Коли немає солі в магазинах, самий час відвідати Дрогобицьку Солеварню :)
Отже, відвідавши дрогобицьких солеварів (нині солеварний завод називається ВАТ "Галка-Дрогобич"), можна вбити двох зайців одразу: по-перше, побувати на найстарішому промисловому виробництві України (безперервне виготовлення солі з 1250 року - принаймні, так записано в паспорті заводу і "десь так" на цій меморіальній дошці), ну і набрати гостродефіцитного продукту.
Іноді може скластися враження, що солеварні промисли в цих краях починаючи з 13-го сторіччя не дуже-то й ремонтувалися (це - виварний цех)
Первісно солона ропа береться ось у цій шахті, глибиною 47 метрів, шурф був введений в дію в 1473 році
Насос для викачки розсолу не тільки нагадує апарат-качалку з нафтопромислів сусіднього Борислава, а й фактично є нею.
По оцій ось покритій сіллю трубі, розсіл подається в россолозбірник, а звідти у виварний цех
Це - іще один ракурс випарного цеху. Через оту квадратну дірку у стелі пара випускається пара
Прямо під ціми дірками знаходяться так звані "черіні" - великі казани, в яких википлячується розсіл, а скребкових механізм збирає готову ще трохи вологувату сіль і кидає її в центрифугу для первинного знаводнення
"Ф топку!". Розсіл кип"ятять на откаих газових горілках
А через те, що газ дорогий нині, виварна сіль практично не витримує конкуренції з кам"яною артемівською.
Ось іще один черінь. До речі кожні півтори доби варка солі припиняється і майстри вибивають отими ломами накип
Сіль в"їлася у сходи
Біла смерть на конвеєрі
Потім сіль сушиться у такому от барабані
І запаковується таким ось архаїчним верстатом
Однім словом, хочете придбати сіль екзотичного виготовлення - приїздіть до Дрогобича.
А це свіжа стаття про солеварні в "Українському тижні"
Іноді може скластися враження, що солеварні промисли в цих краях починаючи з 13-го сторіччя не дуже-то й ремонтувалися (це - виварний цех)
Первісно солона ропа береться ось у цій шахті, глибиною 47 метрів, шурф був введений в дію в 1473 році
Насос для викачки розсолу не тільки нагадує апарат-качалку з нафтопромислів сусіднього Борислава, а й фактично є нею.
По оцій ось покритій сіллю трубі, розсіл подається в россолозбірник, а звідти у виварний цех
Це - іще один ракурс випарного цеху. Через оту квадратну дірку у стелі пара випускається пара
Прямо під ціми дірками знаходяться так звані "черіні" - великі казани, в яких википлячується розсіл, а скребкових механізм збирає готову ще трохи вологувату сіль і кидає її в центрифугу для первинного знаводнення
"Ф топку!". Розсіл кип"ятять на откаих газових горілках
А через те, що газ дорогий нині, виварна сіль практично не витримує конкуренції з кам"яною артемівською.
Ось іще один черінь. До речі кожні півтори доби варка солі припиняється і майстри вибивають отими ломами накип
Сіль в"їлася у сходи
Біла смерть на конвеєрі
Потім сіль сушиться у такому от барабані
І запаковується таким ось архаїчним верстатом
Однім словом, хочете придбати сіль екзотичного виготовлення - приїздіть до Дрогобича.
А це свіжа стаття про солеварні в "Українському тижні"