Звісно позичу,які питання:)Расмуса і брати лев*яче серце теж колись читав, але то було ну дуже давним давно:)десь в той час коли читав пригоди Циболіно:)
В Стокгольмі в такому ігровому музеї Юнібакен створеному за творами АЛ також відкрила її з іншого боку. Була з дітьми і коли ми сіли там на таку ... гм... підвісну дорогу, яка з кімнати в кімнату переносила нас з твору в інший твір, то я зрозуміла, що ні Карлсона ні Пеппі саме там не буде. Власне завершувало те все " Брати Лев'яче серце". Від дітей було багато питань. Потім книжку читала. Соромно, що до такого віку так мало читала Астрід Ліндрен. А " Міо мій Міо" в дитинстві якось не сприймала. Більше для дорослих таки.
Як писав вище Пекельний Бульба, дійсно важко повірити, що Ліндгрен писала такі різні речі. Але що класно - всі її твори об'єднує перемога добра і світла :)
Comments 20
подяк (:
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Ще маю перед Тобою один борг, ну і Слокама хочу позичити :)
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
але ніколи не пізно.
Reply
Reply
Leave a comment