Вчимо архітектуру: Панікадило
Розкажу вам про таку звичну річ, як церковна люстра. На неї, як правило, мало звертають увагу. І ще менше знає, як вона правильно називається. Назва православна, проте вона з радістю емігрувала до всіх словників та лексиконів.
Панікадило - головна люстра в церкві, яка наділена правом власності великої кількості свічок або ламп. Назва пішла від грецьких слів полі (всеохоплююча кількість) + кандела (свічка). З часом беззубі бабки то слово спотворили і причесали під слов’янську лексику. Хоча насправді ні з яким кадилом воно не має родинних зв’язків.
Панікадило, як правило, має честь горіти на свята та по неділям, заливаючи храм світлом. Як і будь-яка річ у церкві, панікадило має символічне значення, адже світло у храмі - ознака небесного, божественного. У древніх храмах навіть в сонячну днину було надто темно (символізм людської недосконалості), тому запалені панікадила були символами віри. «Світло у пітьмі світить, і темрява не огорнула його». Ну принаймні такими відомостями багатий інтернет.
Зрозуміло, що це панікадило - крапля в морі. В соборі все одно темно.
Поморяни. У костелі.
У свічок учора була алкогольна феєрія: їм зараз не до світла. Лиш би на ногах втриматися :)
Давидів. Вид всередині храму.
Поляки не тільки люстру запалили, але й ектенію транслюють на екрані. Ну це до слова :)
Жешув. Під час меси.
Панікадили-напарниці: працюють позмінно.
Гніздичів, у монастирському храмі.
Дуже готично. А в парафін я не вірю.
Відень. Собор св. Штефана.
Люстра губиться серед пістрявої церкви. Храм дуже світлий, хоч хрестиком вишивай.
Красилівка. Дерев’яна церква св. Миколая.
А тут окрім люстри нічого й нема. Практично нічого.
Шевченкове. Храм Пантелеймона.
Тут би на люстру глянути, та стіни більше чіпляють.
Санкт-Петербург. Храм Спаса-на-крові.
Розкішна поліплафонна люстра, хоча й вокзальна. Зальцбурзький тип.
Ковель. Вокзал.
Панікадило - головна люстра в церкві, яка наділена правом власності великої кількості свічок або ламп. Назва пішла від грецьких слів полі (всеохоплююча кількість) + кандела (свічка). З часом беззубі бабки то слово спотворили і причесали під слов’янську лексику. Хоча насправді ні з яким кадилом воно не має родинних зв’язків.
Панікадило, як правило, має честь горіти на свята та по неділям, заливаючи храм світлом. Як і будь-яка річ у церкві, панікадило має символічне значення, адже світло у храмі - ознака небесного, божественного. У древніх храмах навіть в сонячну днину було надто темно (символізм людської недосконалості), тому запалені панікадила були символами віри. «Світло у пітьмі світить, і темрява не огорнула його». Ну принаймні такими відомостями багатий інтернет.
Зрозуміло, що це панікадило - крапля в морі. В соборі все одно темно.
Поморяни. У костелі.
У свічок учора була алкогольна феєрія: їм зараз не до світла. Лиш би на ногах втриматися :)
Давидів. Вид всередині храму.
Поляки не тільки люстру запалили, але й ектенію транслюють на екрані. Ну це до слова :)
Жешув. Під час меси.
Панікадили-напарниці: працюють позмінно.
Гніздичів, у монастирському храмі.
Дуже готично. А в парафін я не вірю.
Відень. Собор св. Штефана.
Люстра губиться серед пістрявої церкви. Храм дуже світлий, хоч хрестиком вишивай.
Красилівка. Дерев’яна церква св. Миколая.
А тут окрім люстри нічого й нема. Практично нічого.
Шевченкове. Храм Пантелеймона.
Тут би на люстру глянути, та стіни більше чіпляють.
Санкт-Петербург. Храм Спаса-на-крові.
Розкішна поліплафонна люстра, хоча й вокзальна. Зальцбурзький тип.
Ковель. Вокзал.