Тернопіль гастрономічний
Поки я морально і фізично готуюся до написання загального звіту про Тернопіль, покажу кілька фото смаколиків, які нам пощастило спробувати у файному місті.
Ми з Олексою любимо смачно поїсти і спробувати щось новеньке - от тому я так постійно і безрезультатно борюся з зайвими кілограмами - , тому часто наші подорожі стають гастрономічними турами. А бути в Тернополі і не зайти в музей-їдальню "Старий млин" - просто гріх!
На той момент ми вже находилися, напилися кави - напишу, де її можна пити - , нагулялися вуличками, були навіть на Микулинецькому кладовищі, зайшли в Краєзнавчий музей - про нього напишу окремо - знайшли по дорозі selfhikerа, позаглядали до купи церков - і нарешті втомилися і зголодніли до втрати свідомості. Ну а в голоду очі великі - і назамовляли в Млині всього, багато і смачного. Хоч Іван і намагався нам з Олексою сказати, що ми зажралися нам буде забагато, але ми все одно не послухали.
Спочатку нам принесли український наркотик - перетертий смалець з часником, спеціями і кілька шматків чорного хліба - смакота неймовірна! Наркотик дають безкоштовно:) Знають же, гади, що відмовитися неможливо і підсідаєш на нього з першого разу!
За кілька хвилин мені принесли червоний борщ, запечений в хлібі - про нього я мріяла ще з минулого року! Яка з смакота! І тару можна їсти:))
А Олексі принесли теж шось дуже смачне -бездонну миску з чимось неймовірним. Там була баранина, картопля і ще якась смакота.
Насправді після першого вже можна було сидіти і співати пісень - такі ми були ситі. А нам взяли і принесли друге.
Мені - великий дерун з сиром на пательні
Олексі - запечену картопельку в печі з салатом
Десь в процесі Івану принесли салат в дуже великій ложці
А от гарнір для Івана я вже не годна була сфотогрфувати:))
P.S. До речі, всі ці наїдки, ключаючи також пиво-соки-води коштували нам на трьох аж 160 гривень.
Ми з Олексою любимо смачно поїсти і спробувати щось новеньке - от тому я так постійно і безрезультатно борюся з зайвими кілограмами - , тому часто наші подорожі стають гастрономічними турами. А бути в Тернополі і не зайти в музей-їдальню "Старий млин" - просто гріх!
На той момент ми вже находилися, напилися кави - напишу, де її можна пити - , нагулялися вуличками, були навіть на Микулинецькому кладовищі, зайшли в Краєзнавчий музей - про нього напишу окремо - знайшли по дорозі selfhikerа, позаглядали до купи церков - і нарешті втомилися і зголодніли до втрати свідомості. Ну а в голоду очі великі - і назамовляли в Млині всього, багато і смачного. Хоч Іван і намагався нам з Олексою сказати, що ми зажралися нам буде забагато, але ми все одно не послухали.
Спочатку нам принесли український наркотик - перетертий смалець з часником, спеціями і кілька шматків чорного хліба - смакота неймовірна! Наркотик дають безкоштовно:) Знають же, гади, що відмовитися неможливо і підсідаєш на нього з першого разу!
За кілька хвилин мені принесли червоний борщ, запечений в хлібі - про нього я мріяла ще з минулого року! Яка з смакота! І тару можна їсти:))
А Олексі принесли теж шось дуже смачне -бездонну миску з чимось неймовірним. Там була баранина, картопля і ще якась смакота.
Насправді після першого вже можна було сидіти і співати пісень - такі ми були ситі. А нам взяли і принесли друге.
Мені - великий дерун з сиром на пательні
Олексі - запечену картопельку в печі з салатом
Десь в процесі Івану принесли салат в дуже великій ложці
А от гарнір для Івана я вже не годна була сфотогрфувати:))
P.S. До речі, всі ці наїдки, ключаючи також пиво-соки-води коштували нам на трьох аж 160 гривень.