Л.К.

[nick_coll]

Я знаю дивну річ:
                      на світі є людина,
що береже несказані слова.
І може, це любов, і може, це єдина.
А може, й просто так, сама розрив-трава.
                                                            Л.К.

Напевне, доскільки стане мені сили, я буду завжди її любити, Ліну Костенко. 
...Крізь роки і печалі,.. відчувати тепло її рук нестудених, покладених на клавіші слОва...
Ніхто не сміє зупинити нас. Тим часом ми проходимо крізь час...

Фото десь з архіву.