1048 км до загального "стажу". День 1.Частина 3:Бубнище-Скелі Довбуша
Закінчивши оглядини палацу в Підгірцях ми не затримуючись відправились у наступний пункт,який і був останнім цього дня-село Бубнище,а точніше-Скелі Довбуша,що знаходяться на околиці села.
Добратись можна автівкою,головне не звертати нікуди по дорозі,як це зробили ми))
Припаркувались біля показника і рушили в бік,який нібито показує імпровізована "стрілочка"(насправді стрілка-з іншого боку і показує вона відстань в 1км)
а цим GPS-ом міг користуватись хіба що сам Олекса Довбуш,похибки у відстані не знаю,але кут напрямку-сумнівий)
Зразу ж біля дороги(не асфальтованої,звичайно ж!) притаївся такий от комплекс "Скеля"
всередину не заходили через брак часу,але відгуки прочитані про нього переконали мене-ми нічого особливо не втратили!
Отже з впевненість і гордо піднятою головою звертаємо наліво)замість того щоб продовжувати рухатись вверх)
Перші камені додають азарту,здається ось-ось,зараз-зараз вийдемо на скелі!
аж ні,далі чарівний,правда навіть без натяків на скелі,ліс.Вперто премось далі...
Ліс звичайно казковий ,та на щастя якийсь внутрішній голосок увесь час монотонно нагадував "Час,час,час..." і це нарешті таки дало результат-дійсно,була вже майже 19год,і мрія зустріти захід сонця на скелях могла залишитись лише мрією....Ми повернули.
Ще близько 2-ох км дороги по прямій виводять нарешті нас на потрібне місце!
Геологічна пам’ятка природи “Скелі Довбуша”- природна фортеця періоду X століття - знаходиться на висоті 668 м над рівнем моря. Це скелясті виступи пісковиків заввишки до 80 м, що утворились більше 70 млн. років тому на дні моря. Кам’яний лабіринт шириною 200 м тягнеться зі сходу на захід майже на 1 км, над ним - буковий та смерековий ліси. У X-XII ст. до н.е тут існувало язичницьке святилище - палеообсерваторія. За переказами, у XVII-XVIII століттях тут таборували опришки, які використовували печери під сховище.
Перед спуском до північної частини Основного масиву ми бачимо що вона відмежована від лісу таким чином-з трьох сторін своїми камяними стінами,а з четвертої-оборонним валом і ровом,через який зараз перекинутий місток
В комплексі є три печери:"Велика", "Конюшня", "Комора",у двох місцях вирубані в камені сходи допоможуть забратись наверх плато.
Найбільшою за розмірами скелею в урочищі є Основний масив, який також почали називати коротше - Основняк. Верхня частина масиву виположена, платоподібна, з дещо нахиленою поверхнею. Чотирма тріщинами-ущелинами, що розтинають Основняк зі сходу на захід і однією - з півночі на південь, він розділений на 7 "островів". Попри те, що глибина тріщин подекуди сягає 35 метрів, вони інколи такі вузькі, що з одного "острівка" можна перейти на інший. Але здебільшого близькість сусіднього "острівка" примарна - стіни тріщин заокруглені й такі гладесенькі, що шансів затриматись на них практично немає.
Вид на печери
над входом "Великої"печери видовбана ніша,такий собі другий поверх висотою біля 2м.Бічне графіті-робота рук сучасних "печерних людей"
всередині "Конюшні",так називається середня,найбільш відкрита печера-теж "наскельні розписи"
тріщина між камяними стінам утворила вхід,немов запрошуючи нас всередину..Ця тріщина розрізає всю товщу скелі Основного масиву із заходу на схід. На стінах тріщини є декілька вглиблень .
вид на головний масив
Навколо Основного масиву на території ще знаходяться розкидані одиничні скелі-велети,десятки менших каменів і сотні ще менших.Кожна велика скеля-останець ще в совіцькі часи отримала свою назву.Наприклад зліва від центрального входу до Основняка(Основний масив)стоїть одинокий суворий сторож-Голяк
невідома сила і бажання штовхеє лазити,обслідувати,знімати все що знаходиться навколо і майже повна відсутність людей(вечір все таки)цьому тільки сприяє.
Стежина на дні камяного рову-"Чистилища",вхід знаходиться праворуч від камяних сходів
відчуваєш себе безпомічним,знаходячись між двома камяними стінами,які до того ж нависають над тобою корінням дерев чи окремими величезними валунами..бррррр.....
Цей сектор Основного масиву називається "Воронячим гніздом"
чому -незнаю,так як ворон я там не бачив
але бачив колодязь в скелі,за даними-глибиною біля 6м!Якщо дивитись із сторони "подвіря" Основного масиву-колодязь знаходиться між "Конюшнею" і "Коморою"двома печерами
Над резервуаром викладена захисна кам’яна арка.
моторошна мовчазна красота
незрозумілий людиноподібний вируб у скелі.Не думаю щоб древні монахи були настільки суровими,щоб молитись у подібних келіях)))
піднімаємось
щоб поспостерігати такі от чудові краєвиди
на каменях то тут то там міцно вкоренились дерева-завдяки нанесеному грунту вони почуваються неначе на почві
красота що відкриваєтиься перед очима просто таки зупиняє час,хочеться продовжити це почуття спокою і задоволення,яке відчуваєш знаходячись на вершині...
Вид на "Відьму"
на вершині скелі що зліва-хрест...Це скеля-останець "Одинець"-він є найвищою точкою урочища.
внизу-скеля "Тюльпан"
а ця частини Основняка-неначе голова Сфінкса.Може саме через неї комплекс ще називають "Карпатським сфінксом"
на фоні "Відьми" і поки ще блідого місяця..
останні промені заходячого сонця ковзають по поверхні каменю,на мить оживляючи його та насичуючи теплом..
і знову могутні дерева,яких можна віднести дор категорії "наскельні"-всіма силами боряться за існування,вчепившись корінням за цей мізер що вони тут мають...і ростуть!
ростуть...
надаюсь холодному каменю трохи зелено-коричневих барв
Спускаємось і оглядаємо докладніше усе,що не встигли до підняття.
Інтерєр печери "Конюшня".
А ось і таблиця-вказівник,з поверхневою історією і пунктиками що можна а що ні в даному місці
скелі-одинці,мовчазна варта камяної фортеці
посічена задня стіна Основного масиву сприяє скелелазенню...напевне.
на багатьох із скель знаходяться таблички-памятки
...та хрести...
а навколо-казковий ліс,і хтось невідомий встелив землю мяким мохом та чудернацьким мереживом із коріння дерев
Навколо темніло,потрібно було вирушати,так як наміру ночувати тут у нас небуло.
Враження один позитив,думаю цьому ще посприяла відсутність людей...одним словом-варто відвідати!
А ми продовжуємо!
Далі буде
Добратись можна автівкою,головне не звертати нікуди по дорозі,як це зробили ми))
Припаркувались біля показника і рушили в бік,який нібито показує імпровізована "стрілочка"(насправді стрілка-з іншого боку і показує вона відстань в 1км)
а цим GPS-ом міг користуватись хіба що сам Олекса Довбуш,похибки у відстані не знаю,але кут напрямку-сумнівий)
Зразу ж біля дороги(не асфальтованої,звичайно ж!) притаївся такий от комплекс "Скеля"
всередину не заходили через брак часу,але відгуки прочитані про нього переконали мене-ми нічого особливо не втратили!
Отже з впевненість і гордо піднятою головою звертаємо наліво)замість того щоб продовжувати рухатись вверх)
Перші камені додають азарту,здається ось-ось,зараз-зараз вийдемо на скелі!
аж ні,далі чарівний,правда навіть без натяків на скелі,ліс.Вперто премось далі...
Ліс звичайно казковий ,та на щастя якийсь внутрішній голосок увесь час монотонно нагадував "Час,час,час..." і це нарешті таки дало результат-дійсно,була вже майже 19год,і мрія зустріти захід сонця на скелях могла залишитись лише мрією....Ми повернули.
Ще близько 2-ох км дороги по прямій виводять нарешті нас на потрібне місце!
Геологічна пам’ятка природи “Скелі Довбуша”- природна фортеця періоду X століття - знаходиться на висоті 668 м над рівнем моря. Це скелясті виступи пісковиків заввишки до 80 м, що утворились більше 70 млн. років тому на дні моря. Кам’яний лабіринт шириною 200 м тягнеться зі сходу на захід майже на 1 км, над ним - буковий та смерековий ліси. У X-XII ст. до н.е тут існувало язичницьке святилище - палеообсерваторія. За переказами, у XVII-XVIII століттях тут таборували опришки, які використовували печери під сховище.
Перед спуском до північної частини Основного масиву ми бачимо що вона відмежована від лісу таким чином-з трьох сторін своїми камяними стінами,а з четвертої-оборонним валом і ровом,через який зараз перекинутий місток
В комплексі є три печери:"Велика", "Конюшня", "Комора",у двох місцях вирубані в камені сходи допоможуть забратись наверх плато.
Найбільшою за розмірами скелею в урочищі є Основний масив, який також почали називати коротше - Основняк. Верхня частина масиву виположена, платоподібна, з дещо нахиленою поверхнею. Чотирма тріщинами-ущелинами, що розтинають Основняк зі сходу на захід і однією - з півночі на південь, він розділений на 7 "островів". Попри те, що глибина тріщин подекуди сягає 35 метрів, вони інколи такі вузькі, що з одного "острівка" можна перейти на інший. Але здебільшого близькість сусіднього "острівка" примарна - стіни тріщин заокруглені й такі гладесенькі, що шансів затриматись на них практично немає.
Вид на печери
над входом "Великої"печери видовбана ніша,такий собі другий поверх висотою біля 2м.Бічне графіті-робота рук сучасних "печерних людей"
всередині "Конюшні",так називається середня,найбільш відкрита печера-теж "наскельні розписи"
тріщина між камяними стінам утворила вхід,немов запрошуючи нас всередину..Ця тріщина розрізає всю товщу скелі Основного масиву із заходу на схід. На стінах тріщини є декілька вглиблень .
вид на головний масив
Навколо Основного масиву на території ще знаходяться розкидані одиничні скелі-велети,десятки менших каменів і сотні ще менших.Кожна велика скеля-останець ще в совіцькі часи отримала свою назву.Наприклад зліва від центрального входу до Основняка(Основний масив)стоїть одинокий суворий сторож-Голяк
невідома сила і бажання штовхеє лазити,обслідувати,знімати все що знаходиться навколо і майже повна відсутність людей(вечір все таки)цьому тільки сприяє.
Стежина на дні камяного рову-"Чистилища",вхід знаходиться праворуч від камяних сходів
відчуваєш себе безпомічним,знаходячись між двома камяними стінами,які до того ж нависають над тобою корінням дерев чи окремими величезними валунами..бррррр.....
Цей сектор Основного масиву називається "Воронячим гніздом"
чому -незнаю,так як ворон я там не бачив
але бачив колодязь в скелі,за даними-глибиною біля 6м!Якщо дивитись із сторони "подвіря" Основного масиву-колодязь знаходиться між "Конюшнею" і "Коморою"двома печерами
Над резервуаром викладена захисна кам’яна арка.
моторошна мовчазна красота
незрозумілий людиноподібний вируб у скелі.Не думаю щоб древні монахи були настільки суровими,щоб молитись у подібних келіях)))
піднімаємось
щоб поспостерігати такі от чудові краєвиди
на каменях то тут то там міцно вкоренились дерева-завдяки нанесеному грунту вони почуваються неначе на почві
красота що відкриваєтиься перед очима просто таки зупиняє час,хочеться продовжити це почуття спокою і задоволення,яке відчуваєш знаходячись на вершині...
Вид на "Відьму"
на вершині скелі що зліва-хрест...Це скеля-останець "Одинець"-він є найвищою точкою урочища.
внизу-скеля "Тюльпан"
а ця частини Основняка-неначе голова Сфінкса.Може саме через неї комплекс ще називають "Карпатським сфінксом"
на фоні "Відьми" і поки ще блідого місяця..
останні промені заходячого сонця ковзають по поверхні каменю,на мить оживляючи його та насичуючи теплом..
і знову могутні дерева,яких можна віднести дор категорії "наскельні"-всіма силами боряться за існування,вчепившись корінням за цей мізер що вони тут мають...і ростуть!
ростуть...
надаюсь холодному каменю трохи зелено-коричневих барв
Спускаємось і оглядаємо докладніше усе,що не встигли до підняття.
Інтерєр печери "Конюшня".
А ось і таблиця-вказівник,з поверхневою історією і пунктиками що можна а що ні в даному місці
скелі-одинці,мовчазна варта камяної фортеці
посічена задня стіна Основного масиву сприяє скелелазенню...напевне.
на багатьох із скель знаходяться таблички-памятки
...та хрести...
а навколо-казковий ліс,і хтось невідомий встелив землю мяким мохом та чудернацьким мереживом із коріння дерев
Навколо темніло,потрібно було вирушати,так як наміру ночувати тут у нас небуло.
Враження один позитив,думаю цьому ще посприяла відсутність людей...одним словом-варто відвідати!
А ми продовжуємо!
Далі буде