Рersonal Depeche Mode
Доволі часто трапляється так, що речі набувають більшого сенсу, ніж це планувалося з початку, виступають за межі першого задуму. А може й зовсім нічого не планувалося, а просто випадок і вдала ідея надають деяким речам особливого сенсу, примушують їх знов виринати із забуття, щоразу зміючись і привертаючи увагу до себе вже в новому втіленні.
Чи згадав би хто-небудь, окрім його видавців, журнал Вістник моди, якби цю назву не взяв собі музічний гурт? Від початку це був просто модний журнал, а вже електронна музика зробила цю назву дуже гучною - Depeche Mode.
Під цією назвою гурт досяг тієї слави, яка вже не минеться, але час іде, покоління змінюються, народжуються нові зірки і нові прихильники. Для нових поколінь старі назви починають звучати тихіше.
Але ця проста і магічна назва так просто не дає про себе забути. 2004 року Сергій Жадан пише книгу про юність свого покоління і дає їй назву - Депеш мод. Події в книзі розгортаються на початку дев"яностих, і це яскраве абсурдне тло, на якому ще одне загублене покоління самознищується, намагаючись зрозуміти хоча б щось про себе і оточуючий світ, позбавлений жодних ориєнтирів. Алкоголь, наркотики, мат, сленг, різноманітні безглуздя як персонажів, так і оточуючої їх дійсності - все це примушує оживати той час таким, яким він був для тих, кому пощастило дорослішати в чергову епоху змін.
На цьому пригоди Депеш мод не скінчилися. Чотири роки тому повість була перекладена німецькою, в Німеччині за нею була поставлена вистава. Цієї осені в рамках німецьких тижнів вона повернулася до Харкова разом із німецким режисером і художником, які ставлять її на сцені Театру юного глядача ( в цьому театрі є окремий час і для дорослих вистав). Сергій Жадан переклав німецький сценарій назад на українську. Таким заплутаним, але цікавим шляхом Депеш мод йде до глядача. Як сказав сам письменник, книга живе своїим життям, іноді знов нагадуючи йому про себе.
Відкрита репетиція - і сама є цікавим видовищем. А ця йшла одразу трьома мовами.Німецький режисер спілкувався за допомоги перекладачки. Переклад був на російську, бо театр російськомовний і актори теж. Проте текст український і актори з ним вправляються чудово. Ефект від такого мовного коктейлю - весела і дещо абсурдна атмосфера, яка цілком відповідає настрою вистави. Під час дії - пригод недоумкуватих молодих маргіналів - безглуздя і маячня все зростають. Стає все смішніше і смішніше, аж до усвідомлення, наскільки насправді все це трагічно.
Вистава, яка вже тривалий час йде в Німеччині повернулася туди, де відбуваються змальовані в ній події - в Харків. Харківські актори вдома, але повинні повернутися в минуле. 1993 рік - здається не так давно все це було, але змінилося так багато, ніби промайнуло ціле життя... Втім, питання, чи важко бути молодим, актуальне в будь-які часи.
Епізод з проповідником - шоуменом і перекладачкою, яка замість перекладу читає власну проповідь, і один вартий того, щоб піти на цю виставу.
Після репетиції Сергій Жадан розповів про насичене життя його книги і прочитав з неї уривок. Це було едине місце в книзі, де мова йшла про музичний гурт Депеш мод. Хоча насправді, звісно ж, мова тут зовсім не про музику і зовсім не про моду. Мова про час, який робить модним і важливим те чи інше. Час, який змінився раптово, непередбачувано і вихлюпнув на голови інформаційні потоки, заплутані найдивовижнійшим чином. Жодних пояснень і передісторій, ніякої підготовки, вчора була залізна завіса, сьогодні - спробуй не захлинутися, перш ніж розбереш що до чого в потоках реклам, проповідей і музичних стилей, походження яких залишається за дужками. Не всі змогли випливти з тих бухливих часів. Ті ж, кому це вдалося, озираються і вдивляючись, запитують: що це було? як назвати час нашої юності? можливо винайдена назва знову допоможе розпочати нове життя?
Прем"єра 23 жовтня в Харковському театрі для дітей та юнацтва.
Чи згадав би хто-небудь, окрім його видавців, журнал Вістник моди, якби цю назву не взяв собі музічний гурт? Від початку це був просто модний журнал, а вже електронна музика зробила цю назву дуже гучною - Depeche Mode.
Під цією назвою гурт досяг тієї слави, яка вже не минеться, але час іде, покоління змінюються, народжуються нові зірки і нові прихильники. Для нових поколінь старі назви починають звучати тихіше.
Але ця проста і магічна назва так просто не дає про себе забути. 2004 року Сергій Жадан пише книгу про юність свого покоління і дає їй назву - Депеш мод. Події в книзі розгортаються на початку дев"яностих, і це яскраве абсурдне тло, на якому ще одне загублене покоління самознищується, намагаючись зрозуміти хоча б щось про себе і оточуючий світ, позбавлений жодних ориєнтирів. Алкоголь, наркотики, мат, сленг, різноманітні безглуздя як персонажів, так і оточуючої їх дійсності - все це примушує оживати той час таким, яким він був для тих, кому пощастило дорослішати в чергову епоху змін.
На цьому пригоди Депеш мод не скінчилися. Чотири роки тому повість була перекладена німецькою, в Німеччині за нею була поставлена вистава. Цієї осені в рамках німецьких тижнів вона повернулася до Харкова разом із німецким режисером і художником, які ставлять її на сцені Театру юного глядача ( в цьому театрі є окремий час і для дорослих вистав). Сергій Жадан переклав німецький сценарій назад на українську. Таким заплутаним, але цікавим шляхом Депеш мод йде до глядача. Як сказав сам письменник, книга живе своїим життям, іноді знов нагадуючи йому про себе.
Відкрита репетиція - і сама є цікавим видовищем. А ця йшла одразу трьома мовами.Німецький режисер спілкувався за допомоги перекладачки. Переклад був на російську, бо театр російськомовний і актори теж. Проте текст український і актори з ним вправляються чудово. Ефект від такого мовного коктейлю - весела і дещо абсурдна атмосфера, яка цілком відповідає настрою вистави. Під час дії - пригод недоумкуватих молодих маргіналів - безглуздя і маячня все зростають. Стає все смішніше і смішніше, аж до усвідомлення, наскільки насправді все це трагічно.
Вистава, яка вже тривалий час йде в Німеччині повернулася туди, де відбуваються змальовані в ній події - в Харків. Харківські актори вдома, але повинні повернутися в минуле. 1993 рік - здається не так давно все це було, але змінилося так багато, ніби промайнуло ціле життя... Втім, питання, чи важко бути молодим, актуальне в будь-які часи.
Епізод з проповідником - шоуменом і перекладачкою, яка замість перекладу читає власну проповідь, і один вартий того, щоб піти на цю виставу.
Після репетиції Сергій Жадан розповів про насичене життя його книги і прочитав з неї уривок. Це було едине місце в книзі, де мова йшла про музичний гурт Депеш мод. Хоча насправді, звісно ж, мова тут зовсім не про музику і зовсім не про моду. Мова про час, який робить модним і важливим те чи інше. Час, який змінився раптово, непередбачувано і вихлюпнув на голови інформаційні потоки, заплутані найдивовижнійшим чином. Жодних пояснень і передісторій, ніякої підготовки, вчора була залізна завіса, сьогодні - спробуй не захлинутися, перш ніж розбереш що до чого в потоках реклам, проповідей і музичних стилей, походження яких залишається за дужками. Не всі змогли випливти з тих бухливих часів. Ті ж, кому це вдалося, озираються і вдивляючись, запитують: що це було? як назвати час нашої юності? можливо винайдена назва знову допоможе розпочати нове життя?
Прем"єра 23 жовтня в Харковському театрі для дітей та юнацтва.