Весняне сонечко обплутує морозом зорі,

В тумані вечора тремтять думки прозорі.

Павук чатує жертву в павутинні.

Сирітська доля ходить попідтинню.

У вухах зойки, регіт, сміх до плачу,

Дарма ти знову мрієш про удачу.

Молитва, мов виття, до болю ріже слух.

Та ти - як камінь. Не закриєш вух.

Мороз сильнішає, зриває зорі з неба,

Вони летять і падають на тебе,

Їх ( Read more... )

Яка тема - такий і текст…

Я відкриваю тіло через дотик,

Відкривши, знов ховаю від усіх.

І душу відкриваю через дотик,

Душа - тендітна щира, як на гріх...

Крилаті мрії рвуться в вільне небо…

Розкутість почуттів лиш на хвилину…

(И) І знов ховаю я сама від себе

В собі ж божественної величі картину.

А крізь шпарину вигляда сумління…

Юрбою кинулись ідеї у танок…

Т ( Read more... )

Вновь пропустила нужный поворот.

Теперь идти придётся по теченью.

Вновь забурлит, захлещет, заревёт,

Не оставляя шансов на спасенье.

Меня в страну чужих перенесёт,

Не пощадит, оставит для глумленья.

Событий прошлых дней водоворот

В мозгу потушит искру озаренья.

Меня туда, к моей мечте, ведёт

Надежда на спасенье в сумасшествии,

И рвусь сквозь все преграды я ( Read more... )

Перебоями, жизнь с перегрузками

Перескоком тропинками узкими

Сквозь метель и пургу пробирается,

Через чащу-кусты продирается.

На пути испытанья всё новые,

До крови ранят ветки терновые.

А в ушах свищет ветер пугающий,

Шёпот слышится угрожающий.

И закрыть бы глаза - да с пути сойдёшь,

Ведь неведом час, когда смерть найдёшь.

Впереди - лишь мрак неизвестности,

( Read more... )

Зачем пустые обещанья?

Дарить надежды и страданья?

И сердца частое биенье?

Потом смятенье и сомненье?..

Не лучше ль сразу дать ответ:

Коль да - то да, а нет - так нет.

Бурный водопад амбиций накрывает с головой.

И сквозь воду еле слышу внешней жизни рёв и вой.

Опускаюсь глубже, ниже, а вокруг лишь синева.

Я кричу, но не услышат наверху мои слова.

Неужели мной уж пройден длинный- длинный жизни путь?

Как могу я вдруг исчезнуть? Как могу я утонуть?

Я за жизнь свою цепляюсь, я наверх скорей плыву.

Солнышку я улыбаюсь. Я ( Read more... )

Предвидя пред началом окончанье,

Я всё ж решилась, выдала себя!

Потом твоё нелепое молчанье,

В моих глазах и слёзы, и мольба.

Так просто было всё и всё так сложно,

Глобальная проблема и пустяк.

Но, если б дважды было жить возможно,

Наверное, я сделала бы точно так!


( Read more... )

Шквал думок штурмує мозок,

Пробирає до кісток.

Від напруження у вухах

Відбиває молоток.

Знов безсоння відганяє

Хворе «я» у свій куток,

А по спині пробігає

Неприємний холодок.

Всі пожиткт позбираю

У старий брудний мішок.

На листі пустім поставлю

Я останній свій мазок.


( Read more... )

Розпеченою лавою життя біжить,

Лишаючи позаду мертве поле.

І рану залишає кожна мить,

Секунда кожна прямо в серце коле.

І, мабуть, справді, зовсім неспроста

В предсмертний час тремтять тривожно вії…

Хоч голосу немає, та вуста

Сказати хочуть щось в сліпій надії.

Працює мозок швидко, аж гуде.

Холодні руки, голова ж гаряча.

А у пустій душі ще де-не-де

Вмираюча ( Read more... )

Людська душа. Незнана таємниця.

Така несхожа, різна в кожну мить:

То нерухома і міцна, як криця,

А то, здається, зараз ввись злетить.

Вона то переповнена піснями,

Які лунають в серці й на вустах,

То сповнена жахливими гріхами,

Що перетворюють людину в прах.

Людська душа. Як можна зрозуміти

Те, що несе вона у сутності своїй,

І як без помилок можна розкрити

Ті ( Read more... )