Іспанія. Труднощі паркування. І як вони так живуть?
В багатьох країнах Західної Європи нелегко припаркувати машину. В Іспанії така проблема виникала в нас майже в кожному населеному пункті, незалежно від його величини, бувало, що і в селах, де 300 жителів.
Ми з чоловіком сьогодні їздили у Валенсію з планом побувати в Місті науки і мистецтв, а потім -поїхати в центр міста і походити серед старовинної архітектури.
Валенсія-друге за величиною місто в Іспанії, 800 тис. жителів.
Так вийшло, що у Валенсії ми були вже десять разів, але дев'ять з них -лише в аеропорту, і один -в Океанаріумі, що входить до складу Міста науки і мистецтв. Океанаріум тоді зайняв мало не весь день, тому на інші шедеври сучасної архітектури (а саме з них складається Місто науки і мистецтв), не вистачило ні часу, ні сил.
І от ми -у Валенсії по-взрослому. Яка це краса- розповім у фото-постах, коли повернусь додому. Якщо при зльоті чи посадці не ніч, і ясна погода, Місто науки і мистецтв я пізнаю згори, таке воно велике, і така оригінальна форма споруд. Воно неймовірно прекрасне. І немає натовпу туристів.
Вибрали для поїздки будній день, тому в першій половині дня запаркувались біля Міста науки і мистецтв без проблем. Знаходиться він в колишньому руслі ріки Турії, майже на околиці міста.
Походили, поахкали, рота пороззявляли, пофоткали і намилились в центр. І недовго до нього їхати, кілометрів з п'ять, але як почали ми по тому центру кататися в пошуках місця для парковки, то прокрутилися хвилин сорок, але так і не змогли ніде зупинитися ( крім як на світлофорі).
Я вертіла головою в усі боки, фоткала і через лобове скло, і у відкрите вікно, а чоловіку цю красу показала вже увечері, коли повернулися додому, бо він був за кермом, і йому не до того було.
Там, мало що машини і мотоцикли стоять біля тротуарів і на них (для мотоциклів окрема розмітка), але й посередині дороги зі жвавим рухом стоять тісненько два ряди машин. Як вони туди вписались - неясно, так само неясно, як вони звідти вирулять, не розштовхавши сусідів, та ще й при тому, що на сусідній смузі -інтенсивний рух. В більшості бампери трошки поцюкані.
Але ніхто не порушує правил паркування- не на всіх тротуарах можна паркуватись, не можна також на проїжджій частині, де жовта лінія, де місця для інвалідів, мотоциклів і тих, для кого вони призначені, наприклад, в одному місці знак заборони стоянки з написом, що крім працівників управління юстиції. Не можна паркуватись навпроти воріт, а вони, зачинені ролетами, є майже в кожному магазинчику.
Ми поки кружляли там, уважно дивились, чи ніхто не від'їжджає - та де там!
Одним словом, у Валенсії треба їхати до якої-небудь дальньої станції метро, ставити там машину, і їхати в місто підземкою.
Як вирішують проблему паркування великі супермаркети?
-Тут у нас трохи є досвід з Денії, міста, де ми зараз. В більшості, супермаркети не в самому центрі, тому обмежуються написом, що паркінг соло клієнтос -тільки для клієнтів.
А в центрі міста є велика "Меркадона", там при в'їзді шлагбаум, водій бере талончик з магнітною стрічкою з автомата, йде за покупками, при розрахунку подає той талончик касиру, він з ним щось там робить, при виїзді водій тикає талончик в автомат, і вуаля! -шлагбаум вас випускає.
І от ми сьогодні вирішили по дорозі додому заїхати в Карфур(Carrefour), це великий французький супермаркет, любимо його за низькі ціни, він через дорогу від Міста науки і мистецтв, і ми в ньому вже раз були. І треба нам всього-навсього хліба, помідорів, води й молока, але скільки це зайняло часу...
Помітили, що є в'їзд в підземний паркінг, і що є велике слово "gratis", тобто, халява , але там ще багато тексту було про від 8 до 14 год., про 20є., про три години "gratis", двох слів ми не знали, тому й суті тексту не зрозуміли. Вдома допомогла дочка, сказала, що з 8 до 14 год., щоб була халява, треба зробити покупку на 20є. А ми паркувались близько 17-ї.
Паркінг величезний, взяли ми талончик, шлагбаум нас впустив, купили продукти, подаємо його касирші разом з чеком, каже, що нічого не треба.
Беремо машину, їдемо до виїзду, вставляємо талончик (тархету по-тутешньому, тархета-це картка, будь-яка, кредитна теж), не відчиняє шлагбаум. Ми і одним боком, і іншим, щось там нам пише незрозуміле, потім раптом написало англійською "Йдіть на касу". Тю... Тут чоловік вирішив ще й кнопку натиснути, і з нами заговорив голос, іспанською. А я з того переляку спромоглась лише сказати, що не розумію іспанської, а замість "як виїхати?" таке сказонула, що той товариш (чи сеньор), відразу відчинив шлагбаум, мабуть, щоб я не чула його сміху.
Одним словом, люди тут добрі, пропасти не дадуть.
Але, навіть вдома, з дочкою і словником ( я ж той напис сфтографувала), ми так і не зрозуміли, що зробили не так. Ну, що ж, буває.:)
Ми з чоловіком сьогодні їздили у Валенсію з планом побувати в Місті науки і мистецтв, а потім -поїхати в центр міста і походити серед старовинної архітектури.
Валенсія-друге за величиною місто в Іспанії, 800 тис. жителів.
Так вийшло, що у Валенсії ми були вже десять разів, але дев'ять з них -лише в аеропорту, і один -в Океанаріумі, що входить до складу Міста науки і мистецтв. Океанаріум тоді зайняв мало не весь день, тому на інші шедеври сучасної архітектури (а саме з них складається Місто науки і мистецтв), не вистачило ні часу, ні сил.
І от ми -у Валенсії по-взрослому. Яка це краса- розповім у фото-постах, коли повернусь додому. Якщо при зльоті чи посадці не ніч, і ясна погода, Місто науки і мистецтв я пізнаю згори, таке воно велике, і така оригінальна форма споруд. Воно неймовірно прекрасне. І немає натовпу туристів.
Вибрали для поїздки будній день, тому в першій половині дня запаркувались біля Міста науки і мистецтв без проблем. Знаходиться він в колишньому руслі ріки Турії, майже на околиці міста.
Походили, поахкали, рота пороззявляли, пофоткали і намилились в центр. І недовго до нього їхати, кілометрів з п'ять, але як почали ми по тому центру кататися в пошуках місця для парковки, то прокрутилися хвилин сорок, але так і не змогли ніде зупинитися ( крім як на світлофорі).
Я вертіла головою в усі боки, фоткала і через лобове скло, і у відкрите вікно, а чоловіку цю красу показала вже увечері, коли повернулися додому, бо він був за кермом, і йому не до того було.
Там, мало що машини і мотоцикли стоять біля тротуарів і на них (для мотоциклів окрема розмітка), але й посередині дороги зі жвавим рухом стоять тісненько два ряди машин. Як вони туди вписались - неясно, так само неясно, як вони звідти вирулять, не розштовхавши сусідів, та ще й при тому, що на сусідній смузі -інтенсивний рух. В більшості бампери трошки поцюкані.
Але ніхто не порушує правил паркування- не на всіх тротуарах можна паркуватись, не можна також на проїжджій частині, де жовта лінія, де місця для інвалідів, мотоциклів і тих, для кого вони призначені, наприклад, в одному місці знак заборони стоянки з написом, що крім працівників управління юстиції. Не можна паркуватись навпроти воріт, а вони, зачинені ролетами, є майже в кожному магазинчику.
Ми поки кружляли там, уважно дивились, чи ніхто не від'їжджає - та де там!
Одним словом, у Валенсії треба їхати до якої-небудь дальньої станції метро, ставити там машину, і їхати в місто підземкою.
Як вирішують проблему паркування великі супермаркети?
-Тут у нас трохи є досвід з Денії, міста, де ми зараз. В більшості, супермаркети не в самому центрі, тому обмежуються написом, що паркінг соло клієнтос -тільки для клієнтів.
А в центрі міста є велика "Меркадона", там при в'їзді шлагбаум, водій бере талончик з магнітною стрічкою з автомата, йде за покупками, при розрахунку подає той талончик касиру, він з ним щось там робить, при виїзді водій тикає талончик в автомат, і вуаля! -шлагбаум вас випускає.
І от ми сьогодні вирішили по дорозі додому заїхати в Карфур(Carrefour), це великий французький супермаркет, любимо його за низькі ціни, він через дорогу від Міста науки і мистецтв, і ми в ньому вже раз були. І треба нам всього-навсього хліба, помідорів, води й молока, але скільки це зайняло часу...
Помітили, що є в'їзд в підземний паркінг, і що є велике слово "gratis", тобто, халява , але там ще багато тексту було про від 8 до 14 год., про 20є., про три години "gratis", двох слів ми не знали, тому й суті тексту не зрозуміли. Вдома допомогла дочка, сказала, що з 8 до 14 год., щоб була халява, треба зробити покупку на 20є. А ми паркувались близько 17-ї.
Паркінг величезний, взяли ми талончик, шлагбаум нас впустив, купили продукти, подаємо його касирші разом з чеком, каже, що нічого не треба.
Беремо машину, їдемо до виїзду, вставляємо талончик (тархету по-тутешньому, тархета-це картка, будь-яка, кредитна теж), не відчиняє шлагбаум. Ми і одним боком, і іншим, щось там нам пише незрозуміле, потім раптом написало англійською "Йдіть на касу". Тю... Тут чоловік вирішив ще й кнопку натиснути, і з нами заговорив голос, іспанською. А я з того переляку спромоглась лише сказати, що не розумію іспанської, а замість "як виїхати?" таке сказонула, що той товариш (чи сеньор), відразу відчинив шлагбаум, мабуть, щоб я не чула його сміху.
Одним словом, люди тут добрі, пропасти не дадуть.
Але, навіть вдома, з дочкою і словником ( я ж той напис сфтографувала), ми так і не зрозуміли, що зробили не так. Ну, що ж, буває.:)