Одеса не завжди була російськомовною.
Одеса.
Свідоцтво про закінчення школи,
мови - українська і ідиш.
1928 рік.
Дитячий малюнок 8-річного майбутнього видатного піаніста, а покі що одеського хлопчика Мілі Гільєльса.
Дату 1933 він виправив пізніше, коли ця його мрія втілилася.
1415 рік. Королівський порт Качубіїв належить ВКЛ і королівству Польському.
Мова - староукраїнська і старопольська.
Потім, 250 років володарювання татарів та турків.
Мова влади - османіє, мови мешканців міста - у українців своя, у волохів своя, у татар своя, у греків своя.
Потім, з 1789 року, 128 років під Рос. імперією.
Початково мова влади міста була французька (перша одеська газета видавалась французькою мовою і лише у 1830-х рокі, під адміністративним тиском влади, французьку вмову видання, замінили російською). Пушкін, чиєю рідною мовою була французька, і котрий все життя і з батьками і з людьми свого круга спілкувався також французькою, у свому листі з Одеси у 1823 році константував, що "русских книг здесь и не водится".
Перша мова бізнесу Одеси - італійська (перші табличкі з назвамі вулиць Одеси були італійською мовою).
"В первые дни нашего города в нем громче всех раздавалась малорусская речь, и ее не могли заглушить ни греческий, ни итальянский, ни французский, ни другие языки первых поселенцев Одессы ...
И эта малорусская речь легла в основу нашего одесского народного языка".
Александр Де-Рибас (1856 - 1937 рр.) «Малороссы в Одессе».
З середини 19 сторіччя на мову Одеси "наложилъ неизгладимую печать свою языкъ малорусскiй, но общая наклонность и желанiе - рѣдко удачное - говорить по-московски" (В. Даль 1852).
Наприклад, 100 років тому, одесит подумки складає рідною українською мовою фразу:
- Я маю вас щось запитати, - що я з цього буду мати?
Потім, з тої фрази, він робить кальку на те, що у його уяві має виглядати, як російська мова, і на виході ми отримуємо чи не найвідомішу фразу "нікаму нєпанятна аткуда взявшєвося, унікального адєсскава язьіка":
-Я имею вас шо-то спросить, - шо я с етово буду імєть?
Після зняття у 1917 році заборони євреям Рос. імперії вільно розселятися в містах, з 20-х по 30-ті роки 20 сторіччя в Одесі євреєм був кожен третій (32-24%, короткий час в середині 20-х - 44%).
В ті роки мовою міжнаціонального спілкування у тому числі і дідів-прадідів сьогоднішніх "карєнньії русскаязьічньіх адєссітав" був не "общєпанятньій", а ідиш.
Тоді в Одесі навіть були районні відділки міліції і районні суди з документообігом мовою ідіш.
Але з середини 30-х років це все було заборонено і вже радянськв влада продовжила ту саму мовну політику русифікації і тиску на все неросійське, що і до 1917 року.
Під час окупації Одеси румунами, суттєвої румунізації не відбулося.
Злом у мовному середовищі Одеси на користь російської мови настав тільки після окупації, коли в місто, чиє населення було суттєво зменшено і під час війни окупантами (жертвами стали 82 тисячи одеситів, переважна більшисть з них євреї) і після вигнання окупантів СМЕРШем і НКВД (- 80 тисяч одеситів з 240-ти, переживших окупацію), було понавезено багато нових мешканців з внутрішніх областей Російської федерації.
Але і тоді, з 50-40 років, разом з ними населення Одеси збільшували і приїзжі з області і з решти України (у 1945 році в Одесі нараховувалось біля 160 тыс. мешканців, а в 1970 рокі в Одесі вже жив 1 міліон одеситів).
Вже ближче до нащих часів, можливість виїхати деінде - від Ізраїлю і аж до Брайтон-Біч, призвела до того, що міф про "еврейську Одесу" (якій відповідав дійсності в 20-20 рокі) залишився жити власним життям, окремо від Одеси. Останній раз я чув як на вулицях Одеси два одесити похилого віку розмовляли між собою на ідиш (на розі Преображенської і Пантелеймонівської), у 1986 році.
За останнім переписом 2001 року в Одесі залишалося 1.2% єереїв, а за рокі після 2001-го, іх стало ще менше.
Тому і тоді і сьогодні і на вулицях міста і в транспорті, крім переважаючої російської, можна почути і українську і болгарську і молдавську, рідше гагаузьку.
Згідно з цьогорічним соцопитуваннями (опитування провадив Одеський універсітет), українцями себе вважають 78% одеситів.
Хоча покі що, лише 13% з них покі що розмовляють в побуті українською мовою.
Свідоцтво про закінчення школи,
мови - українська і ідиш.
1928 рік.
Дитячий малюнок 8-річного майбутнього видатного піаніста, а покі що одеського хлопчика Мілі Гільєльса.
Дату 1933 він виправив пізніше, коли ця його мрія втілилася.
1415 рік. Королівський порт Качубіїв належить ВКЛ і королівству Польському.
Мова - староукраїнська і старопольська.
Потім, 250 років володарювання татарів та турків.
Мова влади - османіє, мови мешканців міста - у українців своя, у волохів своя, у татар своя, у греків своя.
Потім, з 1789 року, 128 років під Рос. імперією.
Початково мова влади міста була французька (перша одеська газета видавалась французькою мовою і лише у 1830-х рокі, під адміністративним тиском влади, французьку вмову видання, замінили російською). Пушкін, чиєю рідною мовою була французька, і котрий все життя і з батьками і з людьми свого круга спілкувався також французькою, у свому листі з Одеси у 1823 році константував, що "русских книг здесь и не водится".
Перша мова бізнесу Одеси - італійська (перші табличкі з назвамі вулиць Одеси були італійською мовою).
"В первые дни нашего города в нем громче всех раздавалась малорусская речь, и ее не могли заглушить ни греческий, ни итальянский, ни французский, ни другие языки первых поселенцев Одессы ...
И эта малорусская речь легла в основу нашего одесского народного языка".
Александр Де-Рибас (1856 - 1937 рр.) «Малороссы в Одессе».
З середини 19 сторіччя на мову Одеси "наложилъ неизгладимую печать свою языкъ малорусскiй, но общая наклонность и желанiе - рѣдко удачное - говорить по-московски" (В. Даль 1852).
Наприклад, 100 років тому, одесит подумки складає рідною українською мовою фразу:
- Я маю вас щось запитати, - що я з цього буду мати?
Потім, з тої фрази, він робить кальку на те, що у його уяві має виглядати, як російська мова, і на виході ми отримуємо чи не найвідомішу фразу "нікаму нєпанятна аткуда взявшєвося, унікального адєсскава язьіка":
-Я имею вас шо-то спросить, - шо я с етово буду імєть?
Після зняття у 1917 році заборони євреям Рос. імперії вільно розселятися в містах, з 20-х по 30-ті роки 20 сторіччя в Одесі євреєм був кожен третій (32-24%, короткий час в середині 20-х - 44%).
В ті роки мовою міжнаціонального спілкування у тому числі і дідів-прадідів сьогоднішніх "карєнньії русскаязьічньіх адєссітав" був не "общєпанятньій", а ідиш.
Тоді в Одесі навіть були районні відділки міліції і районні суди з документообігом мовою ідіш.
Але з середини 30-х років це все було заборонено і вже радянськв влада продовжила ту саму мовну політику русифікації і тиску на все неросійське, що і до 1917 року.
Під час окупації Одеси румунами, суттєвої румунізації не відбулося.
Злом у мовному середовищі Одеси на користь російської мови настав тільки після окупації, коли в місто, чиє населення було суттєво зменшено і під час війни окупантами (жертвами стали 82 тисячи одеситів, переважна більшисть з них євреї) і після вигнання окупантів СМЕРШем і НКВД (- 80 тисяч одеситів з 240-ти, переживших окупацію), було понавезено багато нових мешканців з внутрішніх областей Російської федерації.
Але і тоді, з 50-40 років, разом з ними населення Одеси збільшували і приїзжі з області і з решти України (у 1945 році в Одесі нараховувалось біля 160 тыс. мешканців, а в 1970 рокі в Одесі вже жив 1 міліон одеситів).
Вже ближче до нащих часів, можливість виїхати деінде - від Ізраїлю і аж до Брайтон-Біч, призвела до того, що міф про "еврейську Одесу" (якій відповідав дійсності в 20-20 рокі) залишився жити власним життям, окремо від Одеси. Останній раз я чув як на вулицях Одеси два одесити похилого віку розмовляли між собою на ідиш (на розі Преображенської і Пантелеймонівської), у 1986 році.
За останнім переписом 2001 року в Одесі залишалося 1.2% єереїв, а за рокі після 2001-го, іх стало ще менше.
Тому і тоді і сьогодні і на вулицях міста і в транспорті, крім переважаючої російської, можна почути і українську і болгарську і молдавську, рідше гагаузьку.
Згідно з цьогорічним соцопитуваннями (опитування провадив Одеський універсітет), українцями себе вважають 78% одеситів.
Хоча покі що, лише 13% з них покі що розмовляють в побуті українською мовою.