монастир

[no_orpheus]

на тижні ходили в монастир із київськими друзями. точніше, ходили до монастиря, але однаково мені сподобалося. не скажу, що я легкий на підйом до таких прогулянок, але коли вже був на шляху, то все наче рукою зняло. була спека, були дивні хати на окраїні, а також блакитне небо, покинуті будинки і монастир. мене найбільш вразила Заславська брама.

Comments

[com_revolta]

оце децел розказував, шо підлога брами цієї закінчювалась на рівні із твоєю головою десь.

я коли згадую за то місце, дуже жалію шо у мене не збереглось жодного знімка звідте. дуже мені нравиться та піч, і ще нравиться млин при вході в село. і вопше місця такі там є, як згадаю то оййй!....

[no_orpheus]

так, там тих історій цікавих дуже багато, але я й половину не знаю. та що там говорить, я взагалі мало знаю про ті місця (може, тому вони так приваблюють?)

і абсолютно мас сі річ - це піч. просто нереально крута штука! шкода, що ми не підібрались ближче. там якийсь монах пас кіз чи корів і пильнував нас своїм хитрим поглядом. ми так на ігнорі пішли відразу до воріт.

[com_revolta]

там дивні місця. здавалось би, звичяйне село та й всьо тут. заходиш - а там мур навколо монастиря ще з середньовічною ліпниною....

багато таких дивних і не ясних місць, жалію, шо коли приїжала скількись років тому, не показала саме їх мужу. воно й ніби на маленькій території, але можна ходить днями дивиться на ці не засосані в чясову воронку дивні куски чюжої реальності

[no_orpheus]

дивні куски чужої реальності - саме так. у мене завжди виникає відчуття якоїсь недосказаності, таємниці в певних точках острога. особливо я обожнюю той маленький шматок початку дороги до монастиря, не доходячи до качєль - там де на горбу будинки. там нереально крута аура (тут справді мав рацію вальтер беньямін, що кожні речі мають свою індивідуальну ауру, але й додавав, що ця аура теж із часом згасає).