Прокидаюся зранку, відкриваю штори, а там - сніг!
Поле, сад, чорнобривці й хризантеми під вікном - усе в снігу.
Мене обняла така дитяча, безмежна радість!
Тепер ходжу в її обіймах, наспівуючи:
Хто мовчить про своє,
А хто потім доп’є.
Уночі чорний сад
Білосніжним стає.
От уже й зима.
Click to view
Comments 3
Reply
Reply
Reply
Leave a comment