Весна в Карпатах. Соло-походи. Перший
Насправді це не зовсім походи, скоріше прогулянки, бо без ночівлі, але навесні 2011 року я вперше так гуляла Карпатами, зовсім сама. Це було на Закарпатті, в с. Кваси Рахівського р-ну, де я в санаторії лікувала те, чим ходять по горах, і те, на чому носять рюкзак, тобто суглоби і хребет. В 2011р. я поїхала в цей санаторій вперше, на розвідку, а в 2012 і 2013 р.р. - вже з чоловіком.
Жила я в одномісному номері, в гори ходила сама, спілкувалась з відпочивальниками, в основному, за обідом, і під процедурними кабінетами. І мені цього вистачало, як не дивно, хоч я людина товариська, люблю і поговорити, і послухати...
Мабуть, у кожного бувають періоди в житті, коли хочеться побути на самоті. А мені перед цим протягом дванадцяти років за родом своєї діяльності доводилось дуже багато спілкуватись.
Чи боялась я сама ходити в гори? - Ні. Карпати я знаю непогано, техніки безпеки дотримуюсь. Знаю, що дикі звірі бояться людей більше, ніж ми їх.
В Квасах влітку ми були не раз, хоч ходили за одним маршрутом - на Близницю.
Всього за цей приїзд в мене було два невеликі походики - по 3-5 годин, і два більші, на цілий день, коли доводилось просити сусідів по столу забрати для мене вечерю.
Це - перший, тренувальний, 9 квітня.
1. Це - санаторій, зліва - підвісний місток, по якому я сюди прийшла. Але це не похід, це так, щоб сфоткати.
В горах погода дуже мінлива - зараз може бути сонечко і плюс 12-15 градусів, а через годину - сніг і хурделиця. Навесні вона ще й дуже різна, залежно від висоти. Внизу вже квіти цвітуть і вівці по дворах пасуться, а на верхах ще по два метри снігу.
2. В Квасах цвіте мати-й-мачуха.
3. А я з балкона милуюся на Близницю і полонину Браїлка. Бачите, де три ялини? Хочу туди страшенно!
От туди й буде мій наступний похід, але треба йти у вихідний, коли нема процедур, на цілий день. Висота Близниці - 1881м, Браїлка - на висоті приблизно 1400-1600 м, а центр Квасів - на 580 м над рівнем моря. Лікар каже, що не треба робити великі навантаження. А хіба це великі? Я ж без рюкзака.
4. Але сьогодні я хочу сходити не дуже високо, он на ту засніжену галявинку. Це треба йти в бік Рахова.
5. Спочатку йду вздовж дороги, проходжу через все село.
6. "Милуюся" на сміття вздовж Чорної Тиси.
7. Проходжу повз джерельце.
8. Коли ця квітка встигає такою великою вирости, адже сніг зовсім недавно зійшов? А влітку в неї листя велике, як лопухи. Може, хто знає назву? Любить вологі місця.
9. І ряст цвіте.
10. В кінці села перейшла дорогу, звернула наліво - і на міст.
Я так і не зрозуміла мети такого переїзду через річку. Бо я стою на мосту. Може, хоче чоботи помити?
11. Починаю підйом. Паралельно стежці - потік. Стежка відразу крута. Трекінгові палиці в Кваси я не брала, бо їхала з дому поїздом, і не хотіла зайвої ваги, знайшла добрий дрин в лісі, він мені допомагає підніматися.
12. Букові ліси в Рахівському районі - не просто ліси, а праліси, занесені до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Праліси - бо вони тут спокон віків, їх люди не садили.
13. Я й не уявляла, що буковий ліс буває таким світлим, влітку тут темно, і майже нічого не росте під кронами.
14. Ого, як далеко наш санаторій - он за селом...
15. Хекаю далі. А тут чоловік разів зо три телефонував, питав, як робити квас з березового соку, сам хазяйнує... Поки поговорю з ним - вже й відхекаюсь.
16. А тут - така краса! Я вже вдома дізналась, що ця квітка називається зубниця залозиста ( рос. зубянка железистая).
17.
18.
19. От я вже майже на полонині. А тут цвіте вовче лико (волчеягодник). Вперше бачу.
20.
21.
23. Кваси внизу.
24. До того снігу йти хвилин з двадцять, але я не піду - і погода псується, і на вечерю можу запізнитись...
25. Я думала, що то літня кошара, аж там вівці, і жінка у дворі порається. Хоч хата схожа на хлів, а туалет під деревом нахилився, як не впаде. Як вони живуть так високо? Дороги нема. Це ж всі продукти треба тягти на собі на круту гору.
26. І знову вовче лико. А погода така, що села майже не видно.
27. Але, коли я вже стала спускатись, раптом прояснилось. І весь цей ліс цвіте. Така краса!
28. І медунка цвіте.
29. От і закінчився мій тренувальний похід. Хоч нічого особливого не побачила, але відкрила для себе, що букові ліси навесні дуже красиві. Настрій чудовий, думаю, це найкраща терапія.
Жіночки, з якими я в санаторії подружилась, потім мені казали: "По тобі видно, коли заходиш в столовку, була ти сьогодні в поході, чи ні. Якщо була - ти аж світишся, аж наче посміхаєшся."
Всім, хто хоче бачити таку красу - через місяць треба їхати в Карпати, якраз втрапите.
Жила я в одномісному номері, в гори ходила сама, спілкувалась з відпочивальниками, в основному, за обідом, і під процедурними кабінетами. І мені цього вистачало, як не дивно, хоч я людина товариська, люблю і поговорити, і послухати...
Мабуть, у кожного бувають періоди в житті, коли хочеться побути на самоті. А мені перед цим протягом дванадцяти років за родом своєї діяльності доводилось дуже багато спілкуватись.
Чи боялась я сама ходити в гори? - Ні. Карпати я знаю непогано, техніки безпеки дотримуюсь. Знаю, що дикі звірі бояться людей більше, ніж ми їх.
В Квасах влітку ми були не раз, хоч ходили за одним маршрутом - на Близницю.
Всього за цей приїзд в мене було два невеликі походики - по 3-5 годин, і два більші, на цілий день, коли доводилось просити сусідів по столу забрати для мене вечерю.
Це - перший, тренувальний, 9 квітня.
1. Це - санаторій, зліва - підвісний місток, по якому я сюди прийшла. Але це не похід, це так, щоб сфоткати.
В горах погода дуже мінлива - зараз може бути сонечко і плюс 12-15 градусів, а через годину - сніг і хурделиця. Навесні вона ще й дуже різна, залежно від висоти. Внизу вже квіти цвітуть і вівці по дворах пасуться, а на верхах ще по два метри снігу.
2. В Квасах цвіте мати-й-мачуха.
3. А я з балкона милуюся на Близницю і полонину Браїлка. Бачите, де три ялини? Хочу туди страшенно!
От туди й буде мій наступний похід, але треба йти у вихідний, коли нема процедур, на цілий день. Висота Близниці - 1881м, Браїлка - на висоті приблизно 1400-1600 м, а центр Квасів - на 580 м над рівнем моря. Лікар каже, що не треба робити великі навантаження. А хіба це великі? Я ж без рюкзака.
4. Але сьогодні я хочу сходити не дуже високо, он на ту засніжену галявинку. Це треба йти в бік Рахова.
5. Спочатку йду вздовж дороги, проходжу через все село.
6. "Милуюся" на сміття вздовж Чорної Тиси.
7. Проходжу повз джерельце.
8. Коли ця квітка встигає такою великою вирости, адже сніг зовсім недавно зійшов? А влітку в неї листя велике, як лопухи. Може, хто знає назву? Любить вологі місця.
9. І ряст цвіте.
10. В кінці села перейшла дорогу, звернула наліво - і на міст.
Я так і не зрозуміла мети такого переїзду через річку. Бо я стою на мосту. Може, хоче чоботи помити?
11. Починаю підйом. Паралельно стежці - потік. Стежка відразу крута. Трекінгові палиці в Кваси я не брала, бо їхала з дому поїздом, і не хотіла зайвої ваги, знайшла добрий дрин в лісі, він мені допомагає підніматися.
12. Букові ліси в Рахівському районі - не просто ліси, а праліси, занесені до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Праліси - бо вони тут спокон віків, їх люди не садили.
13. Я й не уявляла, що буковий ліс буває таким світлим, влітку тут темно, і майже нічого не росте під кронами.
14. Ого, як далеко наш санаторій - он за селом...
15. Хекаю далі. А тут чоловік разів зо три телефонував, питав, як робити квас з березового соку, сам хазяйнує... Поки поговорю з ним - вже й відхекаюсь.
16. А тут - така краса! Я вже вдома дізналась, що ця квітка називається зубниця залозиста ( рос. зубянка железистая).
17.
18.
19. От я вже майже на полонині. А тут цвіте вовче лико (волчеягодник). Вперше бачу.
20.
21.
23. Кваси внизу.
24. До того снігу йти хвилин з двадцять, але я не піду - і погода псується, і на вечерю можу запізнитись...
25. Я думала, що то літня кошара, аж там вівці, і жінка у дворі порається. Хоч хата схожа на хлів, а туалет під деревом нахилився, як не впаде. Як вони живуть так високо? Дороги нема. Це ж всі продукти треба тягти на собі на круту гору.
26. І знову вовче лико. А погода така, що села майже не видно.
27. Але, коли я вже стала спускатись, раптом прояснилось. І весь цей ліс цвіте. Така краса!
28. І медунка цвіте.
29. От і закінчився мій тренувальний похід. Хоч нічого особливого не побачила, але відкрила для себе, що букові ліси навесні дуже красиві. Настрій чудовий, думаю, це найкраща терапія.
Жіночки, з якими я в санаторії подружилась, потім мені казали: "По тобі видно, коли заходиш в столовку, була ти сьогодні в поході, чи ні. Якщо була - ти аж світишся, аж наче посміхаєшся."
Всім, хто хоче бачити таку красу - через місяць треба їхати в Карпати, якраз втрапите.