Донецькі новини
В понеділок приїхали з Донецька. Нарешті звітую.
Почалось все з того, як щойно ми зайшли до поїзду Львів-Маріуполь, я зрозуміла скептичні коментарі otar щодо цієї поїздки ))) Вже ближче до Тернополя було помітно, як провідники опинились у стані легкого алкогольного сп’яніння. Шо було з ними далі - не знаю, бо їхньою долею ми вже не цікавились аж до пункту прибуття.
Але Донецьк виявився кращим за наші очікування. Поїхали ми туди разом з tarasios, julca та osooviahim викладати піар-курс на запрошення Української Християнської Євангельської Церкви. Це єдина харизматична конфесія, яка входить до складу ВРЦіРО. Світлана, яка приїхала трохи раніше з Києва, встигла навіть погуляти містом, відповідно мала можливість спілкуватись з людьми, і ніхто її за українську мову не побив. отаке )))
А от Юлю з Кам’янця у громадському транспорті назвали "товаріщі”. Так шо вона тішилася, бо давно не чула такого звертання :) Ще ми бачили злачні місця Донецька. Зокрема щоденно проїжджали біля "культурно"-розважального центру з романтичною назвою "Вірус". Кажуть, що ця назва себе виправдовує.
Взагалі всі лекції ми викладали українською, учасники семінару її добре зрозуміли і в останній день навіть намагались говорити. Дуже приємні люди, досить здорова атмосфера в Церкві, яка налічує понад 4 тис. вірних. На наших лекціях було багато молодих людей, які вчаться на факультетах журналістики. Отже, планують працювати серйозно в цьому напрямку.
У неділю перед від’їздом ми встигли побувати на служінні в церкві єпископа Леоніда Падуна (шкода, що Тарас не чув, як він розказував про своє ставлення до алкоголю). Потім ще поїхали в Римо-Католицький костел. Отримали купу задоволення, слухаючи в кінці літургії парафіяльні оголошення і з вуст дуже файного місцевого священика. А ще ми там нарешті познайомились наживо з хорошим приятелем krishtof і його красунею-дружиною. Отже, наступного разу в Донецьку матимемо з ким пити каву. Дуже шкода, що не вдалося зустрітися з vaxo, який в цей самий час перебував на Донбасі.
Ще також цікаво, що біблійний інститут "Слово життя", де збирається Церква Леоніда Падуна, знаходиться практично навпроти резеденції єпископа Донецького УПЦ. А навпроти Римо-Католицького костелу будується величезний баптистський Дім молитви. Тож, міжконфесійна ситуація тут досить весела )
Отже, враження переважно позитивні. Головний висновок, що в Донецьку теж є люди, іці люди досить файні. А значить, ще не все у нас втрачено :))
Завтра тим самим складом, тільки вже без Тараса, їдемо на Херсонщину, а саме - у Нову Каховку вчити церковному піару останню цього року групу.
Почалось все з того, як щойно ми зайшли до поїзду Львів-Маріуполь, я зрозуміла скептичні коментарі otar щодо цієї поїздки ))) Вже ближче до Тернополя було помітно, як провідники опинились у стані легкого алкогольного сп’яніння. Шо було з ними далі - не знаю, бо їхньою долею ми вже не цікавились аж до пункту прибуття.
Але Донецьк виявився кращим за наші очікування. Поїхали ми туди разом з tarasios, julca та osooviahim викладати піар-курс на запрошення Української Християнської Євангельської Церкви. Це єдина харизматична конфесія, яка входить до складу ВРЦіРО. Світлана, яка приїхала трохи раніше з Києва, встигла навіть погуляти містом, відповідно мала можливість спілкуватись з людьми, і ніхто її за українську мову не побив. отаке )))
А от Юлю з Кам’янця у громадському транспорті назвали "товаріщі”. Так шо вона тішилася, бо давно не чула такого звертання :) Ще ми бачили злачні місця Донецька. Зокрема щоденно проїжджали біля "культурно"-розважального центру з романтичною назвою "Вірус". Кажуть, що ця назва себе виправдовує.
Взагалі всі лекції ми викладали українською, учасники семінару її добре зрозуміли і в останній день навіть намагались говорити. Дуже приємні люди, досить здорова атмосфера в Церкві, яка налічує понад 4 тис. вірних. На наших лекціях було багато молодих людей, які вчаться на факультетах журналістики. Отже, планують працювати серйозно в цьому напрямку.
У неділю перед від’їздом ми встигли побувати на служінні в церкві єпископа Леоніда Падуна (шкода, що Тарас не чув, як він розказував про своє ставлення до алкоголю). Потім ще поїхали в Римо-Католицький костел. Отримали купу задоволення, слухаючи в кінці літургії парафіяльні оголошення і з вуст дуже файного місцевого священика. А ще ми там нарешті познайомились наживо з хорошим приятелем krishtof і його красунею-дружиною. Отже, наступного разу в Донецьку матимемо з ким пити каву. Дуже шкода, що не вдалося зустрітися з vaxo, який в цей самий час перебував на Донбасі.
Ще також цікаво, що біблійний інститут "Слово життя", де збирається Церква Леоніда Падуна, знаходиться практично навпроти резеденції єпископа Донецького УПЦ. А навпроти Римо-Католицького костелу будується величезний баптистський Дім молитви. Тож, міжконфесійна ситуація тут досить весела )
Отже, враження переважно позитивні. Головний висновок, що в Донецьку теж є люди, іці люди досить файні. А значить, ще не все у нас втрачено :))
Завтра тим самим складом, тільки вже без Тараса, їдемо на Херсонщину, а саме - у Нову Каховку вчити церковному піару останню цього року групу.