Try walking in my shoes
Хочу розповісти вам одну історію. У листопаді купив собі нові зимові черевики. Старі відносив три сезони, не рекорд, але так як я ходжу, то дяка їм і за це. Купив нові того ж виробника, що і двоє попередніх черевик. Ціна не маленька 3350 грн, але ж ходити треба в чомусь. Довго вибирав, нарешті зупинився на двох моделях. Одні взую, наче добре, інші - теж нічого. І так разів три, взую, пройдусь, зніму, взую інші. Нарешті зупинився, обрав і купив. Перший раз взув їх прогулятися Все було добре, а під кінець помітив, що права п'ятка стала гуляти. Почитав, що треба гарніше шнурувати, щоб закріпити гомілковостоп. Наче помогло. Потім устілка лівого черевика при зніманні стала витягатися разом із ногою. Неприємно, але згодом і це пройшло. Але найсумніше, що на роботі ноги в них мерзли. Наче теплі носки, штучне хутро, три обігріваючи у кімнаті, а мені холодно в ноги і все. Дивина! Ну якось перезимували. А це дні чотири тому помітив, що лівий черевик став скрипіти. Цього ще не вистачало. Поліз у інтернет, вичитав, що нове взуття скрипіти не повинне, це брак, якщо так. Став роздивлятися підошву, а під протектором аж три тріщини, наче порізи. Я одразу читати гарантійку, а там написано що гарантія на взуття всього 30 днів. А від дати продажу пройшло вже рівно 4 місяці. Тож відносив ботинки зиму і можна викинути? Одразу за старою звичкою одягнув бронік, взяв гранати, джавелін, два пєстіки, три кулемети і приготувався воювати за свої права.
Написав спочатку виробнику. Там порадили віднести черевики в магазин, щоб звідти відправили черевики на фабрику на експертизу. Помив підошви, протер ганчіркою верх і поніс до магазину. І що ви думаєте? В магазині мені одразу ж повернули кошти, усе до копійки. На все пішло хвилин п'ять. Я стою і не можу повірити своїм очам. Так просто? Питаю: «Може вам паспорт мій потрібен, може розписатися десь треба?». Та ні, нічого не треба. Я такий щасливий звідки пішов, ледь не розцілував продавщицю. Здихався! Ще зранку скрипів ними, як ходив по хліб, а тут вже вони тільки в моїй пам'яті. Спогади такі собі, але якось швидко ми розлучилися.
До чого це я? Завжди, коли виникає проблема, я готуюся до найгіршого повороту подій, накручую себе, готуюся битися. Та у більшості випадків це не знадобляється. Звичайно, є почуття приємності від того, що готувався до одного, а вийшло зовсім по-іншому. Але все ж таки більше мені неприємно від того, что я витрачаю свою енергію на уявний бій, а бою ніякого і настає. Спалив нервові клітини і дарма.
А ще прикол в тому, що я тільки днем раніше викинув свої старі зимові черевики. Вони промокали у мокру погоду, зиму простояли, а тут вирішив їх викинути, щоб гарміддя двома було менше. І хто знав, що вже наступного дня я залишуся зовсім "босий". Тож зараз я у кросівках ходжу. Буду сподіватися, що морози вже не повернуться. Але нові черевики треба шукати.
Написав спочатку виробнику. Там порадили віднести черевики в магазин, щоб звідти відправили черевики на фабрику на експертизу. Помив підошви, протер ганчіркою верх і поніс до магазину. І що ви думаєте? В магазині мені одразу ж повернули кошти, усе до копійки. На все пішло хвилин п'ять. Я стою і не можу повірити своїм очам. Так просто? Питаю: «Може вам паспорт мій потрібен, може розписатися десь треба?». Та ні, нічого не треба. Я такий щасливий звідки пішов, ледь не розцілував продавщицю. Здихався! Ще зранку скрипів ними, як ходив по хліб, а тут вже вони тільки в моїй пам'яті. Спогади такі собі, але якось швидко ми розлучилися.
До чого це я? Завжди, коли виникає проблема, я готуюся до найгіршого повороту подій, накручую себе, готуюся битися. Та у більшості випадків це не знадобляється. Звичайно, є почуття приємності від того, що готувався до одного, а вийшло зовсім по-іншому. Але все ж таки більше мені неприємно від того, что я витрачаю свою енергію на уявний бій, а бою ніякого і настає. Спалив нервові клітини і дарма.
А ще прикол в тому, що я тільки днем раніше викинув свої старі зимові черевики. Вони промокали у мокру погоду, зиму простояли, а тут вирішив їх викинути, щоб гарміддя двома було менше. І хто знав, що вже наступного дня я залишуся зовсім "босий". Тож зараз я у кросівках ходжу. Буду сподіватися, що морози вже не повернуться. Але нові черевики треба шукати.