Никакого объединения Украины и России не было (1)
Переяславські
угоди і геополітика:
як народилася легенда
Переяславские
соглашения и геополитика:
как родилась легенда
Наприкінці 2007 року, у світлих головах стратегів Кремля виникла нова фішка - зробити Переяславську раду черговим пропагандистським символом, довівши її до істерії маразму, як нині з георгіївськими лєнтачкамі. Ось блискучий приклад геополітичної контрпропаганди - ми публікуємо фото ОДНІЄЇ монети - єфимок з ознакою, і задаємо єдине питання: а хто бачив ОРИГІНАЛИ Переяславських угод? Все. Ідеологічна піраміда розсипалася. А ті дві статті стали класикою суч укр журу. Іноді достатньо однієї монети...
В конце 2007 года, в светлых головах стратегов Кремля возникла новая фишка - сделать Переяславскую раду
очередным пропагандистским символом, доведя ее до истерии маразма, как сейчас с георгиевскими ленточками. Вот блестящий пример геополитической контрпропаганды - мы публикуем фото ОДНОЙ монеты - ефимок с признаком, и задаем один вопрос: а кто видел ОРИГИНАЛЫ Переяславских соглашений? Всё. Идеологическая пирамида рассыпалась. А те две статьи стали классикой совр укр печали. Иногда достаточно одной монеты...
Та пригода відразу перетворилася на легенду, дві скромні замітки і досі передруковують на різноманітних сайтах, форумах, вони спричиняють багатотомні дискусії на форумах. Нині вплели покійного Бориса Березовського, лондонський слід, полювання ФСБ... Цей історичний епізод почав жити якимось своїм, химерним власним життям, обростаючи якимись неймовірними подробицями, несподіваними поворотами, учасниками...
Но приключение сразу превратилась в легенду, две скромные заметки до сих пор перепечатывают на различных сайтах, форумах, они вызывают многотомные дискуссии на форумах. Сейчас вплели покойного Бориса Березовского, лондонский след, охота ФСБ ... Этот исторический эпизод стал жить какой-то своей, причудливой собственной жизнью, обрастая какими-то невероятными подробностями, неожиданными поворотами, участниками...
Погодьтеся, не кожен журналістський матеріал має таке довге активне життя... Що, якщо чесно, нам, творцям і учасникам тих карколомних подій, у реальність яких і досі багато хто не вірить, доставляє не дуже зрозумілу читачам насолоду.
Согласитесь, не каждый журналистский материал имеет такую долгую активную жизнь ... Что, если честно, нам, создателям и участникам тех сногсшибательных событий, в реальность которых до сих пор многие не верят, доставляет не слишком понятное читателям наслаждение.
Читайте першоджерела і осягніть дати...
Читайте первоисточники и исследуйте даты...
Переяславські угоди з‘їли миші!
Ніякого об‘єднання України і Росії не було!
Переяславские соглашения съели мыши! Никакого объединения Украины и России не было!
Найбільша історична фальсифікація ризикує перетворитися в потужну політичну сенсацію! Далі обійтися без висловів «ми не повірили», «такого не може бути», «шок» просто не можна.
Самая большая историческая фальсификация рискует превратиться в мощную политическую сенсацию! Далее обойтись без выражений «мы не поверили», «такого не может быть», «шок» просто нельзя.
Коли ми співставили факти, проаналізували хроніку подій, задали прості питання, на які ніхто не зміг дати відповіді, пережили справжній емоційний шок. Бо рівень цієї імперської фальсифікації, перевищує всі можливі уявлення.
Когда мы сопоставили факты, проанализировали хронику событий, задали простые вопросы, на которые никто не смог ответить, пережили настоящий эмоциональный шок. Потому уровень этой имперской фальсификации, превышает все возможные представления.
Отже, все почалося з єфимків з ознакою. Це срібні талери, які ходили середньовічною Європою. Повноцінні гроші з високим вмістом срібла. Ставши Гетьманом, Богдан Хмельницький, в боях та результаті, як нині говорять, господарсько-фінансової діяльності, отримав дуже багато таких монет. Тривала виснажлива війна з Польщею, тож гроші були потрібні. Шукав Гетьман і союзників. Зрозуміло, не за спасибі. Військова підтримка щедро оплачувалася. В основному, талерами. Часто, за гроші, воювати підряджалися і козаки. Така тоді була загальноприйнята практика.
Итак, все началось с ефимок с признаком. Это серебряные талеры, которые ходили средневековой Европе. Полноценные деньги с высоким содержанием серебра. Став гетманом, Богдан Хмельницкий, в боях и в результате, как сейчас говорят, хозяйственно-финансовой деятельности, получил очень много таких монет. Длилась изнуряющая война с Польшей, поэтому деньги были нужны. Искал Гетман и союзников. Разумеется, не за спасибо. Военная поддержка щедро оплачивалась. В основном, талерами. Часто, за деньги, воевать брались и козаки. Такая тогда была общепринятая практика.
Отаман Американського козацтва Сергій Цапенко, фанатичний колекціонер козацьких речей, отримавши кілька старовинних талерів, звернув увагу на дивну чеканку - 1655 рік і зображення вершника. В середньому, одна така монета нині коштує від 1500-2000 доларів. Відома як єфимок з ознакою. Фактично, стала першою нормальною грошовою одиницею Росії. Тираж перечеканених талерів, за різними джерелами, склав від 800 до 1 млн. примірників. Як виявилося, саме скільки Богдан Хмельницький заплатив царю за військовий союз проти Польщі! Росіяни просто тупо нанесли свої символи на гроші об‘єднаної Європи, отримавши власну монету.
Атаман Американского казачества Сергей Цапенко, фанатичный коллекционер козацких вещей, получив несколько старинных талеров, обратил внимание на странную чеканку - 1655 и изображение всадника. В среднем одна такая монета сейчас стоит от 1500-2000 долларов. Известная как ефимок с признаком. Фактически, стала первой нормальной денежной единицей России. Тираж перечеканених талеров, по разным источникам, составил от 800 до 1 млн. экземпляров. Как оказалось, именно сколько Богдан Хмельницкий заплатил царю за военный союз против Польши! Русские просто тупо нанесли свои символы на деньги объединенной Европы, получив собственную монету.
Коли оприлюднена нами версія дійшла до офіційних істориків Росії та України, вони не повірили. Полізли в літературу - отримали підтвердження. Шок. Чекаємо перших публікацій від професіоналів.
Когда обнародованная нами версия дошла до официальных историков России и Украины, они не поверили. Полезли в литературу - получили подтверждение. Шок. Ждем первых публикаций от профессионалов.
Підкреслю, автор цих рядків, як і команда, що працює в часописах «Нова Січ» і «Музеї України» не є істориками. Ми - журналісти. І наше завдання, аналізувати факти, створювати сенсації, інформувати суспільство, проводити розслідування… А писати дисертації - то справа інших діячів, які, здається, крім власної наукової кар‘єри і звань, більше нічого не помічають… Вийшло так, що подивившись трохи під іншим кутом на українську історію, ми почали регулярно здійснювати наукові відкриття. Як співав О.Бендер: «Совершите Вы массу открытий, иногда не желая того!». Козацькі регалії в США, епопея з шаблею Мазепи, скарби Кубанської Народної республіки, Парутинський десант, скарби Сагайдачного, Апостола, Хмельницького, Мазепи, архіви УНР вже встигли стати частиною офіційної української історії. Студенти пишуть по нашим статтям реферати і курсові, вводячи в ступор старих викладачів історії, які пунктирно прочитали лише кілька книжок. Більше і нема…
Подчеркну, автор этих строк, как и команда, работающая в журналах «Новая Сечь» и «Музеи Украины» не является историками. Мы - журналисты. И наша задача, анализировать факты, создавать сенсации, информировать общество, проводить расследование ... А писать диссертации - дело других деятелей, которые, кажется, кроме собственной научной карьеры и званий, больше ничего не замечают ... Получилось так, что посмотрев немного под другим углом на украинскую историю, мы начали регулярно осуществлять научные открытия. Как пел О.Бендер: «Совершите Вы массу открытий, иногда не желая того!». Козацкие регалии в США, эпопея с саблей Мазепы, сокровища Кубанской Народной республики, Парутинский десант, сокровища Сагайдачного, Апостола, Хмельницкого, Мазепы, архивы УНР уже успели стать частью официальной украинской истории. Студенты пишут по нашим статьям рефераты и курсовые, вводя в ступор старых преподавателей истории, которые пунктирно прочитали лишь несколько книг. Более и нету...
Отож, зрозумівши, що ніякого злиття України з Росією не було - Богдан просто найняв росіян у військовій кампанії проти поляків, не бажаючи того, створивши їм грошову систему, ми задалися простим питанням - а що відбулося у Переяславі 1654 року?
Поэтому, поняв, что никакого слияния Украины с Россией не было - Богдан просто нанял русских в военной кампании против поляков, не желая того, создав им денежную систему, мы задались простым вопросом - а что произошло в Переяславе в 1654 году?
Імперські лизоблюди, сталінські посіпаки і вже більш сучасні гебнячеські стукачі, які чомусь обзивають себе «істориками», встигли написати про цей «величний акт об‘єднання», тисячі книг, мільйони статей. Інші зліпили пісні, вірші, картини, фільми… Щороку і Незалежна Україна і незалежна Росія щось помпезно відмічають.
Имперские лизоблюды, сталинские приспешники и уже более современные гебняческие стукачи, которые почему-то обзывают себя «историками», успели написать про этот «величественный акт объединения», тысячи книг, миллионы статей. Другие слепили песни, стихи, картины, фильмы... Ежегодно и Независимая Украина и независимая Россия что-то помпезно отмечают.
Захотілося дізнатися - а де ж ті загадкові документи? В якому архіві? Чи може на аукціоні? І скільки вони можуть коштувати? Почали шукати.
Захотелось узнать - а где же те загадочные документы? В каком архиве? Или может на аукционе? И сколько они могут стоить? Начали искать.
Ви не повірите!
Вы не поверите!
НІЯКИХ ОФІЦІЙНИХ ДОКУМЕНТІВ З ПЕРЕЯСЛАВСЬКОЇ РАДИ НЕ ІСНУЄ!!! Нема! Аби читач хоч трохи заспокоївся після такого відкриття, наведу цитату:
НИКАКИХ ОФИЦИАЛЬНЫХ ДОКУМЕНТОВ ПЕРЕЯСЛАВСКОЙ РАДЫ НЕ СУЩЕСТВУЕТ! Нету! Чтобы читатель хоть немного успокоился после такого открытия, приведу цитату:
«Переяславский акт 8 (18) января 1654 г. принадлежит к числу одного из наиболее заидеологизированных, политизированных событий истории взаимоотношений двух наших народов, международной и политической жизни в ареале XVII в.
Несколько слов о Переяславском акте. Вначале одно источниковедческое замечание. Широко известный и многократно публикуемый рассказ о раде воспроизводится обычно по тексту из статейного списка посольства, возглавляемого В. В. Бутурлиным. Не учитывается, однако, что это вторичный, несколько препарированный вариант. Меж тем, сохранился подлинник (4): именно его повез сеунщик А. С. Матвеев 21 января, именно он зачитывался царю неделю спустя. Разумеется, существенные различия отсутствуют, но некоторые детали не совпадают. В частности, в списке удалены украинизмы. Текст в нем расположен так, что создается впечатление записи со слов И. О. Выговского, именно так излагаются иногда события в литературе. Но фактически это отдельный документ, авторство которого требует дополнительных разысканий. Принадлежность его самому писарю генеральному вызывает сомнения, хотя вполне вероятно, что источник исходил из писарской канцелярии и составлен с его слов. В любом случае нет никаких оснований считать документ, как и запись в статейном списке, искажающими смысл говорившегося и происходившего на Переяславской раде.
Лев Заборовский»
http://www.ukrstor.com/ukrstor/zaborowskij_rada1654.html
Після цього, нормальні люди, а тим більше українські націоналісти переживають шок. Потім радість. Сором‘язливо замовкають російські патріоти. Одного разу, цей короткий факт зірвав застілля у компанії
кількох професійних істориків. Хлопці кинули щедро накритий стіл, почали гортати книги, полізли в Інтернет. Пляшку програли… Аби закінчити з фактами і цитатами, дамо слово українському авторитету:
После этого, нормальные люди, а тем более украинские националисты испытывают шок. Затем радость. Стыдливо
замолкают русские патриоты. Однажды, это же факт сорвал застолье в компании нескольких профессиональных историков. Ребята бросили щедро накрытый стол, начали листать книги, полезли в Интернет. Бутылку проиграли... Чтобы закончить с фактами и цитатами, дадим слово украинскому авторитету:
«Опис Переяславської ради маємо у "Статейному списку", тобто звіті В. В. Бутурліна царю, що насичений подробицями, забарвлений риторичними прикрасами, хоча на Переяславській раді Бутурлін не був присутній і про її хід дізнався від інших. Протокольного документального запису про неї не існує. Взагалі щодо статейних списків, що складалися послами, посланниками, агентами московського уряду і які зосереджувалися потім у Посольському приказі в Москві, то їх об'єктивність і правдивість поставили під сумнів уже сучасники.
«Описание Переяславской рады имеем в" Статейном списке ", т.е. отчете В. В. Бутурлина царю, что насыщенный подробностями, окрашенный риторическими украшениями, хотя на Переяславской раде Бутурлин не присутствовал и о ее ходе узнал от других. Протокольной документальной записи о ней не существует. Вообще по поводу статейных списков, которые составлялись послами, посланниками, агентами московского правительства и которые сосредоточились потом в Посольском приказе в Москве, то их объективность и правдивость поставили под сомнение уже современники.
Бутурлінський звіт царю, який грішить неповнотою, а в деяких місцях неточністю, був розтиражований у безлічі радянських видань, особливо останніх десятиріч. Він відомий нам також і з підручників історії СРСР (історія України, як ми знаємо, довгий час у навчальних закладах України не викладалась)».
Бутурлинский отчет царю, который грешит неполнотой, а в некоторых местах неточностью, был растиражирован во множестве советских изданий, особенно последних десятилетий. Он известен нам также и из учебников истории СССР (история Украины, как мы знаем, долгое время в учебных заведениях Украины не преподавалась)».
О.Апанович http://www.ukrstor.com/ukrstor/apanovych1654.html
Ми тихенько опитали справжніх істориків, які реально працюють в архівах багатьох країн. Жоден про ОРИГІНАЛИ Переяславських Угод не чув і не бачив!
Мы тихонько опросили настоящих историков, которые реально работают в архивах многих стран. Ни один из них про ОРИГИНАЛЫ Переяславских соглашений не слышал и не видел!
Один дослідник розповів, що дійсно, якісь папери колись були. Зберігалися в Москві і Києві. І зміст їх був зовсім не такий, як нам втокмачують росіяни. Доля тих грамот дійсно неймовірна. Одного разу, роблячи ревізію в якомусь кремлівському архіві, наглядачі помітили, що від тих старовинних грамот нічого не залишилося. З‘їли миші! Скандал, ганьба! Адже, згідно тим папірцям, чи пергаменту, Україна ЗАКОННО втратила незалежність, а без них була просто окупована Росією, що кардинально змінює геополітичні розклади.
Один исследователь рассказал, что действительно, какие-то бумаги когда-то были. Сохранялись в Москве и Киеве. И смысл их был совсем не такой, как нам внушают россияне. Судьба тех грамот действительно невероятная. Однажды, делая ревизию в каком-то кремлевском архиве, надзиратели заметили, что от тех старинных грамот ничего не осталось. Съели мыши! Скандал, позор! Ведь, согласно тем бумажкам, или пергамента, Украина законно потеряла независимость, а без них была просто оккупирована Россией, что кардинально меняет геополитический расклад.
Доповіли кудись на самий верх. Створили комісію. Почали шукати українські примірники. Як виявилося, їх теж з‘їли, але вже жовто-блакитні миші! Нема!!!
Доложили куда-то на самый верх. Создали комиссию. Начали искать украинские экземпляры. Как оказалось, их тоже съели, но уже желто-голубые мыши! Нету!
Тож святкувати чергову річницю Переяславської Ради не треба. Бо ніхто не знає, що то було. І чи було? Та як?
Поэтому праздновать очередную годовщину Переяславской Рады не надо. Потому что никто не знает, что это было. И было ли? И как?
А з тих політичних діячів, так званих істориків, які будуть щось булькотіти про «благословенний акт злуки України з Росією» у Переяславі, можна відкрито сміятися. Фальсифікатори. Дурять людей. Бо нічим свою тріскотню довести не можуть. Документи відсутні.
А из тех политических деятелей, так называемых историков, которые будут что-то булькотеть про «благословенный акт воссоединения Украины с Россией» в Переяславе, можно открыто смеяться. Фальсификаторы. Обманывают людей. Потому ничем свою трескотню доказать не могут. Документы отсутствуют.
За великим рахунком, можна почати юридичний процес оформлення незаконної окупації України Росією. Подати перший позов до Печерського районного суду… Процедура вже відома. Вимагати компенсацію… Як не дивно, є люди, які можуть реально це зробити. Там може і нова влада України підтягнеться…
По большому счету, можно начать юридический процесс оформления незаконной оккупации Украины Россией. Подать первый иск в Печерский районный суд ... Процедура уже известна. Требовать компенсацию ... Как ни странно, есть люди, которые могут реально это сделать. Там может и новая власть Украины подтянется...
Прогнозів робити не буду. Може, нарешті, українські та російські вчені зрозуміють, що історія давно перетворилася на складову частину геополітичних процесів, які мають колосальне значення. Хоча, це так, черговий крик в пустоту. Треба підійти більш конкретно. Час відмінити всі оті безглузді пільги, доплати за наукові звання. І взагалі, скасувати оте шизофренічне «кандидат розтаких-то наук». Або, просто перестати платити за них з держбюджету. Тоді може хтось почне наукою займатися, а не дисертації передерати…
Прогнозов делать не буду. Может, наконец, украинские и российские ученые поймут, что история давно превратилась в составную часть геополитических процессов, имеющих колоссальное значение. Хотя, это так, очередной крик в пустоту. Надо подойти более конкретно. Время отменить все эти бессмысленные льготы, доплаты за ученые звания. И вообще, отменить то шизофреническое «кандидат растаких-то наук». Или, просто перестать платить за них из госбюджета. Тогда может кто-то начнет наукой заниматься, а не диссертации передирать...
Віктор Тригуб, редактор журналів «Нова Січ» і «Музеї України», член Національної Спілки журналістів. Не історик
Виктор Тригуб, редактор журналов «Новая Сечь» и «Музеи Украины», член Национального Союза журналистов. Не историк
http://www.novasich.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=3208
ПРОДОЛЖЕНИЕ ТУТ
ИСТОЧНИК
Перевод с украинского на русский автора блога.