(Untitled)

[oles_maslak]

Подивився нарешті "Царя" Павла Лунгіна. Фільм геніальний, як і з естетичної точки зору, так і з точки зору майстерного втілення у картині (свідомого чи ні) ідей класичної політичної філософії. Св. Філіп, по суті, обстоює класичну концепцію морального критерію легітимності влади монарха. В той час як Іван Грозний повторює (іноді майже дослівно)

Comments

[oles_maslak]

Може й натянуто, і весь сюжет можна звести до банального моралізаторства чи роздумів "о судьбах России". Але все одно цікаво, що Іван Грозний, цитуючи Рим.13 задля обґрунтування свого "безпрєдєла", фактично повторює аргументи якого небудь Вільяма Барклея. А коли св. Філіп відмовляється благословяти Івана після богослужіння в соборі, він аргументує тим, що царя перед собою не бачить (себто Іван "не (легітимний) цар"). Ну і ще деякі менш показові моменти. Звісно, навряд чи Лунгін робив то все свідомо. Але все ж цікаво звертати на ті фрагменти увагу. Зрештою, деякі відсилки до класичної політичної філософії можна знайти навіть у серіалі "Рим"(щоправда, у менш талановитому втіленні:))

[oles_maslak]

Ну, це вже цілком інше. Справа не в "мракобіссі". Якщо знімати/писати (знімати художнє кіно/писати белетристику) про Православ'я - подібні речі обійти важко. Але питання в тому, як ці речі описувати/показувати. І чи варто, взагалі, показувати у ігровому кіно (тим більше "реалістично"). Чи вдало це робить Лунгін - мені сказати важко. Тут потрібний інший досвід, і інший "експертний висновок"...

[ext_348935]

Мені фільм теж сподобався. Хоча деякі історичні зауваження Михаїла Бабкіна дуже слушні були.