… Рея Бредбері не стало. Жаль. Хочу таки прочитати "Вино з кульбаб"…
…Сьогодні у небі літали дракони-хмари, гарчали одне на одне, плювалися вогнем-блискавками, розділяли простір лапами й крильми - хто сильніший… І лилася на землю вода, очищення... А я стояла під парасолею - і дивилася на небо неймовірної краси, на лопотіння крапель по асфальту, на
(
Read more... )
Comments 14
Reply
Reply
Reply
* давно тебя не видела здесь… как ты?
Reply
Reply
Так буває з класиками сучасності, що їхня велич і знаність часом змушують думати, що ці класики жили давніше...
Reply
Бо так хочеться, щоб небесна вода тебе омила і змила, і вимила з тебе все погане, зайве і суєтне.
"У якусь мить таки стаємо вільні - принаймні для себе…"
І тримаємо волю, затиснуту у кулаці, біля грудей.
Колись прийшов такий образ )
А взагалі, це так потрясаюче чудово, коли можна сказати: "Я щаслива" )
Радію ) Мррр ))
Reply
Щастя моє теж тихеньке, усміхнене:) Сприйняття світу...
Reply
Reply
Reply
В електронному знайти не проблема, ось:
http://lib.rus.ec/b/111834
Тільки Бредбері мені хочется читати все ж на папері :)
До речі, колись було видання Бредбері українською мовою -- і дуже класне. Бредбері напрочуд гарно звучить українською. Треба його відшукати. Там були "Марсіанські хроніки", "451" і "Вино з кульбаб".
Reply
*Людина не щезає, доки інші пам’ятають про неї й доки її творіння живі…
Reply
Leave a comment