Моя літанія
З репертуару Лешека Войтовича
Який ще мені викинеш номер?
До якого скеруєш провулку?
Скільки пальців зламаю о клямки,
Перш ніж знайду в тебе притулку?
Перш ніж зможу ввійти до твого серця,
Попри сходи, де мотлоху завали,
Де ніхто не визирнув назовні,
Коли в твоїм домі стріляли.
Приспів:
Не прагну бачити твою велич -
Від моря до моря непереможну -
Не хочу також щоб світ вважав тебе
За диво-перлину, вибранку Божу.
Хочу лише мешкати в твоїх кордонах,
Без локаторів, що нишпорять в домі,
Де кожен може сказати уголос
Про справи ті, що всім відомі.
Яким людям ще ти дозволиш
Бути розумом твоїм і сумлінням?
Хто з друзів, за лікоть мене взявши,
Мені в очі посвідченням блимне?
Чи язик твій залишиться й надалі
Архішифром без спроби розв"язання?
Чи ти вже почала відповідати
На простіші в світі питання?
Приспів
За плакатами та прапорами
Чи твоє обличчя знов буде вкрите?
Скільки років ще будеш на мілині
Ти стирчати, наче судно розбите?
Ця літанія - молитва до тебе,
Що водночас близка й далека,
Бо в тобі, попри все, щось таке є,
У чім можна надію плекать.
Приспів
http://www.youtube.com/watch?v=n-593z0ZIcs