Ще трохи про чеську «Прагу» і український часопростір Києва
*
Те, що написалося, те, що вилеснулось з мене в попередньому пості - особисті асоціації, пов´язані з будинком на Володимирській, 36. Вірніше лише частина асоціацій, бо цей будинок - колишній готель «Прага» - взагалі для мене дуже тісно пов´язаний зі складним і протиречивим, але, напевно, найважливішим періодом нашої історії - періодом визвольної боротьби (1917-1921 рр.) і становлення Української Держави.
Образ «Праги» - свідка подій спливає як примара, на різних етапах цього історичного відтинку.
То бачимо його в січні 1918-го очима Всеволода Петріва, який з залишками полку імені Костя Гордієнка пробився в охоплену протистоянням з більшовиками столицю. Ледь розібравшись «хто з ким і за що б´ється в Київі», Гордієнківці вступають в бій.
І от уже «женучи перед собою ворожі лави, досягли Великої Володимирської вулиці та Софійського Майдану та увійшли в зв´язок зі Січовими Стрільцями, які йшли з боку вулиці Львівської і якраз тоді почали бій за т. зв. «Присутствєнниє Мєста» та «Готель Прагу». Залога Січових Стрільців, майже півтори години обложена в Центральній Пошті, видержала без огляду на всі ворожі атаки аж до нашого підходу.
По Великій Володимирській від Прорізної аж до Софійського Майдану лежало багато вбитих, а перед «Готелем Прага» перекинута колісниця з-під скоростріла із забитим конем». (Петрів В. Військово-історичні праці. Спомини. - К. 2002. - С. 303)
...З березня 1918-го, коли після відставки в «Празі» оселився Петлюра, і до липня, (коли Симон Васильович був арештований, а дружина з дочкою виселені з готелю) його відвідували тут військові і громадські діячі, чиї імена вписані в українську історію. Наразі впевнено можна говорити про Всеволода Петріва, Дмитра Донцова, Дмитра Дорошенка. Виходячи з тогочасного кола спілкування можна припустити, що тут бували також Євген Коновалець, Олександр Удовиченко, Омельян Волох, Зиновій Моргуліс, Василь Королів-Старий, втім це - вже тема для окремого дослідження.
...Доба Гетьманщини. Дмитро Дорошенко, на той момент Міністр закордонних справ, і Ігор Кістяковський, на той момент Міністр внутрішніх справ, не маючи можливості обговорити в урядовий час або на засіданнях ряд делікатних питань, «вибрали вільний вечір і пообідали разом на даху готелю «Прага», звідки такий чудовий вигляд на цілу київську околицю». Обговорювали ситуацію, що склалася «на ґрунті занадто безоглядних способів, яких уживало міністерство внутрішніх справ з «лівими» елементами; часто-густо... під перетекстом боротьби з большевизмом ішла нагінка за українцями-націоналістами, які нічого спільного з большевизмом не мали». Як свідчить Дорошенко: «До мене з усіх боків сипались скарги, і доводилось раз у раз інтервенювати перед Кістяковським, котрий охоче вдовольняв мої прохання, кажучи, що його агенти «перестаралися». (Дорошенко Д. Мої спогади про недавнє минуле (1914-120 рр.) - К. 2007. - С. 341, 338) (Ну, не дивно - більшість з цих агентів були колишніми жандармами царської охранки, з відповідним розумінням, як треба «старатися» - О.Н.)
...Доба Директорії. Сумні роздуми Донцова: «Переворот? Бонапартизм? Еміґрація нова? Що лишається?»
«В день в´їзду до міста Директорії сидів з В. Садовським, Піснячевським, Александровською та іншими в «Празі», на долі (певно, у слов´янській кав´ярні - О. Н.), дивлячись крізь вікно. Сніг на вулицях. Був пригноблений настрій, не хотілося ні про що говорити. Тому, коли мене запитали - на кого я орієнтуюся? - Я відповів, що на свою сусідку. - А коли їх дві? - Тоді на сусідки. Більше мене про політику не питалися». (Донцов Д. Рік 1918, Київ. - К. 2002. - С. 123)
Ось такі асоціації... Ось такі образи... У мене...
Якщо спитати у пересічних киян про колишній готель «Прагу»: що це таке? де? і що там зараз? Більшість наврядчи щось пригадає. Хіба що ті, хто часто проходить по Володимирській повз будинок невизначеного статусу - пустий, трохи обідраний: під знос? під ремонт? під «реконструкцію»? - згадають дві меморіальні дошки на ньому: Ярославу Гашеку, що жив і працював тут у 1916-1918 та Добровільній чеській дружині, що формувалася у 1914 р. в Михайлівському монастирі.
Кияни непересічні - ті, хто любить Київ, цікавиться його історією та бере активну участь в збереженні історичних пам´яток розкажуть більш детально, що будинок на вул. Володимирській, 36 збудований у 1880-х роках (1882?) за проектом О. Шилле (автора будинку Міської Думи) і належав вдові поручника Ільїнського. Спершу будинок був трьохповерховим і відомий під назвою «Номера Ільїнської». На початку ХХ століття чеський діяч, Голова спортивного товариства «Сокіл», Вацлав Вондак, придбав цей будинок з метою створити тут «куточок Чехії» у Києві. Так народився готель «Прага». Було добудовано ще три поверхи, на даху розташувався ресторан, внизу «Слов´янська кав´ярня».
Дехто з найбільш активних непересічних киян може розповісти вам про свої активні дії по захисту і збереженню цього будинку: про те, як вони надсилали листи до Чеської амбасади, мили меморіальні дошки та роздавали перехожім буклети про історію цієї будівлі, що була у 1901-1918 роках громадським центром чехів у Києві...
...Отут я мала б сказати щось пафосне... чи щось обнадійливе... чи, хоча б, щось більш-менш розумне... щось сказати про український часопростір.
Але у мене не вийшло. Може, вийде у вас?
---------------
*Не знаю, чому в об´яві 36-А. На самому будинку номер 36 і у всіх згадках, що мені про нього зустрічалися, так само.