. Чому Народна Донецька влада допускає таке безчинство над проїжджими, тим більше що хлопца я не торкнув, а навіть зробив йому приємне - предложiл купить установку «Град» на сломаном автомобиле?!! А автомобиль мы ремонтували всією громадою, но не отремонтували.
Ти, голубка, поки що держи язик за зубами. Може ще отремонтуемо.
Твій вічно чоловік Вася.
Р.С. Перечитав листа і побачив, що про справу нічого не встиг тобі розповісти. В России працюваты треба и міста хорошего зараз нема. Я говорив в Ростови з людьми, і вони кажуть, що гроши тильки в Москве и Сiбiрi (а там, кляты москали брэшуть, холодно)."