Дякую за відгук. Зараз я теж по-трошку почала звикати... Зараз важкувати тільки з "пожильцями"... ))) Чоловікові часто доводиться запрошувати людей на ночівлю - оце для мене важче за все: бути невидимою у власному домі протягом декількох днів, а то і тижня... )
Жесть - в доме должны быть лишь близкие люди точка) слуйчаные люди в отель - а если не можешь оплатить отель своим знакомым (хорошим) - значит нужно задуматься тем ли ты занимаешься в жизни...
А чому невидимою і "приймати гостей"? Просто жити - "ти своє, я своє".
Ти просто мабуть в гуртожитку не жила. Коли я жила вдома, то звикла, що гість - це Гість, його нагодуєш, розвеселиш, поділишся з ним. І це - нормально, тому що гості зазвичай рідко. А в гуртожитку "у тебе своє ліжко, у мене своє". Гість прийшов, йому чаю заварив (вершина гостинності), і балакаєте; а деколи він свою книжку читає, а хазяїн свою.
Якщо я права в своїх здогадках, співчуваю, тобі дійсно мабуть важко приймати стільки гостей так, як ти звикла приймати їх вдома. Просто стався легше до цього. І ще, я так розумію ці ж люди приїхали по справах, і їм не завжди потрібна велика гостинність, а швидше місце де переночувати?
Про місце переночувати - це в точку! :) Про гостинність я вже забула приблизно пів року тому ))) Бути гостинною з усіма не виходить - графік роботи не дозволяє ;).
В гуртожитку я дійсно не жила (була домашнім студентом))) - мої гуртожитки закінчились на європейських стажуваннях. Так в університеті гуртожиток - це своя кімната з усіма зручностями, де тебе ніхто не напрягає і ти вправі займатись тим, чим сам хочеш )))) Отаким я була неправильним студентом )))
Ну і ще, можливо, моя особливість, що для мене домом може бути місце де я сплю. Ось це моє приватне ліжко, на нього бажано сідати тільки друзям, а весь інший простір кімнати - робіть що хочете. :)
От мені було б легко гостей приймати, навіть цікаво - за ними ж спостерігати можна! :))
Да, це мій промах - в мене почуття власності надрозвинене, видно... :)))
Якось чоловік відкрив нашу спальну для друзів, коли ми були в відпустці - по поверненні з відпустки я не могла себе примусити лягати на власне ліжко...
Після того ми погодили, що НАША спальна - вона ТІЛЬКИ наша і для будь-кого іншого вона ТАБУ!
Тоді ж погодилась, що решту простору ми можемо "позичати" час від часу, в разі потреби. Хоча мені і зараз важкувато буває миритись з такими "довгоживучими" гостями )))
От бачите - у вас теж протест... ))) Ті студенти, як у нас гостюють - це не зовсім чужі люди, а хороші товариші чи знайомі чоловіка та його громадській роботі. Для мене всі ці люди - переважно невідомі. )
Я сприймаю такі "гостини" як допомогу, а не притон, однак час від часу теж виникає супротив.
Comments 24
ми багато сварилися через те - я таки приводила гостей, а ігор почувався через то незручно...
зараз стараюся мінімізувати запрошення, але він також іде на поступки, і дозволяє час від часу приймати друзів...
або так: коли приходять до мене дівчата, то він робиться невидимим і спить чи читає в іншій кімнаті)))
Reply
Зараз я теж по-трошку почала звикати... Зараз важкувати тільки з "пожильцями"... ))) Чоловікові часто доводиться запрошувати людей на ночівлю - оце для мене важче за все: бути невидимою у власному домі протягом декількох днів, а то і тижня... )
Reply
Reply
Или вы общаетесь только с теми, кто останавливается в отелях Хилтон и не ниже?
Reply
Reply
Ти просто мабуть в гуртожитку не жила. Коли я жила вдома, то звикла, що гість - це Гість, його нагодуєш, розвеселиш, поділишся з ним. І це - нормально, тому що гості зазвичай рідко. А в гуртожитку "у тебе своє ліжко, у мене своє". Гість прийшов, йому чаю заварив (вершина гостинності), і балакаєте; а деколи він свою книжку читає, а хазяїн свою.
Якщо я права в своїх здогадках, співчуваю, тобі дійсно мабуть важко приймати стільки гостей так, як ти звикла приймати їх вдома. Просто стався легше до цього. І ще, я так розумію ці ж люди приїхали по справах, і їм не завжди потрібна велика гостинність, а швидше місце де переночувати?
Reply
В гуртожитку я дійсно не жила (була домашнім студентом))) - мої гуртожитки закінчились на європейських стажуваннях. Так в університеті гуртожиток - це своя кімната з усіма зручностями, де тебе ніхто не напрягає і ти вправі займатись тим, чим сам хочеш ))))
Отаким я була неправильним студентом )))
Reply
Ну і ще, можливо, моя особливість, що для мене домом може бути місце де я сплю. Ось це моє приватне ліжко, на нього бажано сідати тільки друзям, а весь інший простір кімнати - робіть що хочете. :)
От мені було б легко гостей приймати, навіть цікаво - за ними ж спостерігати можна! :))
Reply
Якось чоловік відкрив нашу спальну для друзів, коли ми були в відпустці - по поверненні з відпустки я не могла себе примусити лягати на власне ліжко...
Після того ми погодили, що НАША спальна - вона ТІЛЬКИ наша і для будь-кого іншого вона ТАБУ!
Тоді ж погодилась, що решту простору ми можемо "позичати" час від часу, в разі потреби. Хоча мені і зараз важкувато буває миритись з такими "довгоживучими" гостями )))
Reply
Reply
По-друге, це не бомжі, а студенти, які приїздять в Київ на семінари та тренінги, а потім ці знання молодь застосовує на практиці, змінюючи країну.
Власне, це те, що мене мотивує змінювати своє ставлення до гостей та "пожильців" :))
Reply
Reply
Ті студенти, як у нас гостюють - це не зовсім чужі люди, а хороші товариші чи знайомі чоловіка та його громадській роботі.
Для мене всі ці люди - переважно невідомі. )
Я сприймаю такі "гостини" як допомогу, а не притон, однак час від часу теж виникає супротив.
Reply
Leave a comment