call
Була у подруги. Вже збиралася додому, як дзвонять з невідомого номера. У мене немає правила не відповідати на невідомі дзвінки, тим більш останнім часом - бо батьки, адвокати та ін. Тому застрягла на порозі з телефоном.
Дзвонив яийсь чоловік, який назвався співробітником слідчого ізолятора. Почав питати чи знаю я Лабайчука Василя...
Суть розмови зводилася до того, що з мого імені Лабайчук 4 березня отримував передачу (там вказано мою запорізьку адресу), і чи не можу я підказати, як зв'язатися з представниками "Тризубу". Їм хочуть запропонувати надавати якусь благодійну допомогу для СІЗО і бла-бла-бла.
Я порадила пошукати контакти організації на її сайті.
Почалися більш детальні розпитування звідки я взяла те, що йому передавала, хто мене попоросив і т.ін. Я відповідала, що передачу приніс батько Лабайчука. Мене питали чи маю я його контакт, і з ким іще спілкувалася.
Коли я запропонувала цьому чоловікові нормально назватися - ПІБ, посада, як з ним зв'язатися. Він назвався Андрієм Анатолійовичем, старшим лейтенантом. Я зауважила, що це тільки звання, і ще раз попросила назвати посаду, після чого він сказав зачекати хвилику, і у слухавці з'явився інший голос :) Назвався колегою попереднього, обмовився, що його цікавить, хто фінансує ті передачі. Коли я знову почала допитуватися, із ким спілкуюся розмова почала зводитися до того, що мені мають передзвонити іншим разом чи щось таке.
Наостанок переді мною вибачилися за пізній дзвінок і навіть привітали із наступаючим святом. :)
Вдома мама передала клапоть паперу із номером телефону. Сказала тільки, що приходив якийсь чоловік і питав мене. Просив передзвонити за номером після 22:00. Станом на 22:05 цей номер не відповідав.
Очевидно, що дзвонили не голодні мешканці СІЗО :)))
Дзвонив яийсь чоловік, який назвався співробітником слідчого ізолятора. Почав питати чи знаю я Лабайчука Василя...
Суть розмови зводилася до того, що з мого імені Лабайчук 4 березня отримував передачу (там вказано мою запорізьку адресу), і чи не можу я підказати, як зв'язатися з представниками "Тризубу". Їм хочуть запропонувати надавати якусь благодійну допомогу для СІЗО і бла-бла-бла.
Я порадила пошукати контакти організації на її сайті.
Почалися більш детальні розпитування звідки я взяла те, що йому передавала, хто мене попоросив і т.ін. Я відповідала, що передачу приніс батько Лабайчука. Мене питали чи маю я його контакт, і з ким іще спілкувалася.
Коли я запропонувала цьому чоловікові нормально назватися - ПІБ, посада, як з ним зв'язатися. Він назвався Андрієм Анатолійовичем, старшим лейтенантом. Я зауважила, що це тільки звання, і ще раз попросила назвати посаду, після чого він сказав зачекати хвилику, і у слухавці з'явився інший голос :) Назвався колегою попереднього, обмовився, що його цікавить, хто фінансує ті передачі. Коли я знову почала допитуватися, із ким спілкуюся розмова почала зводитися до того, що мені мають передзвонити іншим разом чи щось таке.
Наостанок переді мною вибачилися за пізній дзвінок і навіть привітали із наступаючим святом. :)
Вдома мама передала клапоть паперу із номером телефону. Сказала тільки, що приходив якийсь чоловік і питав мене. Просив передзвонити за номером після 22:00. Станом на 22:05 цей номер не відповідав.
Очевидно, що дзвонили не голодні мешканці СІЗО :)))