Із ХІ до XVI століття в Західній Європі піхота озброювалася луками. Як показали військові дії під час Столітньої війни (1337-1453), кращими стільцями були англійці. Їх луки довжиною до двох метрів могли «обслуговувати» при прицільній стрільбі 10-12 стріл за хвилину, найбільша дальність ураження складала 700-800 кроків.
У ХІ столітті Європою керує арбалет, трохи пізніше (до ХІІІ ст.) у лицарів хрестоносців для захисту від стріл та холодної зброї з’являються кольчужні сорочки, які складалися з кілець. Для виготовлення однієї такої сорочки потрібно було взяти 600 м дроту, з якого виготовляли до 20000 кілець.
Обладунки середньовічного воїна.
Національний баварський музей.
У середині ХV століття з’являються обладунки для кінного вершника, які цілком і повністю закривали тіло металом. Західноєвропейські обладунки складалися з 150-180 частин, з’єднаних між собою защіпками і заклепками. Шолом мав оглядові щілини та забрало. Середня вага лицарської збруї складала 20-27 кг, а повне спорядження заважувало 30-40 кг. Ще міг кінь також заковуватися в метал. Така махіна коли втрачала рівновагу або падала, піднятися самостійно вже не могла.
Металічні рукавички.
Національний баварський музей.
Основною холодною зброєю в середні віки залишався меч (вага - 1-1,5 кг). Перші воїни були озброєні різного роду держаковою зброєю: списи, алебарди, бойові сокири. Тільки у кіннотників у кінці XVI-XVII залишається піка. Важливим елементом в озбрєнні лицаря був кинжал з тонким лезом, виконаним у вигляді чотирикутника - кинжал милосердя (мізерікордіс). Коли лицар ставав переможеним, то замість просити помилувати, він благав добити його власне тим мізерікордісом.
У XIV століття в Європі з’являється вогнепальна зброя, яка зробила переворот у військовій справі. Першими були гармати, відлиті з заліза або бронзи. Але вже в ХVІ столітті на зміну цим металам прийшов чавун, з’явилася польова артилерія на лафетах.
На початку ХV століття першими ґнотовими гвинтівками були мушкети й аркебузи.
Із середини ХVI століття ширилися гвинтівки зі спеціальним спалахувальним механізмом - колісними або кременевими замками. В колісному замку порох запалювався від іскор, які утворювалися внаслідок тертя стального коліщатка об пірит. У кременевому ударному замку іскри висікалися ударом кременя об пластину - кресало. Розвиток вогнепальної зброї привів до поступової відміни в ХVІІ ст. обладунків, щитів, метальної зброї. Меч замінився палашем, а шаблі вкоротилися (для ведення ближнього бою).
Кремінне кресало.
Музей мисливства та рибальства (
звіт).