Конті. Бонжур, тужур, лямур
Як і кожен, хто бачив фільм «Чарлі та шоколадна фабрика», уяву щодо кондитерського виробництва я мав. Проте побачена мною реальність як то кажуть перевершила сподівання.
На цьому я би мав поставити крапку.
Високотехнологічне та інноваційне обладнання фабрик вочевидь так непокоїть конкурентів, що політикою безпеки «Конті» фотографувати на виробництві заборонено. Навіть на офіційному сайті, звідки я поцупив всі «внутрішні» фото технологічні лінії показано або загальним, або надто крупним планом.
Та все ж, з огляду на люб’язно проведену екскурсію та подарований мішок цукерок, додам ще кілька речень.
Група компаній «Конті» має кілька заводів. Окрім донецького, де я й побував, виробництва розташовані також в Горлівці, Костянтинівці, Курську. Долю ринку фірма оцінює процентів у 15 (на першому місці - «Рошен»). Успіхи в Росії наразі скромніші - 3-4% тамтешнього ринку.
Власне виробництво - це з десяток ліній, закручених у кількох площинах задля раціонального використання місця. Людей мінімум, а ті що є виконують переважно підстраховочну функцію. Бо навіть брак відстежує в першу чергу автоматика.
До речі, браком вважаються щонайменші дефекти продукту. Нерівно залита глазур, дві злиплі цукерки, тріщина на кексі. Все це на кожному з етапів скидається в ящики й потім - переробляється.
Описувати на пальцях всю технологічну красу безтолково. Безперервний потік ліній, впевнені рухи роботів - чесно скажу, нічого сучаснішого я досі не бачив. Певно, для підвищення людської самооцінки живим працівникам ще довіряють приклеїти етикетку на вже спаковану коробку з вже спакованими коробками солодощів.
Тож найголовніше. Шановні жінки! Вас обдурюють. Замість напівголих чоловіків десерти «Бонжур» клепають автоматичні лінії.
Поїздка організована Українським журналістським фондом за сприяння Донецької ОДА.