не знаю, чому, але мені по кайфу щодватижні тікати з дому у відрядження. жити в невідомих готелях. снідати наодинці з містом і паршивою кавою. блукати нічними вуличками без супроводу різного штибу добродіїв. на ранок замальовувати синці (упд. мішки, а не фінгали!) під очима і нічого не пояснювати... хоча що там пояснювати? якщо ані мене. ані його
(
Read more... )