Наїв
7 грудня - день святої Катерини і день народження видатної художниці Катерини Білокур(1900-1961). Хоча точна дата народження художниці невідома, вважають, що вона народилася "на Катерину".
Є представницею так званого «наївного мистецтва» - групи художників, що не здобули академічної освіти, проте стали частиною загального художнього процесу.
Вона не отримала освіти, писати, читати і малювати навчилася сама, хоча родина не підтримувала і забороняла такі заняття.
У технікум Катерину не приймають через відсутність документа про закінчення семирічки. Вражена відмовою, вона повернулася додому пішки.
Восени 1934 року робить спробу втопитися в річці Чумгак, внаслідок чого застуджує ноги. Після цієї спроби батько з прокльонами згоджується на заняття доньки малюванням.
Аквареллю й олівцем працювала мало. Художницю більше приваблювали олійні фарби. Сама робила пензлі - вибирала з котячого хвоста волосини однакової довжини. Для кожної фарби - свій пензлик. Самотужки опанувала техніку ґрунтування полотна.
Навесні 1940 року Катерина чує по радіо пісню «Чи я в лузі не калина була» у виконанні Оксани Петрусенко. Звертається до співачки з листом, до листа додає малюнок калини на шматкові полотна. Малюнок вразив співачку. Порадившись із друзями - Василем Касіяном і Павлом Тичиною - вона звертається у Центр народної творчості, після чого до обласного центру надходить розпорядження знайти Катерину Білокур і поцікавитися її роботами.
Три картини Білокур - «Цар-Колос», «Берізка» і «Колгоспне поле» були включені до експозиції радянського мистецтва на Міжнародній виставці в Парижі в 1954 році. Тут їх бачить Пабло Пікассо. Весь світ облітають його слова: Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!
Є представницею так званого «наївного мистецтва» - групи художників, що не здобули академічної освіти, проте стали частиною загального художнього процесу.
Вона не отримала освіти, писати, читати і малювати навчилася сама, хоча родина не підтримувала і забороняла такі заняття.
У технікум Катерину не приймають через відсутність документа про закінчення семирічки. Вражена відмовою, вона повернулася додому пішки.
Восени 1934 року робить спробу втопитися в річці Чумгак, внаслідок чого застуджує ноги. Після цієї спроби батько з прокльонами згоджується на заняття доньки малюванням.
Аквареллю й олівцем працювала мало. Художницю більше приваблювали олійні фарби. Сама робила пензлі - вибирала з котячого хвоста волосини однакової довжини. Для кожної фарби - свій пензлик. Самотужки опанувала техніку ґрунтування полотна.
Навесні 1940 року Катерина чує по радіо пісню «Чи я в лузі не калина була» у виконанні Оксани Петрусенко. Звертається до співачки з листом, до листа додає малюнок калини на шматкові полотна. Малюнок вразив співачку. Порадившись із друзями - Василем Касіяном і Павлом Тичиною - вона звертається у Центр народної творчості, після чого до обласного центру надходить розпорядження знайти Катерину Білокур і поцікавитися її роботами.
Три картини Білокур - «Цар-Колос», «Берізка» і «Колгоспне поле» були включені до експозиції радянського мистецтва на Міжнародній виставці в Парижі в 1954 році. Тут їх бачить Пабло Пікассо. Весь світ облітають його слова: Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!