было тяжело второй год встречания и год после свадьбы ходить за покупками (т.е. всего 2 года). Не сходились во вкусах на 90%, но все-таки продолжали ходить вместе. Со временем проблема ушла. Что-то я переняла от него, что-то он от меня. Последние 4 года ходим вместе и всегда совместно выбираем что мелочи, что вещи, что крупные покупки, сходясь во мнениях и вкусе. Думаю, если не отступать, то можно научиться ходить друг с другом за покупками. И тогда, даже если какие-то покупки совершаются одним, то второй остается абсолюто довольным! А решить ходить по-отдельности, это самое легкое, как по мне. И это не только покупок касается, а почти всего в семейной жизни. Кто сказал что просто? Но зато как же превосходно, когда все остается позади, между вами гармония и только улыбка при воспоминаниях о прежных спорах =)
:) Дякую за пораду! :) Думаю, ми ще будемо цьому вчитись. Ми і справді в цьому диво-поході в магазин багато чому навчились. Але магазини декору (це моя слабинка))) разом з чоловіком - точно зась ))) Вони йому нецікаві, я там можу годинами ходити, а йому просто нудно ) Тому будемо освоювати вміння спільного шопінгу на чомусь іншому )))
Практично завжди ходимо на закупи разом і це триває дуже швидко - бо нам взагалі мало що подобається, тому вибирати довго не доводиться :) ПС. 40 хвилин на рамки то і справді багацько:) розумію чоловіка
В супермаркет вместе, а вот за одеждой... Эх, здесь у мужа не всегда терпения хватит, да и за посудой для дома и разными там штучками, тоже лучше мне самой, я люблю долго выбирать, изучать, а муж увидел - понравилось -купил :))
Мы, обычно, ходим вместе. Первые минут 10 мне в любом магазине интересно. А потом появляется раздражение. Жена научилась замечать этот момент, и при первом моем вопле "Ну хватит уже! Пошли отсюда!" наш шоппинг заканчивается. А если все-таки нужно что-то купить, сделав выбор, стараюсь ее саму отправлять. Я - "растение неприхотливое", мне почти все, что жена выберет, понравится. :)
PS. Что-то я мужчин в комментариях не вижу... Их походы в магазин даже в интернете не интересуют... :)
чулувігові зазвичай все одно. він чемно дивиться все, що я показую і чим захоплююся, а потім линяє в той відділ, де цікавіше (це в будівельному так було). а в дитячому він прямим ходом пішов дивитися великі м*які іграшки і машини, я пішла в бік одягу, а бідна дитина йшла приблизно за мною, поки не почала кричати: "Де тато? Де тато?" Ми його знайшли, вручили дитину і далі вони машинками і ведмедями тішилися вдвох. Продуктовий магазин - це просто фільм жаху. Чулувіг знає тільки два продукти: пиво і ковбаса, рідко може купити сир (то вже спеціальний подарунок для мене) чи яблука дитині. Купую я, він дає гроші і не заважає. Задоволення в процесі, звісно, мало. Рамочки, мильнички, рушнички і іншу приємність купую сама - це правильне рішення.
:))) Сміюсь від думки, що я б і сама залюбки б пішла тішитись ведмедями і машинками ))))) І от не зрозуміло: чи то це означає, що вже дітей пора, чи то ще дитинство у самої в одному місці грає? )))))
доводиться вибирати між цікавим (ведмедями і машинками)і потрібним (одягом-взуттям для малечі)... просто в таких магазинах треба встигати все за 15 хв і не затримуватися довше,"пришол, увіділ, побєділ", інакше є ризик купити багато і не того, що треба.
як на мене,добре, коли батьки залишаються трохи дітьми, вони тоді якось "на одній хвилі" перебувають з малюком чи що. чулувіг не соромиться розглядати з малою м*які іграшки чи заохочувати лізти по драбинці (на майданчиках у нас тати переважно стоять в тіні дерев або просто витягають своїх нащадків з пісочниці і ведуть гуляти кудись ще). соромляться здатися несолідними. так само і я як мама не соромлюся по дорозі розказувати з дитиною віршики хором (люди витріщаються) чи допомагати їй чалапати по вузенькому бордюрі, дертися по сходах вниз-вгоруразом з нею.
просто таким "дітлахуватим" батькам з дитиною цікаво. спробуєте і увійдете в смак :))
Ми з чоловіком вже дуже мріємо "спробувати" ))) Вірю, що нам дуууже сподобається )))) Віршики вголос і співання кумедних пісеньок "ніпрощо" - це наше улюблене ))) То ж думаю, ми будемо непоганими батьками ))) Як мінімум, "на рівні" з дітками ;) ха-ха )))
Comments 21
Думаю, если не отступать, то можно научиться ходить друг с другом за покупками. И тогда, даже если какие-то покупки совершаются одним, то второй остается абсолюто довольным! А решить ходить по-отдельности, это самое легкое, как по мне. И это не только покупок касается, а почти всего в семейной жизни. Кто сказал что просто? Но зато как же превосходно, когда все остается позади, между вами гармония и только улыбка при воспоминаниях о прежных спорах =)
Reply
Думаю, ми ще будемо цьому вчитись. Ми і справді в цьому диво-поході в магазин багато чому навчились.
Але магазини декору (це моя слабинка))) разом з чоловіком - точно зась ))) Вони йому нецікаві, я там можу годинами ходити, а йому просто нудно )
Тому будемо освоювати вміння спільного шопінгу на чомусь іншому )))
Reply
ПС. 40 хвилин на рамки то і справді багацько:) розумію чоловіка
Reply
Чоловік щасливий - його офіційно звільнено від каторги (походи в магазини декору). Я тільки в них залипаю. З іншими магазинами у нас все легше )))
Reply
Reply
А если все-таки нужно что-то купить, сделав выбор, стараюсь ее саму отправлять. Я - "растение неприхотливое", мне почти все, что жена выберет, понравится. :)
PS. Что-то я мужчин в комментариях не вижу... Их походы в магазин даже в интернете не интересуют... :)
Reply
чулувігові зазвичай все одно. він чемно дивиться все, що я показую і чим захоплююся, а потім линяє в той відділ, де цікавіше (це в будівельному так було).
а в дитячому він прямим ходом пішов дивитися великі м*які іграшки і машини, я пішла в бік одягу, а бідна дитина йшла приблизно за мною, поки не почала кричати: "Де тато? Де тато?" Ми його знайшли, вручили дитину і далі вони машинками і ведмедями тішилися вдвох.
Продуктовий магазин - це просто фільм жаху. Чулувіг знає тільки два продукти: пиво і ковбаса, рідко може купити сир (то вже спеціальний подарунок для мене) чи яблука дитині. Купую я, він дає гроші і не заважає.
Задоволення в процесі, звісно, мало. Рамочки, мильнички, рушнички і іншу приємність купую сама - це правильне рішення.
Reply
І от не зрозуміло: чи то це означає, що вже дітей пора, чи то ще дитинство у самої в одному місці грає? )))))
Reply
як на мене,добре, коли батьки залишаються трохи дітьми, вони тоді якось "на одній хвилі" перебувають з малюком чи що. чулувіг не соромиться розглядати з малою м*які іграшки чи заохочувати лізти по драбинці (на майданчиках у нас тати переважно стоять в тіні дерев або просто витягають своїх нащадків з пісочниці і ведуть гуляти кудись ще). соромляться здатися несолідними.
так само і я як мама не соромлюся по дорозі розказувати з дитиною віршики хором (люди витріщаються) чи допомагати їй чалапати по вузенькому бордюрі, дертися по сходах вниз-вгоруразом з нею.
просто таким "дітлахуватим" батькам з дитиною цікаво. спробуєте і увійдете в смак :))
Reply
Віршики вголос і співання кумедних пісеньок "ніпрощо" - це наше улюблене ))) То ж думаю, ми будемо непоганими батьками ))) Як мінімум, "на рівні" з дітками ;)
ха-ха )))
Reply
Leave a comment