Автошляхом Н 09 - від Нових Стрілищ до Бібрки.
Ще декілька населених пунктів Львівщини можна додати до свого загального списку.Списочку...) Направлятись будемо зі сторони Рогатина на Львів,зупиняючись по дорозі біля цікавих обєктів. Отже вирушаймо.
Першим селом(смт) до якого заїдемо буде Нові Стрілища,відоме з 1513р.Селище у 1940-1941 та 1944-1959 рр. було центром Новострілищанського р-ну Дрогобицької обл.
Костел Антонія Падуанського. 17ст.
У Нових Стрілищах є церква Успіння та недобудований костел Антонія з Падуї.Саме на костелі й зупинимось.
У 1912р бернардини із Фраги задумали побудувати в селищі костел.Будівництво почалось у 1913р.,але початок Першої Світової унеможливив ці плани.
Костел.Профіль
Вже у 1938-39рр.тривало будівництво святині за проектом Лаврентія Дайчака.Та знову війна нее дала закінчити будівлю,-на цей раз Друга Світова.
За часи радянської влади костел виконував функції складу,а зараз він стоїть пусткою.Лише лелеча сімя користується закинутою спорудою..
Костел.Фасад
Гніздо з лелечатами
Каплиця в Репехові просить про допомогу...
Наступна зупинка-Пятничани(ті що Жидачівського р-ну).Перша відома писемна згадка про П'ятничани сягає 1418 р. Наступні згадки про село походять із документів львівських гродського і земського судів, починаючи з 1441 р.Найвідомішою(та й чи не єдиною) памяткою села є оборонна вежа замкового типу.
Пятничанська вежа
Сторожову вежу збудували у XIV-XV ст. Тоді вона стояла при шляху, який вів із Галича на Хелм. Жодного письмового чи археологічного доказу щодо вежі немає. За легендами, П'ятничанська вежа могла бути залишками замку Сенявських чи Василіанського монастиря.Це була одна з багатьох мурованих веж, які охороняли кордони Галицько-Волинського князівства. Подібні сторожові вежі збереглись не лише в Україні, але й у Білорусі та Польщі.
Вежа-музей
Із другої половини XIV століття і до ХІХ століття на теренах П’ятничанського замку був монастир. Існує легенда про підземний хід, що з’єднує вежу з костелом у сусідньому селі.
Довгий вежа стояла руїною, але зрештою була відреставрованою в 1990-1991 рр. З 1995 р. споруда входить до складу Музею оборонної архітектури «П'ятничанська вежа» та є філією Львівської галереї мистецтв.
Вид на вежу з внутрішнього двору
П'ятничанська вежа майже квадратна в плані з боками 7,83 х 7,4 м, висота стін 9,5 м. У північній і південній стінах збереглися пази воріт зі стрільчатими перемичками. З південного напільного боку розташований глибокий рів, через який був перекинутий підйомний міст. Вежа побудована із ломаного каменя-вапняка на вапняному розчині. Кути складені з тесаних блоків. Тесаними каменями обрамлені стрільчасті прорізи воріт і дверний проріз готичної форми на другому ярусі північного фасаду. По зовнішньому периметру стін розташовані гнізда колон-балок, які є, очевидно, слідами дерев'яної оборонної галереї.
Криниця на подвірї
На даний час проходять реставраційні роботи повязані з заміною дахового покриття прибудови.Затримка(як сказав один з працівників) звичайно ж у коштах...Варто було б також відновити й підйомний міст - окрасу вежі.
В підвал(?)
Такі мости називали «жеравцем» (журавлем) і застосовували їх в оборонній архітектурі ще від часів Київської Русі. У Київському літописі є їх опис - це є перша згадка про підйомні мости в Східній Європі у XII столітті. У давнину п’ятничанський міст піднімали упродовж двох хвилин.
Фото
Туристів на території не було..Та й вежа вже була закритою.Мені просто пощастило-працівник погодився відкрити вхідні ворота щоб я міг оглянути хоча б подвіря.Всередину я не попав...
Проти сонця..
Вид на вежу з дороги
Соколівок на Львівщині цілих три,а по Україні взагалі біля 20-ти,та мова піде про Соколівку що в Жидачівському р-ні,а точніше-про її костел,а якщо ще точніше,то про його руїни..
Костел Св.Трійці
Перша письмова згадка про село датується 1389 роком. Спочатку село називалось Сенява. Сенява у XV ст. стала власністю Миколая Синявського. Але назва не прижилася, хоч присілок Соколівки дотепер називається «Сенів». Найцікавіше, що з половини XVI і аж до початку XIX ст. Сенява-Соколівка мала статус міста. Про колишню велич Соколівки нагадує лише старий, майже зруйнований костел Святої Трійці.
Руїни дзвіниці
Сенявська парафія вперше згадується у 1593 р., а фундація відбулася в 1594 р., про що свідчить акт виданий донькою Олександра Сенявського - Анною.З акту відомо, що на той час вже була плебанія.Отже можна припустити, що костел був споруджений в період з 1590 по 1600 рр. Пастором на той час був Міхал Мoнторс . В актах з XVIII ст. згадується, що честь будівництва костелу належить пароху - Міхалу Монторсу.
Костел.Тил
Костел у 1611 р.було консекровано архієпископом Яном Замойським.
Сучасний стан інтерєру
Храм був оточений оборонним муром рештки якого збереглися до нині. На кутах оборонних мурів знаходилися вежі з стрільницями. На територію храму можна було попасти через браму, сліди якої ще можна відшукати при бажанні і зараз.В 1648 р., під час Визвольної війни українського народу храм був спалений козацьким військом.
Залишки костелу Св.Трійці
Костел було відновлено. Відомо, що в 1741 році, в храмі було чотири вівтарі, а з 1811р. вже три. В 1916 році австро-угорська влада конфіскували два дзвони.
Фасад
В 1944 р. воїни УПА підпали вівтар костелу. Перед приходом упівців, парафію покинув останній католицький священник. За совітів у храмі знаходився склад мінеральних добрив, запах яких б’є у ніс і зараз, а на території храмового комплексу знаходився колгоспний гараж.
Фото
Стан храму жахливий. Покрівля обвалилася, крокви та залишки покрівлі лежать в середині костелу. На стінах костелу збереглися розписи стін першої половини XX ст. які, зважаючи на стан костелу, зникнуть через декілька років.(Інфо про костел з http://templesua.jimdo.com/ ).
Доживає..
Ходорківці.Колишній костел шариток(1896р.)
Бібрка-містечко,перша згадка про яке датується 1211р.Поселення було власністю польського короля та входило до Литовського староства.Правдоподібно, перше поселення, де тепер місто Бібрка, виникло як поселення мисливців за бобрами, яких відловлювали для поблизького княжого Звенигорода (тепер с. Звенигород). Бібрецькі долини над річкою Боберкою ще й сьогодні постійно мокрі та болотисті незалежно від пори року.
Будинок з годинником
Магдебурзьке право Бібрка отримала у 1469р.-завдяки "старанням" Казимира Четвертого.Та вже у 1474р.величезна пожежа спалила місто майже вщент...
А наступною пошестю були турки-татари,-ці познущались над містом у 1502р.,повністю зруйнувавши його.
Подальша доля Бібрки пов'язана із Річчу Посполитою, у складі якої вона була до 1772 року (першого поділу Польщі).
Народний дім
У 1772 році Галичина відійшла до складу Австрійської (з 1867 року Австро-Угорської імперії) держави. Бібрка, як і вся Галичина, потрапляє у більш сприятливі умови економічного та соціально-культурного розвитку. З кінця 18 ст. починає функціонувати школа, діє поштова станція, розвивається міська торгівля.
Церква Покрови Пресвятої Богородиці (1905-1906рр.)
У 1895 р. у Бібрці була заснована філія "Просвіти", у 1900 р. утворено українське "Повітове кредитове товариство", у 1909 р.- товариство "Сокіл", у цьому ж році було проведено перші фестини. Згадані українські організації проводили роботу не тільки в місті, але й підтримували загально-галицькі культурні та політичні акції. Перша світова війна перервала мирне життя міста і розпочалась смуга трагічних та героїчних подій.
Костел Св.Миколая і Анни
Засновником першого костелу в місті був шляхтич Завіша Чарни, з волі якого в 1402 р. був побудований дерев'яний храм. Але орди із сходу скоро його зруйнували і спалили.
В 1516 р. Львівський архієпископ Петро Паславський вперше освятив костел, перебудований із старої порохівні. Але й після того римо-католицька святиня відкривалась періодично. Перша історична згадка про відбудову костелу датується 1548 р.
Інтерєр костелу
У 1621 році костел був повністю зруйнований. Тривали відбудови-перебудови-відновлення і у 1771р.було закінчено будівництво мурованого костелу в стилі ренесансу під патронатом святого Миколая.
Інтерєр
Протягом 1914-1922 рр. будівлю було добудовано,-споруджено передню частину. Ці роботи по будівництву були закінчені влітку на честь свята Анни. Тому костел є під патронатом святої Анни і святого Миколая.
Ікона
З квітня місяця 1946 р. у Бібрці постійного ксьондза не було. Велика частина римо-католиків виїхала у Польщу, а ті, що залишилися, приходили до костелу і самі молилися.Відправляли тут до останнього дня закриття святого храму, що сталося в листопаді 1962 року.Костел перетворили у спортивний зал для школи. Поволі йшло до повної руйнації святині. А тут ще й пожар верхньої частини храму. Сталося це у вересні 1984 р.Та костел вистояв..
Костел.Профіль
Громаді храм повернули в листопаді 1989 р., а в грудні цього ж року його заново освятили під титулом святих Миколая і Анни.Костел поступово відновлюють починаючи з 1990р.
Костел Св.Миколая і Анни
Першим селом(смт) до якого заїдемо буде Нові Стрілища,відоме з 1513р.Селище у 1940-1941 та 1944-1959 рр. було центром Новострілищанського р-ну Дрогобицької обл.
Костел Антонія Падуанського. 17ст.
У Нових Стрілищах є церква Успіння та недобудований костел Антонія з Падуї.Саме на костелі й зупинимось.
У 1912р бернардини із Фраги задумали побудувати в селищі костел.Будівництво почалось у 1913р.,але початок Першої Світової унеможливив ці плани.
Костел.Профіль
Вже у 1938-39рр.тривало будівництво святині за проектом Лаврентія Дайчака.Та знову війна нее дала закінчити будівлю,-на цей раз Друга Світова.
За часи радянської влади костел виконував функції складу,а зараз він стоїть пусткою.Лише лелеча сімя користується закинутою спорудою..
Костел.Фасад
Гніздо з лелечатами
Каплиця в Репехові просить про допомогу...
Наступна зупинка-Пятничани(ті що Жидачівського р-ну).Перша відома писемна згадка про П'ятничани сягає 1418 р. Наступні згадки про село походять із документів львівських гродського і земського судів, починаючи з 1441 р.Найвідомішою(та й чи не єдиною) памяткою села є оборонна вежа замкового типу.
Пятничанська вежа
Сторожову вежу збудували у XIV-XV ст. Тоді вона стояла при шляху, який вів із Галича на Хелм. Жодного письмового чи археологічного доказу щодо вежі немає. За легендами, П'ятничанська вежа могла бути залишками замку Сенявських чи Василіанського монастиря.Це була одна з багатьох мурованих веж, які охороняли кордони Галицько-Волинського князівства. Подібні сторожові вежі збереглись не лише в Україні, але й у Білорусі та Польщі.
Вежа-музей
Із другої половини XIV століття і до ХІХ століття на теренах П’ятничанського замку був монастир. Існує легенда про підземний хід, що з’єднує вежу з костелом у сусідньому селі.
Довгий вежа стояла руїною, але зрештою була відреставрованою в 1990-1991 рр. З 1995 р. споруда входить до складу Музею оборонної архітектури «П'ятничанська вежа» та є філією Львівської галереї мистецтв.
Вид на вежу з внутрішнього двору
П'ятничанська вежа майже квадратна в плані з боками 7,83 х 7,4 м, висота стін 9,5 м. У північній і південній стінах збереглися пази воріт зі стрільчатими перемичками. З південного напільного боку розташований глибокий рів, через який був перекинутий підйомний міст. Вежа побудована із ломаного каменя-вапняка на вапняному розчині. Кути складені з тесаних блоків. Тесаними каменями обрамлені стрільчасті прорізи воріт і дверний проріз готичної форми на другому ярусі північного фасаду. По зовнішньому периметру стін розташовані гнізда колон-балок, які є, очевидно, слідами дерев'яної оборонної галереї.
Криниця на подвірї
На даний час проходять реставраційні роботи повязані з заміною дахового покриття прибудови.Затримка(як сказав один з працівників) звичайно ж у коштах...Варто було б також відновити й підйомний міст - окрасу вежі.
В підвал(?)
Такі мости називали «жеравцем» (журавлем) і застосовували їх в оборонній архітектурі ще від часів Київської Русі. У Київському літописі є їх опис - це є перша згадка про підйомні мости в Східній Європі у XII столітті. У давнину п’ятничанський міст піднімали упродовж двох хвилин.
Фото
Туристів на території не було..Та й вежа вже була закритою.Мені просто пощастило-працівник погодився відкрити вхідні ворота щоб я міг оглянути хоча б подвіря.Всередину я не попав...
Проти сонця..
Вид на вежу з дороги
Соколівок на Львівщині цілих три,а по Україні взагалі біля 20-ти,та мова піде про Соколівку що в Жидачівському р-ні,а точніше-про її костел,а якщо ще точніше,то про його руїни..
Костел Св.Трійці
Перша письмова згадка про село датується 1389 роком. Спочатку село називалось Сенява. Сенява у XV ст. стала власністю Миколая Синявського. Але назва не прижилася, хоч присілок Соколівки дотепер називається «Сенів». Найцікавіше, що з половини XVI і аж до початку XIX ст. Сенява-Соколівка мала статус міста. Про колишню велич Соколівки нагадує лише старий, майже зруйнований костел Святої Трійці.
Руїни дзвіниці
Сенявська парафія вперше згадується у 1593 р., а фундація відбулася в 1594 р., про що свідчить акт виданий донькою Олександра Сенявського - Анною.З акту відомо, що на той час вже була плебанія.Отже можна припустити, що костел був споруджений в період з 1590 по 1600 рр. Пастором на той час був Міхал Мoнторс . В актах з XVIII ст. згадується, що честь будівництва костелу належить пароху - Міхалу Монторсу.
Костел.Тил
Костел у 1611 р.було консекровано архієпископом Яном Замойським.
Сучасний стан інтерєру
Храм був оточений оборонним муром рештки якого збереглися до нині. На кутах оборонних мурів знаходилися вежі з стрільницями. На територію храму можна було попасти через браму, сліди якої ще можна відшукати при бажанні і зараз.В 1648 р., під час Визвольної війни українського народу храм був спалений козацьким військом.
Залишки костелу Св.Трійці
Костел було відновлено. Відомо, що в 1741 році, в храмі було чотири вівтарі, а з 1811р. вже три. В 1916 році австро-угорська влада конфіскували два дзвони.
Фасад
В 1944 р. воїни УПА підпали вівтар костелу. Перед приходом упівців, парафію покинув останній католицький священник. За совітів у храмі знаходився склад мінеральних добрив, запах яких б’є у ніс і зараз, а на території храмового комплексу знаходився колгоспний гараж.
Фото
Стан храму жахливий. Покрівля обвалилася, крокви та залишки покрівлі лежать в середині костелу. На стінах костелу збереглися розписи стін першої половини XX ст. які, зважаючи на стан костелу, зникнуть через декілька років.(Інфо про костел з http://templesua.jimdo.com/ ).
Доживає..
Ходорківці.Колишній костел шариток(1896р.)
Бібрка-містечко,перша згадка про яке датується 1211р.Поселення було власністю польського короля та входило до Литовського староства.Правдоподібно, перше поселення, де тепер місто Бібрка, виникло як поселення мисливців за бобрами, яких відловлювали для поблизького княжого Звенигорода (тепер с. Звенигород). Бібрецькі долини над річкою Боберкою ще й сьогодні постійно мокрі та болотисті незалежно від пори року.
Будинок з годинником
Магдебурзьке право Бібрка отримала у 1469р.-завдяки "старанням" Казимира Четвертого.Та вже у 1474р.величезна пожежа спалила місто майже вщент...
А наступною пошестю були турки-татари,-ці познущались над містом у 1502р.,повністю зруйнувавши його.
Подальша доля Бібрки пов'язана із Річчу Посполитою, у складі якої вона була до 1772 року (першого поділу Польщі).
Народний дім
У 1772 році Галичина відійшла до складу Австрійської (з 1867 року Австро-Угорської імперії) держави. Бібрка, як і вся Галичина, потрапляє у більш сприятливі умови економічного та соціально-культурного розвитку. З кінця 18 ст. починає функціонувати школа, діє поштова станція, розвивається міська торгівля.
Церква Покрови Пресвятої Богородиці (1905-1906рр.)
У 1895 р. у Бібрці була заснована філія "Просвіти", у 1900 р. утворено українське "Повітове кредитове товариство", у 1909 р.- товариство "Сокіл", у цьому ж році було проведено перші фестини. Згадані українські організації проводили роботу не тільки в місті, але й підтримували загально-галицькі культурні та політичні акції. Перша світова війна перервала мирне життя міста і розпочалась смуга трагічних та героїчних подій.
Костел Св.Миколая і Анни
Засновником першого костелу в місті був шляхтич Завіша Чарни, з волі якого в 1402 р. був побудований дерев'яний храм. Але орди із сходу скоро його зруйнували і спалили.
В 1516 р. Львівський архієпископ Петро Паславський вперше освятив костел, перебудований із старої порохівні. Але й після того римо-католицька святиня відкривалась періодично. Перша історична згадка про відбудову костелу датується 1548 р.
Інтерєр костелу
У 1621 році костел був повністю зруйнований. Тривали відбудови-перебудови-відновлення і у 1771р.було закінчено будівництво мурованого костелу в стилі ренесансу під патронатом святого Миколая.
Інтерєр
Протягом 1914-1922 рр. будівлю було добудовано,-споруджено передню частину. Ці роботи по будівництву були закінчені влітку на честь свята Анни. Тому костел є під патронатом святої Анни і святого Миколая.
Ікона
З квітня місяця 1946 р. у Бібрці постійного ксьондза не було. Велика частина римо-католиків виїхала у Польщу, а ті, що залишилися, приходили до костелу і самі молилися.Відправляли тут до останнього дня закриття святого храму, що сталося в листопаді 1962 року.Костел перетворили у спортивний зал для школи. Поволі йшло до повної руйнації святині. А тут ще й пожар верхньої частини храму. Сталося це у вересні 1984 р.Та костел вистояв..
Костел.Профіль
Громаді храм повернули в листопаді 1989 р., а в грудні цього ж року його заново освятили під титулом святих Миколая і Анни.Костел поступово відновлюють починаючи з 1990р.
Костел Св.Миколая і Анни