Колеса собі мирно відстукували свій звичний ритм, везучи мене з
Антверпена в
Гент. Я мовчки дивився в вікно, тихо всередині десь там підвиваючи: Бельгія, невже це дійсно Бельгія, вона розкішна. У теплому порожньому вагоні потяга, вертаючись додому і не маючи особливих планів на цей новорічний вечір, мовчки дивився крізь скло. І раптом - боже, що це? Що це там таке гарне? Я вистрибую з поїзда і опиняюся в містечку Сінт-Ніклаас (Sint-Niklaas).
Порожні вулиці, хоча усі годинники міста показують ледь не 20-ту годину РМ. А що, місто занурилося у такий абсолютно не святковий вечір. Ніхто з сінтніклаасян не дивитися «Іронію долі» або передноворічні вогники. Це тут надто спрощено: з Новим Роком - і спати.
Мені не було що втрачати, і я вирішив іти наперекір традиціям цієї холодної ночі і просто дивитися містечко. Скажу одразу: воно божевільно гарне! Маленьке, тихе, затишне, чисте і просто незрівнянне ні з чим. Воно просто містечко святого Миколая.
І як заведено усюди - тільки не в Україні - на перехрестях є карти, по яких можна зорієнтуватися, як же пройти з Централ стацьйон до Гроте Маркт. А там вже найголовніше, міокард міста. Площа містечка є найбільшою у Бельгії.
Не думайте, навіть Наполеон свого часу побував у Сінт-Ніклаасі. Чому б там не побувати мені?
Ратушна будівля з українським прапором і церква Пресвятої Діви Марії.
Датують містечко 1217 роком, часом заснування тут церкви на честь Миколая Мирликійського. Вона збереглася й донині, проте частково втратила свої первісні форми, отримавши барочність.
Ось ця церква прийшла до нас крізь віки: з 13 століття.
У 1248 році графиня Фландрії Маргарита ІІ дарує місту землі на захід од церкви св. Миколая з умовою, щоб ця площа ніколи не забудовувалася. Тепер і стає зрозумілим, чому ринковий пляц настільки великий.
Відсутність міських замкових стін пояснює постійні напади завойовників, а от розміщення на Шельді між
Гентом і
Антверпеном підносить місто на новий економічний рівень.
Вигляд на Гроте Маркт. Бачимо Nicka, який закриває нам вид Ратушу.
У 18 столітті засновується ткацька фабрика і починається індустріалізація міста. Досить швидко місто посідає найвищі щаблі економічних позицій, стаючи другим після
Гента містом Фландрії. У 1850 році було проведено же-дешку. Власне ту, на якій і приїхав Nick до цього закутка мальовничості.
Церква Пресвятої Діви Марії (ХІХ ст.).
Як завжди, високо і гарно.
Я собі ще тоді подумав, що це містечко не може не сподобатися. У нього немає столичного лоску, але достатньо провінційної пишності.
Р.S. Може, це щось співтотожне: Nick i Sint-Niklaas?