про силу "soft power" - 2

[oles_maslak]

Для ілюстрації попереднього поста наведу цікаве порівняння.
1. Національний гімн Великої Британії та Співдружності з 1745 р.

Click to view

2. Перша версія російського імперського гімну "Боже, царя храни!" - "Молитва русских" (мелодія була офіційною у 1815-35 рр.)

Click to view

3. Гімн Германської імперії 1871-1918 рр.

Click to view

Comments

[oles_maslak]

Я насамперед про мелодію, яка виникла у Великій Британії у 1740-х рр. Та й самі тексти німецького та російського гімну були радше виявами "британської моди" ХІХ ст., а не наслідком прямого франузького впливу. Велика Британія, як геополітична потуга та окрема культурна дійсність, це, все ж, результат діяльності пізніх Тюдорів (насамперед Єлизавети І). Але й до того, ще з напівміфологічних часів, був якийсь "дух окремішності", що сплавив разом нащадків кельтів, англо-саксів (під началом норманської аристократії) у щось зовсім інакше від того, що існувало на континенті (але це зовсім інша історія). Звісно, французи теж мали шанс проявити себе, як глобальна імперська нація. Але після 1789 та поразки Наполеона (до речі,як казали мені деякі правники, Єгипет, здається, одна із небагатьох колишніх британських (напів-) колоній, де основою правової системи стало не "common law", а кодекс Наполеона) вони той шанс втратили. Всі ці експерименти зі створення "La Francophonie" виглядають як пародія на "Commonwealth of Nations". Хоча я визнаю, що

[oles_maslak]

Так «high tea» не п'ють вже у самій Англії. Та й про перспективи англо-саксів, як етносу, я теж досить песимістичної думки. Я писав про інше. Я писав про "англо-саксонський" національний "проект" у всій його сукупності (звісно, тут майже стирається межа між імперським та національним - але фактично цим і спекулював згаданий у минулому пості російський націоналіст). А він то якраз і виграв...От про що я...Принаймні, він досяг такого рівня розвитку технологій (в т.ч. технологій війни і контролю), коли небезпека з боку "варварів" максимально мінімізована.