Хагівара Сакутаро. Зі збірки "Крижаний острів"

[morreth]

Родина
Сидячи всередині старого будинку,
Одне до одного говоримо мовчки.
Немов вороги запеклі.
Немов кредитори чортові.
"Дивись-но! Я - твоя дружина,
Нерозлучна з тобою аж до смерті…"
Мстиве полум'я злих оченяток
Ненавистю пече-пронизує наскрізь.
Сидячи всередині старого будинку,
Одне одного здихатись мріємо разом.

Розлука
Парова колісниця біля перону томиться
Паровий казан вже ситий камінним вугіллям.
Далекий семафор підморгне - і залізним шляхом
Парова колісниця через кордон помчиться.
Її сила вогненна, двигуна невгамовна спрага,
Сильніша за всі зв'язки людської любові -
Вони не витримують її лихого пориву.
На залізничній станції люди, проводжаючи близьких,
Тамують тоскний, глибинний зубовний скрегіт,
Роз'ятрюють рвані рани розлуки-розпуки.
Парова колісниця біля перону томиться,
Вихаркує страх вологим гарячим паром,
Викрикує-виє свистком, протяжно і тоскно -
І крик такий само, як птах, з грудей моїх рветься.