Поверталися в Березів
так вийшло, що до Вижнього Березова ми повернулися ще в цьому році :) був морозець, лежав сніг і було файно. їли-пили-ходили-дихали-слухали. і про це купа фудуграфій.
Їхали спочатку до Франика, потім до Коломиї, а потім і до Березова. В Коломиї багато смішної реклами, але про то вже якось потім.
Приїжджали, як і минулого разу, до прекрасних Володі (vlotko) і Оленки. І ще приїдемо :)
Це нова хата і майде весна:
А це стара і там треба топити піч. Ми там їли, ткали килими і ліпили сирних коників
Джерело соровиці (солоної води). Її можна випарювати на сіль, а можна так лити в страви. Через цю сіль в давнину тут жила багата шляхта. А потім австріяки технічно вдосконалили виробництво солі і шляхта збідніла.
Криниці - це якісь міні-палацики.
На другий день ми випхалися в гори. Вийшли о 8 ранку, а повернулися о 15. Пройшли гору Ріг, Чемерицю, малу і велику Рокиту. Кілометрів двадцять зангалом пройшли. Там такий снііііг!
От, до речі, ліворуч - ялина, а праворуч - смерека. Не плутайте!
Я задоволена, але в лице світить сонце:
Церква і дзвіниця 18 століття, деревлєні:
А це ми вже на третій день обідаємо, їмо шупені (тушковану кислу капусту з квасолею).
Сирні коники бавляться:
А це вже в новій хаті - яблучний сік і піч з усяким реманентом:
Вишиваю, дааа
Ідемо в сусіднє (ха-ха, в горах "сусіднє" поняття дуже відносне) село Текуча на інше джерело соровиці.
Чорна стінка, білий кіт
Такі радості продається в Текучинському магазині. Солодка гадість)
Ще кіт
Дуже-дуже стара капличка
Шляхтянська "багата" хата, з верандою
А в цьому будинку в 30-ті роки приймали туристів. Який балкон!
Цвітуйочок
А вгадайте, де тут земля, а де перегній! :)
А це вже в Коломиї, у володіному приватному музеї старожитностей. Там всього стііільки!
Весільне сідло:
Святкові жіночі чоботи 18 сторіччя:
шляхетський святковий верхній одяг з сукна:
Шляхетська березівська жіноча сорочка:
Куповані спідниці:
Кептар із традиційним березівським оздобленням:
Гетри, вдягалися на вовняні шкарпетки під постоли - щоб красота не зношувалась :)
Скриня:
Гуцульські прядки:
Отако ми були. Хочеться туди ще, тепер літом - на грибів і форелів.
Їхали спочатку до Франика, потім до Коломиї, а потім і до Березова. В Коломиї багато смішної реклами, але про то вже якось потім.
Приїжджали, як і минулого разу, до прекрасних Володі (vlotko) і Оленки. І ще приїдемо :)
Це нова хата і майде весна:
А це стара і там треба топити піч. Ми там їли, ткали килими і ліпили сирних коників
Джерело соровиці (солоної води). Її можна випарювати на сіль, а можна так лити в страви. Через цю сіль в давнину тут жила багата шляхта. А потім австріяки технічно вдосконалили виробництво солі і шляхта збідніла.
Криниці - це якісь міні-палацики.
На другий день ми випхалися в гори. Вийшли о 8 ранку, а повернулися о 15. Пройшли гору Ріг, Чемерицю, малу і велику Рокиту. Кілометрів двадцять зангалом пройшли. Там такий снііііг!
От, до речі, ліворуч - ялина, а праворуч - смерека. Не плутайте!
Я задоволена, але в лице світить сонце:
Церква і дзвіниця 18 століття, деревлєні:
А це ми вже на третій день обідаємо, їмо шупені (тушковану кислу капусту з квасолею).
Сирні коники бавляться:
А це вже в новій хаті - яблучний сік і піч з усяким реманентом:
Вишиваю, дааа
Ідемо в сусіднє (ха-ха, в горах "сусіднє" поняття дуже відносне) село Текуча на інше джерело соровиці.
Чорна стінка, білий кіт
Такі радості продається в Текучинському магазині. Солодка гадість)
Ще кіт
Дуже-дуже стара капличка
Шляхтянська "багата" хата, з верандою
А в цьому будинку в 30-ті роки приймали туристів. Який балкон!
Цвітуйочок
А вгадайте, де тут земля, а де перегній! :)
А це вже в Коломиї, у володіному приватному музеї старожитностей. Там всього стііільки!
Весільне сідло:
Святкові жіночі чоботи 18 сторіччя:
шляхетський святковий верхній одяг з сукна:
Шляхетська березівська жіноча сорочка:
Куповані спідниці:
Кептар із традиційним березівським оздобленням:
Гетри, вдягалися на вовняні шкарпетки під постоли - щоб красота не зношувалась :)
Скриня:
Гуцульські прядки:
Отако ми були. Хочеться туди ще, тепер літом - на грибів і форелів.