В гості до Білого Слона. Ч.1: З Верховини на Вухатий Камінь
Ранковий виїзд маршруткою із Верховини і ми вже близько шостої години стоїмо на повороті на село Красник.Попереду чекає досить таки об*ємний маршрут:спочатку до с.Дземброня,а звідти-підйом на гору Піп Іван Чорногорський,на якій знаходиться закинута будівля обсерваторії.Там на горі живе Білий Слон..
"Брита" гора
Чорний Черемош близ с.Красник
Церква Покрови Пресвятої Богородиці
Ще вчора і передвчора падав дощ..Ми все більше "напружувались" (див. "напрягались") в очікуванні погоди,так як вихідні дні закінчувались,а підійматись у дощ це мінімум некомфортно, максимум-нерозумно і небезпечно,аж тут просинаємось і вуаля,приємний сюрпрайз-сонечко вишкірилось так,ніби перебувало не небі без відпочинку вже "енну" добу!Цей контраргумент луснув по тім*ячку якось зненацька,хоч чекали його довго і навіть підвернута нога моєї половинки не заставила її залишитись у будиночку.На станцію!
Каплиця і крамниця "Бабина хата"
Чорний Черемош поблизу "Рафтинг Парк"
Ріка
Скеля у розрізі
Непомітно проходить 1,5 години,зовсім без напрягу.Човгаємо з швидкістю бл.6км/год (прикинув по годиніна фотках і відстанню на карті між зазнимкованими місцями).Двічі пробували зупинити автівку та,чи це ми надто мляво стопили,чи у водіїв бажання підбирати туриків не було..одним словом-плелися ми потихеньку далі.
Церква в с.Дземброня
Вид на..
Різнотрав*я
Назустріч,в сторону Верховини, котився автобус,-це був останній шанс повернутись,та ми проігнорували його ,провожаючи байдужо-беземоційним поглядом стовп куряви,яку підняв "екотранспорт",грохочучи по не зовсім євротрасі).
Паркан; вид: тин; підвид: укріплений)
Попереду один з орієнтирів при підйомі на ПІЧ,-колиба пастухів
І топали ми б ще та й топали,аж до крепатури в ніженьках своїх ніжних,але на щастя підібрала нас група туристів,яка за збігом обставин направлялась також до Білого Слона,а котились вони туди(ну,не зовсім туди,а до місця початку підйому) бусиком.
Просто вівці
Водопій. Вода смачна, хоча і призначалась не для нас
П*ятеро "покорителів вершин" + провідник + водій,ось хто знаходився всередині транспортного засобу.Велике їм спасибі за економію нашого часу і сил(забігаючи наперед скажу- назад,до повороту на Верховину,ми також їхали з хлопцями).
Так от,хоч і карта у нас була,та й налаштовані на підйом фізично і морально ми були досить добре,та все ж вирішили підійматись разом із новими колегами,-якось воно нечемно покидати їх самих на початку підйому,ще б заблукали)),та й веселіше разом!
Панорама гір
"Проходимці" (від слова "проходити"))
Досить обережним темпом ( будучи удвох,я б такого собі не дозволив),ми почали підйом.На годинниках(телефонах та ін. техніці) бл.8.25 год.Темп задавав провідник,ми розуміли його,тому й не висовувались надто вперед, а от "бічні вилазки" ніхто не забороняв,тим паче,що офіційно контрольованими ми ніким не були,що й надавало бонус у вигляді відставання-доганяння-ліво- та провобродіння)).
Гори
Входимо у казковий ліс
Біля першого орієнтиру-хатини пастухів були о 9 год. Дві собаки,декілька коней та овець-таке от господарство побачили на садибі.Корів не було-паслись напевне десь на кращих травах.Не знаю чому,але я не відчув якоїсь "аж-аж" атмосфери чи автентики;не хотілося й сиру (і не лише мені,-нікому),тому посидівши трішки та набравши на дорогу води вирушили далі.
Територія гномів та ельфів
Стежинка
Декілька непоганих фоторакурсів,цікава історія розказана кимось та три пісні "під ніс" і от,ми вже біля наступного орієнтира- Казковий ліс. Час: 9.40; місце: вхід у Казковий ліс.
Чому ліс казковий?Картина наступна: входите у темний,густий сосновий (смерековий?) ліс,дерева у якому ростуть із каменів,покритих зеленим килимом моху. Тсс...зупиняємось та прислухаємося,-десь дзюрчить вода,але ж де?Виявляється вода невеликими струмочками тече під каменюками,напуваючи коріння дерев.
А там,десь поміж стовбурами кам*яна стежка-доріжка,ніби вимощена кимось спеціально.Каміння правда без моху-підошви мандрівників вичовгали їх майже ідеально,зате тут краще видно коріння-вени,які проступають на поверхню доповнюючи цей пейзаж ще однією цікавою деталлю.
Фото
Дзембронський ( Смотрицький) водоспад
Один з каскадів Дзембронських водоспадів
Із лісу виходити не хотілось:прохолодно,таємничо,красиво,але попереду чувся звук текучої води і цікавість(а також темп провідника та час) вели нас далі.
І справді,невдовзі ми дотопали до Дзембронських водоспадів.
Вода,камінь та рослинність
Потік Мунчель
Каскад
Дзембронські водоспади (Смотрицькі водоспади) - каскад водоспадів в Українських Карпатах (масив Чорногора).На потоці Мунчель розташований каскад з 15-20 мальовничих водоспадів, загальна висота яких сягає 100 м.Найвищий з каскадів скидає воду з 10 м. Завжди приємно помилуватись красою водограю, а потік Мунчель являє собою практично суцільну лінію каскадів.
Загальна протяжність від с. Дземброня до Дзембронських водоспадів складе близько 5 км.
Тече вода,камінь точить..
Замаскуватись не вдалося)
Фото
Намилувавшись,нафотографувавшись,напившись,на...на..на.. ми крокуємо далі.Всі в тонусі,втоми не відчувається(це я так по собі орієнтуюсь,а як там інші учасники підйому почувались-то вже їм знати),позаду-дві години підйому,попереду ще "?" годин (не відкриватиму одразу всіх карт).
Пейзаж
Рослинність змінюється пропорційно із зміною висоти
Красота!
Наш (так,тепер наш!) провідник виявився досить цікавою і непересічною особою із своїм поглядом на життя,своєю філософією та своїми правилами,а також своїми цікавими життєвими історіями та прикладами чужого досвіду. Він милувався навколишньою красою так,ніби підіймався вперше! А ще він любить гори;ні не фотографувати,а споглядати та підкоряти.
- І що з того що фотоапарат сів- запитав одного із хлопців,- наприклад у мене гори тут(показав на голову) і отут (вказав на серце),а фото,то таке...
Частково з ним погоджуюсь,але фотиком клацати не перестаю).
Гора родила Камінь
Вдалині- цятки снігу
Попереду Вухатий Камінь (1864м.)
Дивлюсь на годину,- 10.55 год. Попереду гора Вухатий Камінь,висота якої 1864 м.,а лежить вона у південно-східній частині Чорногори, на одному з відногів г. Смотрич, яка простягається на північ і спускається в долину с. Дземброні. На вершині Вухатого Каменя та її схилах є чудернацької форми скелі, які в народі називаються «церквами». Через вершину проходить стежка з Дземброні на головний хребет Чорногори.
"Церкви" Вухатого Каменя
Дзвіночки
Гора Вухатий Камінь сприймається як частина проходження маршруту до ПІЧ (Піп Іван Чорногорський),хоча свою мандрівку на карпатські високогір’я можна планувати і тільки заради відвідування цієї вершини.
Одна із скель Вухатого Каменя
Дзвіночки на камені та біля нього
Тут ми "зависаємо" на довше.Біля однієї із каменюк розкладаємо провіант. Старший групи дістає газовий пальник і ми варимо запашний чай із свіжозібраних трав.Обідаємо.
Панорама
Фото
Коли цвіте каміння..
Познайомитись і порозказувати хто чим займається встигли по дорозі,тож зараз,пережовуючи харч і сьорбаючи гарячий чай ділились враженнями від раніших походів(у кого такі були) чи просто милувались природою.Погода сприяла - небо заволокли хмаринки,тож згоріти небезпеки не було,а оскільки самі хмарки були не дощовими то й змокнути ми не мали наміру).
Попри камені на Вухатий Камінь
На камені позначка маркування маршруту
Дозорний
Час минає досить швидко,особливо коли ти не на роботі,а відпочиваєш чи десь мандруєш. 13.15год.підіймаємось,збираємось і вирушаємо далі,оскільки попереду ще є шматок дороги.З висоти нашої першої підкореної вершини видно кінцеву мету- г. Піп Іван Чорногорський з будівлею обсерваторії,яку іменують Білим Слоном.
Одне з незатушованих наскельних графіті; більшість "шедеврів" замалювали цементним розчином
Краєвид з вершини
Останній з "вухатих"
Спускаємось направляючись в сторону ПІЧ і тут нас чекає ще один сюрприз,-галявина з квітучими рододендронами,яких ще називають "червона рута".Красота! В западинах лежить сніг,а на відкритих ділянках цвітуть квіти.
Рододендроновий килимок
Рожевий тон задає рододендрон
По міір наближення до вершини стає все холодніше;одягаємо куртки,небо хмурнішає і здається воно ось-ось заплаче.. Ще година ходьби і ми будемо на місці..Ще трішки.
Фото
Вдалині-обсерваторія
"Брита" гора
Чорний Черемош близ с.Красник
Церква Покрови Пресвятої Богородиці
Ще вчора і передвчора падав дощ..Ми все більше "напружувались" (див. "напрягались") в очікуванні погоди,так як вихідні дні закінчувались,а підійматись у дощ це мінімум некомфортно, максимум-нерозумно і небезпечно,аж тут просинаємось і вуаля,приємний сюрпрайз-сонечко вишкірилось так,ніби перебувало не небі без відпочинку вже "енну" добу!Цей контраргумент луснув по тім*ячку якось зненацька,хоч чекали його довго і навіть підвернута нога моєї половинки не заставила її залишитись у будиночку.На станцію!
Каплиця і крамниця "Бабина хата"
Чорний Черемош поблизу "Рафтинг Парк"
Ріка
Скеля у розрізі
Непомітно проходить 1,5 години,зовсім без напрягу.Човгаємо з швидкістю бл.6км/год (прикинув по годиніна фотках і відстанню на карті між зазнимкованими місцями).Двічі пробували зупинити автівку та,чи це ми надто мляво стопили,чи у водіїв бажання підбирати туриків не було..одним словом-плелися ми потихеньку далі.
Церква в с.Дземброня
Вид на..
Різнотрав*я
Назустріч,в сторону Верховини, котився автобус,-це був останній шанс повернутись,та ми проігнорували його ,провожаючи байдужо-беземоційним поглядом стовп куряви,яку підняв "екотранспорт",грохочучи по не зовсім євротрасі).
Паркан; вид: тин; підвид: укріплений)
Попереду один з орієнтирів при підйомі на ПІЧ,-колиба пастухів
І топали ми б ще та й топали,аж до крепатури в ніженьках своїх ніжних,але на щастя підібрала нас група туристів,яка за збігом обставин направлялась також до Білого Слона,а котились вони туди(ну,не зовсім туди,а до місця початку підйому) бусиком.
Просто вівці
Водопій. Вода смачна, хоча і призначалась не для нас
П*ятеро "покорителів вершин" + провідник + водій,ось хто знаходився всередині транспортного засобу.Велике їм спасибі за економію нашого часу і сил(забігаючи наперед скажу- назад,до повороту на Верховину,ми також їхали з хлопцями).
Так от,хоч і карта у нас була,та й налаштовані на підйом фізично і морально ми були досить добре,та все ж вирішили підійматись разом із новими колегами,-якось воно нечемно покидати їх самих на початку підйому,ще б заблукали)),та й веселіше разом!
Панорама гір
"Проходимці" (від слова "проходити"))
Досить обережним темпом ( будучи удвох,я б такого собі не дозволив),ми почали підйом.На годинниках(телефонах та ін. техніці) бл.8.25 год.Темп задавав провідник,ми розуміли його,тому й не висовувались надто вперед, а от "бічні вилазки" ніхто не забороняв,тим паче,що офіційно контрольованими ми ніким не були,що й надавало бонус у вигляді відставання-доганяння-ліво- та провобродіння)).
Гори
Входимо у казковий ліс
Біля першого орієнтиру-хатини пастухів були о 9 год. Дві собаки,декілька коней та овець-таке от господарство побачили на садибі.Корів не було-паслись напевне десь на кращих травах.Не знаю чому,але я не відчув якоїсь "аж-аж" атмосфери чи автентики;не хотілося й сиру (і не лише мені,-нікому),тому посидівши трішки та набравши на дорогу води вирушили далі.
Територія гномів та ельфів
Стежинка
Декілька непоганих фоторакурсів,цікава історія розказана кимось та три пісні "під ніс" і от,ми вже біля наступного орієнтира- Казковий ліс. Час: 9.40; місце: вхід у Казковий ліс.
Чому ліс казковий?Картина наступна: входите у темний,густий сосновий (смерековий?) ліс,дерева у якому ростуть із каменів,покритих зеленим килимом моху. Тсс...зупиняємось та прислухаємося,-десь дзюрчить вода,але ж де?Виявляється вода невеликими струмочками тече під каменюками,напуваючи коріння дерев.
А там,десь поміж стовбурами кам*яна стежка-доріжка,ніби вимощена кимось спеціально.Каміння правда без моху-підошви мандрівників вичовгали їх майже ідеально,зате тут краще видно коріння-вени,які проступають на поверхню доповнюючи цей пейзаж ще однією цікавою деталлю.
Фото
Дзембронський ( Смотрицький) водоспад
Один з каскадів Дзембронських водоспадів
Із лісу виходити не хотілось:прохолодно,таємничо,красиво,але попереду чувся звук текучої води і цікавість(а також темп провідника та час) вели нас далі.
І справді,невдовзі ми дотопали до Дзембронських водоспадів.
Вода,камінь та рослинність
Потік Мунчель
Каскад
Дзембронські водоспади (Смотрицькі водоспади) - каскад водоспадів в Українських Карпатах (масив Чорногора).На потоці Мунчель розташований каскад з 15-20 мальовничих водоспадів, загальна висота яких сягає 100 м.Найвищий з каскадів скидає воду з 10 м. Завжди приємно помилуватись красою водограю, а потік Мунчель являє собою практично суцільну лінію каскадів.
Загальна протяжність від с. Дземброня до Дзембронських водоспадів складе близько 5 км.
Тече вода,камінь точить..
Замаскуватись не вдалося)
Фото
Намилувавшись,нафотографувавшись,напившись,на...на..на.. ми крокуємо далі.Всі в тонусі,втоми не відчувається(це я так по собі орієнтуюсь,а як там інші учасники підйому почувались-то вже їм знати),позаду-дві години підйому,попереду ще "?" годин (не відкриватиму одразу всіх карт).
Пейзаж
Рослинність змінюється пропорційно із зміною висоти
Красота!
Наш (так,тепер наш!) провідник виявився досить цікавою і непересічною особою із своїм поглядом на життя,своєю філософією та своїми правилами,а також своїми цікавими життєвими історіями та прикладами чужого досвіду. Він милувався навколишньою красою так,ніби підіймався вперше! А ще він любить гори;ні не фотографувати,а споглядати та підкоряти.
- І що з того що фотоапарат сів- запитав одного із хлопців,- наприклад у мене гори тут(показав на голову) і отут (вказав на серце),а фото,то таке...
Частково з ним погоджуюсь,але фотиком клацати не перестаю).
Гора родила Камінь
Вдалині- цятки снігу
Попереду Вухатий Камінь (1864м.)
Дивлюсь на годину,- 10.55 год. Попереду гора Вухатий Камінь,висота якої 1864 м.,а лежить вона у південно-східній частині Чорногори, на одному з відногів г. Смотрич, яка простягається на північ і спускається в долину с. Дземброні. На вершині Вухатого Каменя та її схилах є чудернацької форми скелі, які в народі називаються «церквами». Через вершину проходить стежка з Дземброні на головний хребет Чорногори.
"Церкви" Вухатого Каменя
Дзвіночки
Гора Вухатий Камінь сприймається як частина проходження маршруту до ПІЧ (Піп Іван Чорногорський),хоча свою мандрівку на карпатські високогір’я можна планувати і тільки заради відвідування цієї вершини.
Одна із скель Вухатого Каменя
Дзвіночки на камені та біля нього
Тут ми "зависаємо" на довше.Біля однієї із каменюк розкладаємо провіант. Старший групи дістає газовий пальник і ми варимо запашний чай із свіжозібраних трав.Обідаємо.
Панорама
Фото
Коли цвіте каміння..
Познайомитись і порозказувати хто чим займається встигли по дорозі,тож зараз,пережовуючи харч і сьорбаючи гарячий чай ділились враженнями від раніших походів(у кого такі були) чи просто милувались природою.Погода сприяла - небо заволокли хмаринки,тож згоріти небезпеки не було,а оскільки самі хмарки були не дощовими то й змокнути ми не мали наміру).
Попри камені на Вухатий Камінь
На камені позначка маркування маршруту
Дозорний
Час минає досить швидко,особливо коли ти не на роботі,а відпочиваєш чи десь мандруєш. 13.15год.підіймаємось,збираємось і вирушаємо далі,оскільки попереду ще є шматок дороги.З висоти нашої першої підкореної вершини видно кінцеву мету- г. Піп Іван Чорногорський з будівлею обсерваторії,яку іменують Білим Слоном.
Одне з незатушованих наскельних графіті; більшість "шедеврів" замалювали цементним розчином
Краєвид з вершини
Останній з "вухатих"
Спускаємось направляючись в сторону ПІЧ і тут нас чекає ще один сюрприз,-галявина з квітучими рододендронами,яких ще називають "червона рута".Красота! В западинах лежить сніг,а на відкритих ділянках цвітуть квіти.
Рододендроновий килимок
Рожевий тон задає рододендрон
По міір наближення до вершини стає все холодніше;одягаємо куртки,небо хмурнішає і здається воно ось-ось заплаче.. Ще година ходьби і ми будемо на місці..Ще трішки.
Фото
Вдалині-обсерваторія