Повернулись з Карпат
Ми з чоловіком подумали, що найкращий спосіб відсвяткувати 40 років подружнього життя - це залізти на гору. І не на яку-небудь, а на одну з карпатських. Бо вже два роки там не були, ходили і в 2015, і в 2016 по Кордільєра Бетіка (Іспанія), але душа вже страшенно проситься в Карпати. Вірніше, обидві душі - його і моя.
22 липня, якраз в день народження нашої сім"ї ми вирушили з Ворохти. Спочатку дизелем до Ясиня (безплатно, по пенсійному), там 2 км пішки по селу до автостанції, де знайшли ГАЗик типу військового, який може нас закинути на Драгобрат (вирішили пожаліти себе). Вже було двоє охочих, додались ще ми і вийшло по 100 грн. з пасажира.
Ця симпатична пара з Києва (колишні харків"яни) нас і сфоткала, і погодилась розділити з нами аж 200 мл бухла на чотирьох (дочка дала з собою Prosecco, звеліла випити до початку підйому, все-таки, скляна пляшечка - це вага. Це сухе ігристе вино, дуже смачне). Вирішили випити на нижній станції канатної дороги, бо тут є урни для сміття, а на горі куди пляшку подіти? На закусь - по півʼяблука.
Вже потім, завдяки френдам, що вітали нас, ми взнали, що це - рубінове весілля.
І почесали...
Це ми над Драгобратом.
Для порівняння якості даю фото з іншого фотохостинга. Ну, чому воно так відбувається, що з Яндекс-фоток якість значно краща?
Загалом в Карпатах ми були 7 днів, з них 3 дні і 2 ночі в поході.
Після двохрічної перерви вражень повно - і хороших, і поганих. Хороших більше. З погодою пощастило, з грибами - ні.
Чекайте на фотозвіт.
P.S.Із смішного: моє ліве коліно в Карпатах мені й слова кривого не сказало, ходило прекрасно, я про нього й забула. А вже в машині, по дорозі додому раптом знову "коль", "шпиг". Ну, нічого, куди йому подітися, вилікується.
Бо коли я місяців 3 тому показала лікарці його рентген і рентген десь семирічної давності правого, то вона сказала: "Ну, правое вроде хуже", А те праве давно вже в гори ходить, зовсім про себе не нагадуючи. Тому я зраділа, сказала їй, що й ліве ходитиме. Це я до того, що не панікуйте, якщо вам пишуть таке некрасиве слово, як "артроз", і не допускайте до 3 і вище ступеню.
22 липня, якраз в день народження нашої сім"ї ми вирушили з Ворохти. Спочатку дизелем до Ясиня (безплатно, по пенсійному), там 2 км пішки по селу до автостанції, де знайшли ГАЗик типу військового, який може нас закинути на Драгобрат (вирішили пожаліти себе). Вже було двоє охочих, додались ще ми і вийшло по 100 грн. з пасажира.
Ця симпатична пара з Києва (колишні харків"яни) нас і сфоткала, і погодилась розділити з нами аж 200 мл бухла на чотирьох (дочка дала з собою Prosecco, звеліла випити до початку підйому, все-таки, скляна пляшечка - це вага. Це сухе ігристе вино, дуже смачне). Вирішили випити на нижній станції канатної дороги, бо тут є урни для сміття, а на горі куди пляшку подіти? На закусь - по півʼяблука.
Вже потім, завдяки френдам, що вітали нас, ми взнали, що це - рубінове весілля.
І почесали...
Це ми над Драгобратом.
Для порівняння якості даю фото з іншого фотохостинга. Ну, чому воно так відбувається, що з Яндекс-фоток якість значно краща?
Загалом в Карпатах ми були 7 днів, з них 3 дні і 2 ночі в поході.
Після двохрічної перерви вражень повно - і хороших, і поганих. Хороших більше. З погодою пощастило, з грибами - ні.
Чекайте на фотозвіт.
P.S.Із смішного: моє ліве коліно в Карпатах мені й слова кривого не сказало, ходило прекрасно, я про нього й забула. А вже в машині, по дорозі додому раптом знову "коль", "шпиг". Ну, нічого, куди йому подітися, вилікується.
Бо коли я місяців 3 тому показала лікарці його рентген і рентген десь семирічної давності правого, то вона сказала: "Ну, правое вроде хуже", А те праве давно вже в гори ходить, зовсім про себе не нагадуючи. Тому я зраділа, сказала їй, що й ліве ходитиме. Це я до того, що не панікуйте, якщо вам пишуть таке некрасиве слово, як "артроз", і не допускайте до 3 і вище ступеню.