Польська розмова
Публічна лекція - це різновид інтелектуальної розваги, який повертається з забуття. Лектори з Польщі розповіли про процес відродження, процес реформування і трансформації, пов`язаної з цими процесами. Така країна як Польща змогла повернутися з небуття. Як це відбувалося і як цей досвіт може допомогти Україні, що має схожу долю, і була розмова.
Лекція в театрі Арабески цих польских діячів носила назву "Театр після трансформації", але, звісно, мова йша не тільки про театр. Це був приклад, щоб розповісти про реформи, які відбулися в Польщі і яких ми прагнемо.
Професор Даріуш Косінські, заступник директора Інституту Театру, дослідник польської театральної традиції, зокрема творчості Єжи Ґротовського, автор численних книжок та публікацій.
Доктор Пьотр Моравські - культуролог, історик культури. Досліджував польський театр кінця ХVIII cторіччя. Пише про сучасний театр. З 2008 року входить до редколегії журналу “Діалог”. Постійно співпрацює з Інститутом Театру ім. Збіґнєва Рашевського.
Переклад - Михайло Барбара.
В історії Польщі є період, коли її як держави не існувало. В кінці 18 століття Російська імперія, Австрійська імперія і Королівство Пруссія розділили між собою Річ Посполиту. Більше ста років такої країни офіційно не було. Лише післе закінчення Першої світової війни, в 1918 році Польща отримала незалежніть. Весь цей довгий період, коли Польщі фактично не було, поляки - були. Їхня мова, література, традиція - все це було і вижило.
Як зауважили лектори, представникам інших країн важко це зрозуміти, як можливе збереження національної індетефікації в відсутності національної держави. Проте українці це чудово розуміють, бо і самі перебували в такому стані.
Це дуже специфічний стан. Він примушує шукати незвичні шляхи. Коли традиція, культурна і побутова, не може розвиватися природньо і поступово, починаються спроби її зберегти. Наприклад, в театрі, де в так званих народних виставах можна побачити, яким повинен бути етнічний побут і одяг, особливості стосунків, звичаїв і обрядів. Таким чином театр бере на себе функцію збереження традиції і її зразку. Люди користуються цим зразком, бо користуватися лише спогадами попередніх поколінь недостатньо.
Ті, хто намагається відродити національний світогляд, примушені шукати свідчення про нього, а потім відтворювати. Таким чином, народ ніби постійно виконує виставу, в якій грає самого себе. Така консервація без можливості розвитку крім того, що зберігає традицію, може народжувати відчуття безсилля і безнадії. Усвідомлення свої жертовної долі може призвести до відмови від спротиву.
Як все це подолати і увійти в сучасне життя розміковують і розповідають польські гості. Вони радо діляться прикладами з історії своєї країни і намагаються допомогати своїм досвітом. Зауважують, що хоча реформи в Польщі тривають вже 25 років, вони все ще не задоволені. Але публічні обговорення різних питань, дебати з будь-якого приводу вже стали звичними в Польщі. Суспільна думка відчутно впливає на владу, а для цього суспільство повинне об `єднатись.
Наступні лекції в квітні
Teatr 'Arabesky'/ Театр "Арабески"