Готель на розі вулиць Вірменська і Краківська
"Якби я мав усе робити за законодавством, то ліпше б
повернувся у Політехніку, дітей учити."
Юрій Криворучко, 13 січня 2009 року
Існує десяток добрих причин, чому будівництво готелю на перехресті Вірменської-Краківської потрібно голосно опротестовувати. І його виняткова потворність, як виявилося, - це тільки одна з них.
1. Виняткова потворність в контексті історичної забудови.
"Будинок буде візуально пов’язаний з вірменською церквою, що розташована неподалік."
Губерт Германн, архітектор, автор проекту-переможця, 22 січня 2009 року
Незаангажовані професіонали та цінителі архітектури Львова майже одностайні в тому, що "бункер" в старовинному кварталі - це катастрофа. Причому масштабніша, ніж будівля Укрсоцбанку.
Будівництво готельного комплексу за проектом-переможцем, на думку ЦППД «СІМ», є порушенням українського пам’яткоохоронного законодавства і міжнародних пам’яткоохоронних документів, ратифікованих Верховною Радою України, а саме:
Ю.Дубик зацитував Варшавську хартію: "Коли необхідно переобладнати будівлі або спорудити нові, будь-яке доповнення мусить враховувати наявну просторову організацію, особливості розпланування на ділянці, як того вимагає якість і цінність наявних споруд. Введення елементів сучасної архітектури можливе за умови, що воно не порушує гармонію ансамблю".
У Відні з 12 по 14 травня 2005 р. відбулася зустріч, яку організував австрійський уряд за підтримки Віденської мерії та ICOMOS відповідно до рішення Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (рішення 27 СОМ 78. 108). Ця конференція ухвалила «Віденський меморандум», який містить напрямні орієнтири та заходи, що мають сприяти плідному співіснуванню історичної та сучасної архітектури. В пункті 24 «основних положень міського розвитку» вказано: «Містобудівна інфраструктура у зонах охорони має вживати всіх заходів, що спрямовані на дотримання характеру історичної тканини, забудови та контексту, а також пом’якшувати негативні ефекти від транспортного навантаження та паркування».
У пункті 26 зазначено: «Інвестори та учасники будівельного процесу повинні пам’ятати, що розвиток сучасної архітектури в містах Всесвітньої спадщини та в історичних містах є допоміжним до цінностей історичного міського ландшафту і залишається в певних рамках для того, щоб не піддавати ризику традиційний характер історичного середовища міста.
У Віденському меморандумі сказано, що "розвиток сучасної архітектури є допоміжним у місті з охоронними архітектурними пам’ятками", і він не повинен "піддавати ризику традиційний характер історичної спадщини міста".
Член Товариства шанувальників Львова архітектор Віра Балаж нагадує,що проект готелю на розі вулиць Краківська-Вірменська повністю зневажає рекомендації ЮНЕСКО, міжнародні хартії, конвенції та вітчизняне законодавство, зокрема п. 2 Міжнародної (Стокгольмської) хартії з охорони традиційної архітектурної спадщини (1998 р.): «Проведення сучасних робіт на традиційних спорудах, ансамблях чи поселеннях має базуватися на повазі до культурних цінностей і традиційного характеру об’єктів».
Також треба вважати на ті положення, які висвітлені в цілій низці міжнародних конвенцій і хартій, як, наприклад, Конвенції ЮНЕСКО щодо збереження Всесвітньої культурної спадщини (1972 р.), стороною якої Україна є з 1988 р, де в ст. 4 і 5 зазначено, що існує необхідність глобальної динаміки та нещодавніх структурних змін в історичних містах, які включені до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Міжнародна (Венеціанська) хартія про зберігання та реставрацію монументальних пам’яток і визначних місць (1964 р.) у статті 6 зазначає: «Зберігання монументальних витворів передбачає й зберігання безпосереднього оточення, якщо воно відповідає масштабові монументального витвору. Якщо існує традиційне безпосереднє оточення, воно зберігається, а все нове будівництво, усі знесення та всі перетворення, які могли би змінити співвідношення об’ємів та кольорів, забороняються.
Пункт 5 Рекомендації щодо охорони історичних або традиційних ансамблів та їхньої ролі у сучасному житті Генеральної Конференції ООН (Найробі, 1976 р) говорить: «В умовах сучасної урбанізації, яка супроводжується значним збільшенням масштабу та щільності забудови, ризик безпосереднього руйнування історичних або традиційних ансамблів подвоюється ризиком, при цьому реальним, опосередкованого їх спотворення через сусідство або візуальне сприйняття нових кварталів. Архітектори та урбаністи повинні дбати про види на монументальні витвори та ансамблі або такі, що відкриваються з них, а також про те, щоб історичні або традиційні ансамблі гармонійно включалися у сучасне життя».
Тим часом, проект готелю, що був обраний як найкращий на міжнародному конкурсі, на думку львівських архітекторів, абсолютно не відповідає цим вимогам.
Крім того, чинна концепція розвитку Львова не допускає ущільнення забудови в охоронній зоні, внесеній до ЮНЕСКО
3. Невиконання вимог ЮНЕСКО.
Ансамбль Державного історико-архітектурного заповідника в історичному середовищі Львова внесено за № 865 до переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Відтак він має подвійний державний охоронний статус. Це накладає низку умов на усі новобудови в межах заповідника.
Міжнародні пам’яткоохоронні документи, які зобов’язалася виконувати Україна, передбачають збереження традиційного вигляду та сприйняття сформованого історико-архітектурного середовища та духу місця, а не руйнування його через впровадження контраверсійних, дисгармонійних споруд. Новітні міжнародні документи, які стосуються пам’яткоохоронної діяльності органів влади на територіях, котрі внесені до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, рекомендують уникати будь-яких ризиків щодо збереження автентичності та цілісності історичного міського ландшафту, а також вимагають забезпечення прав громади міста.
Дії міської влади містять порушення Україною однієї з основних вимог ЮНЕСКО - погодження з Центром всесвітньої спадщини ЮНЕСКО рішень, що приймаються в Україні, стосовно робіт із будівництва та реконструкції у зонах охорони об'єктів, занесених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, не виконуються зобов'язання, взяті відповідно до Конвенції ЮНЕСКО про охорону культурної та природної спадщини (1972 р.).
Автор архітектурного проекту уникає прямих відповідей на питання про відповідність його проекту вимогам ЮНЕСКО. Цитата:
М.Долинська, президент Товариства шанувальників Львова:
Чи використовувалися виконавцями проекту при його розробці міжнародні документи, в тому числі документи ЮНЕСКО?
Г.Германн, представник Бюро «Германн і Валентино»:
Бюро, як учасник міжнародного архітектурного конкурсу, мало змогу ознайомилися із його умовами, історико-архітектурними плануваннями, археологічними даними території під майбутню забудову тощо. Розробляючи проект будівництва, бюро врахувало ці особливості та дотрималося визначених конкурсом умов. Крім того, Бюро має практику забудови в історичному середовищі ЮНЕСКО в містах Західної Європи.
4. Нецільове використання орендованої ділянки.
Компанія ТзОВ «Будінвест» (інвестор будівництва) є орендарем земельної ділянки, що відведена для забудови готельного комплексу. Площа території відведеної «Будінвест» складає 868 м2.
Відповідно до рішення від 3 вересня 2004 року вважалося за доцільне «відтворення втраченої історичної забудови північного ринкового кварталу в межах: вул. Краківська - вул.Вірменська, 12; вул. Вірменська - вул.Краківська, 4», а ТзОВ «Будінвест» дозволялося вкласти кошти у проведення історико-архітектурних та археологічних досліджень. Згодом ТзОВ «Будівінвест» мало опрацювати проект консервації та фрагментарної реставрації залишків підвалів втраченої забудови 16-18 ст й розробити проект регенерації втраченої структури забудови кварталу і погодити його у встановленому порядку. Однак, від цих передбачених заходів фірма плавно перейшла до опрацювання можливості будівництва нової споруди.
26 січня 2006 року ухвалою ЛМР «Будінвесту» «для відтворення втраченої історичної забудови» надали 0,0028 га - у сервітутне користування в оренду на 3 роки.16 березня 2006 року нова ухвала ЛМР затверджує проект відведення ділянки в оренду на три роки. І у рішенні виконкому від 9 вересня 2004 року, і в ухвалі сесії від 26 січня 2006 року згадується дитячий майданчик, який виконком зобов’язав проектом регенерації забудови кварталу передбачити влаштування дитячого майданчика за рахунок дворових просторів, а в ухвалі від 16 березня вже ні про майданчик не згадано ні слова.
Були ще висновки державної експертизи від 1 листопада 2006 року із зауваженнями - конкретизувати цільове призначення відведеної земельної ділянки. Експертам не зрозуміло, для чого цю ділянку відвели в оренду, - для консервації, реконструкції чи будівництва? Тоді Михайло Мужилівський запевняв: «Ми представимо всі документи та погодження щодо відбудови будинку на місці, де він споконвічно стояв. Ми презентуємо громаді міста креслення будинку, за якими буде здійснюватися його абсолютне відтворення». Про це також забулося.
Ігор Черняк: «Я здивований, що підставою для проектування було рішення журі, а не реставраційне завдання й вказав на відсутність узгодженості в положенні про конкурси і процедурами, прописаними в ДБН. В усіх ухвалах, що стосуються даних ділянок, написано, що їх надають для відтворення втраченої забудови, а вийшло - що під нову забудову, яка не передбачає збереження фундаментів! Тоді на підставі чого ми говоримо про середовище?»
1 березня 2007 року прокурор міста Львова подав до суду позовну заяву, вимагаючи скасування ухвали Львівської міської ради від 16 березня 2006 року «Про затвердження ВП «Будінвест» проекту відведення та надання земельної ділянки на розі вул. Краківської - вул. Вірменської у Львові». У позовній заяві зазначено, що міська рада не могла дозволити проводити роботи на ділянці, де все ще розташований дитячий майданчик, який є у загальноміському переліку майданчиків.
5. Відсутність погодження з Державною службою охорони національної спадщини
Оскільки історичний центр Львова має подвійний державний охоронний статус, всі будівельні операції повинні пройти жорстку процедуру і бути погодженими у відповідних інстанціях. В даному випадку одною з таких визначених законом інстанцій є Держслужба охорони державної спадщини.
Згідно закону "Про охорону культурної спадщини" погодження проекту відведення та надання земельної ділянки на розі вулиць Краківської-Вірменської під будівництво готельного комплексу, погодження проекту будівництва готельного комплексу, отримання дозволів на проведення зазначених будівельних робіт на території історико-архітектурного заповідника та зони, внесеної до переліку світової культурної спадщини ЮНЕСКО.здійснено не було.
Державна служба з питань національної культурної спадщини повідомляє, що матеріали стосовно будівництва готельного комплексу на розі вулиць Краківської та Вірменської у м. Львові на розгляд Держкультурспадщини не надходили. Хоча, за словами експертів, своє "добро" Державна служба мала б дати ще перед проведенням міжнародного замовного конкурсу. У результаті Держкультспадщини звернулася до Львівської міської ради з приводу потреби вирішення цього питання з дотриманням вимог законодавства і державних норм.
6. Брак археологічних досліджень
У рішенні виконкому ЛМР 3 вересня 2004 року з рішенням міськвиконкому зазначалося за доцільне «відтворення втраченої історичної забудови північного ринкового кварталу в межах: вул. Краківська - вул.Вірменська, 12; вул. Вірменська - вул.Краківська, 4», а ТзОВ «Будінвест» дозволялося вкласти кошти у проведення історико-архітектурних та археологічних досліджень. В рішенні виконкому зазначено, що перед проектуванням треба провести археологічні та історико-будівельні дослідження, і на їхній базі опрацювати ескізний проект регенерації історичної забудови, тому оголошення конкурсу стало несподіванкою. Для збереження та експонування відкритих в процесі досліджень залишків підвалів втраченої забудови 16-18 ст. фірма повинна була опрацювати першочерговий проект їх консервації та фрагментарної реставрації і виконати його в натурі, а також розробити проект регенерації втраченої структури забудови кварталу. Директор департаменту містобудування Андрій Павлів стверджував, що проекту консервації та реставрації він не бачив. Тільки дві ділянки з 5, на яких планується готель, були досліджені археологами. Решта - ані не досліджені, ані (як ми побачимо нижче) не належать інвестору майбутнього готелю.
Будь-які перетворення сформованого пам’яткового містобудівного середовища можливі лише при умові проведення необхідних ґрунтовних наукових досліджень (архівних та археологічних) з обов’язковим збереженням та консервацією і експонуванням залишків підвалів втраченої забудови, врахуванням традиційного розпланування, масштабу, силуету, характеру впорядкування стін забудови. Презентований на обговоренні адаптований проект-переможець заперечує можливість зберуження та експонування археологічних решток та цілковито ігнорує вище вказані вимоги відновлення забудови.
На яких підставах оголосили конкурс, якщо, за інформацією пана Криворучка, проведено тільки частину археологічних досліджень? Пояснення головного архітектора такі: "Інвестор хоче будувати проект, тому на свій страх і ризик проводить конкурс, шукає готельного оператора, а водночас тривають розкопки. Ці процеси відбуваються одночасно. До мене прийшов інвестор, а я маю резолюцію міського голови. Я виконую рішення виконкому". І ще один характерний пасаж Юрія Криворучка: "На щастя, з цією ділянкою не пов'язано такого великого завдання, як, наприклад, перед відбудовою Михайлівського золотоверхого собору в Києві. Тут у нас менше завдання, тут не стоять святині, не стоять наші національні здобутки".
В той же час, представник інвестора вводить громадськість в оману про стан справ з археологічними дослідженнями. «Археологічні дослідження на місці будівництва вже завершені» - проінформувала пресу 21 липня 2008 року представник ТзОВ «Будінвест» Христина Маренич.
7. Недотримання вимог Державних будівельних норм
Як посвідчив Василь Петрик, кандидат архітектури, доцент кафедри РРАК НУ "Львівська політехніка", в проекті не дотримані вимоги ДБН-360-92 щодо режиму містобудівної діяльності на території охоронних зон пам’яток архітектури та заповідників (п.11.10 та п.11.10прим.). Він зазначив, що Управлінню архітектури та містобудування при подальшій роботі з інвестором необхідно чітко дотримуватись режимів охорони заповідної території та чинного пам’яткоохоронного законодавства (зокрема щодо вимог з відтворення втраченої забудови) та державних норм.
Реставратор Юрій Дубик: "Якщо це ескізний проект, то повинен відповідати ДБНам. А за ними, ділянки мають пройти археологічні дослідження у повному обсязі. Проект не відповідний ще й тому, що не передбачає збереження парцелей, а запропоноване оздоблення стіни фасадів традиційним матеріалом але саме в нетрадиційний спосіб навряд чи доречне з огляду на ЮНЕСКО. Дискусійними є й запропоновані віконні осі і входи із неврахуванням історичних, загалом у проекті не йдеться про збереження історичного ансамблю й регенерацію кварталу історичної забудови. ДБН це чітко регламентує на території заповідника, але всі ці вимоги на стадії ескізного проектування не виконані".
Умови конкурсу, за яким було відібрано проект, не узгоджуються із вимогами ДБН у галузі реставрації. Підставою для проектування не може бути лише рішення журі конкурсу, - повинне бути реставраційне завдання. Положення про конкурси не узгоджується з процедурами, прописаними в ДБН.
Також, адаптація конкурсного проекту Хуберта Германна аж ніяк не може вважатися ескізним проектом, бо в ньому відсутній розділ наукових досліджень: результати історико-архівного пошуку, археологічних ідосліджень, аналіз довколишньої історичної забудови тощо, - а це нагальна вимога ДБН.
8. Вихід проекту готелю за межі орендованої ділянки
На громадських слуханнях проекту готельного комплексу, які відбулися 12 січня було виставлено планшети з ізометричними проекціями майбутнього готелю, який розлігся не лише на 868 кв.м, відведених ТзОВ «Будінвест» в оренду на 10 років, а на значно більшу площу.
Хуберт Германн, який є одним із авторів проекту від бюро «Герман і Валентино» разом з партнером ZT-GESHB(Відень, Австрія), два дні поспіль перед місцевими журналістами розповідав, що проект готелю впишеться у чотири історичні парцелі (земельний наділ, одиниця планувальної структури серньовічного Львова), що він і підкреслив ламаною лінією фасадів. Однак планшети підтверджують, що готель захопить усі п’ять ділянок!
Нагадаємо, тільки дві із них були досліджені археологами. Решта - ані не досліджені, ані не належать інвестору майбутнього готелю. На двох ділянках тепер розташовані дитячий майданчик і сквер, а на п’ятій - споруди гаражів та господарський двір Національного музею, де через дорогу - реставраційні майстерні музею та його фондосховище (по цій же вулиці Вірменській стоїть через квартал і головний корпус згаданого музею, що фасадом виходить на проспект Свободи). Проте ніхто ніде ані словом на згадує про жодні гаражі і п’яту забудовану ділянку!
Нагадаємо, що іще 4 роки тому було вирішено Національний музей у Львові із усім його цілісним майновим комплексом (куди, до речі, входять і згадані гаражі) постановою Кабінету міністрів України передати до державної власності - в пряме підпорядкування Міністерству культури і туризму України. Тому яким чином уся проектра земля може перейти до інвестора, незрозуміло.
На запитанння журналіста ЗІКу: на якій підставі готель запроектували не на території інвестора, пан Вівчарівський, пов’язаний із будівельним бізнесом фірм Михайла Мужилівського, запевнив, що місто надасть «Будінвесту» усю (!?) ту територію. На запитання, як можна проектувати, коли інвестору відведено тільки частину землі, на яку він розраховує, Юрій Криворучко відповів: «Проектуватиме на тій землі, яка відведена. Архітектурно питання може не відповідати власності, бо наприклад там є логіка: вони розробляють дві черги готелю. Йде мова про просторове заповнення кварталу, а там може бути й чиясь земля, - і два, і три, і п’ять власників чи користувачів. Цим спеціально займаються: вирішують, вилучають, перекуповують, переносять. Наразі проектують на тій ділянці, яка належить на правах оренди інвестору (оренда на 10 років)».
9. Профанація громадських слухань
12 січня 2009 року у приміщенні актового залу Львівської організації Спілки архітекторів України, м. Львів, вул. Підвальна, 4 було заплановано провести громадські слухання проекту будівництва готельного комплексу на розі вулиць Краківської-Вірменської. Однак, процедура організації проведення цих слухань була не дотримана.
Оповіщення про проведення громадських слухань було незадовільним. На запитання, чому ЛМР не оповістила львів’ян про слухання, очільник відділу громадського партнерстві управління «Секретаріат ради» ЛМР Юрій Лукашевський сказав, що відділ громадського партнерства ту телефонному режимі повідомив про це прес-службу ЛМР, а от чому вона не розіслала ЗМІ перс-релізи, він не знає.
Час проведення слухань було вибрано невдало. На запитання, чому для громадських слухань обрано невідповідний час - 12 година робочого дня - Юрій Лукашевський сказав: «Переважно намагаємося влаштовувати слухання о другій половині дня. Але сьогодні о другій половині дня запланована сесія, тому увага депутатів і журналістів буде зосереджена на ній. Перенести слухання на інший день також не було змоги, оскільки саме нині, як повідомило управління містобудування і архітектури, до Львова приїде люксембурзький автор проекту».
Слухання провели без попереднього оприлюднення матеріалів, що унеможливило завчасне і прозоре ознайомлення з ними громадськості міста.
Громадські слухання проекту будівництва готельного комплексу на розі вулиць Краківської-Вірменської у Львові влаштовані з порушенням процедури, а отже не можуть бути визнані такими, що відбулися, - таку заяву зробив 12 січня, історик Анатолій Татарський від імені Центру правових та політичних досліджень «СІМ». На думку Анатолія Татарського Львівська міськрада влаштовуючи нинішні громадські слухання порушила ст.9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» в частині термінів повідомлення про дату проведення слухань та оприлюднення матеріалів, які підлягають розгляду та обговоренню на слуханнях. Після заяви, яку зачитав історик Анатолій Татарський із Центру правових та політичних досліджень «СІМ» про те, що спроба проведення громадських слухань щодо проекту будівництва готельного комплексу на розі вул. Краківскої - Вірменської є профанацією громадського обговорення, організатори цієї «неформатної акції» згорнули дискусію, не давши змоги поставити запитання Хубарту Германну всім охочим...
10. Хиби в організації конкурсу
Міжнародний замовний архітектурний конкурс на проект готельного комплексу в умовах регенерації історичного кварталу на розі вул. Краківської та Вірменської, що провадився в один тур, відбувся синхронно із рішенням виконкому про його… організацію, тобто «заднім числом». У п’ятницю,14 листопада 2008 р о 13.00, у приміщенні НУ «Львівська політехніка» відбулося засідання міжнародної архітектурно-містобудівної ради, члени якої становили журі із визначення переможця конкурсу на забудову кварталу на вул. Краківській-Вірменській у Львові. Цікаво, що на той час іще не було рішення виконкому Львівської міськради про організацію конкурсу. Воно з’явилося допіру того ж дня, коли конкурс увійшов у свою фінальну стадію! Як можна було влаштувати конкурс, коли його «Програма та Умови» не були затвердженими? Чому у нелегітимному на той час конкурсі узяли участь «серйозні» закордонні фірми та «серйозні й авторитетні» члени журі? Зрештою, чи не підлягатиме оскарженню втілення запроектованого міжнародними конкурсантами готелю, який є агресивним втручанням в охоронну зону ЮНЕСКО, до того ж коли проектанти не врахували, що на оренду під забудову згаданої ділянку, де тепер є дитячий майданчик, винесла свій протест прокуратура?
На запитання, чому не зняли проект Германа і Валентино з конкурсу, оскільки він не відповідав умовам, головний архітектор, а водночас член журі конкурсу Юрій Криворучко, під час обговорення проекту готелю 31 березня не спростував факту невідповідності умовам, натомість з третьої спроби сказав: "Це був замовний конкурс. І таким було рішення журі - ми зняли один із запропонованих проектів, решту залишили".
Експерт ЦППД «СІМ» Христина Процюк виступила з вимогою на підтвердження компетенції членів конкурсної комісії оприлюднити на офіційному сайті Львівської міськради інформацію про втілення бодай одного їхнього проекту, пов’язаного із регенерацією історичної забудови. Але Юрію Криворучку такі закиди не сподобалися й він розродився черговим афоризмом: «Мені соромно іноді служити цій громаді».
Обставини, за яких відбувався міжнародний конкурс, не дозволяють вважати його легітимним, з огляду на те, що конкурсне положення ухвалили в час, коли вже засідала конкурсна комісія, що не дало можливості відповідно до положення «Про проведення конкурсів» подати зустрічні проекти. До формування умов конкурсу не були залучені Управління охорони історичного середовища, державна служба охорони культурної спадщини, котрі згідно з чинним законодавством безпосередньо відповідають за архітектурну та містобудівну діяльність на заповідних територіях. Умови конкурсу не узгоджуються із вимогами Законів України «Про архітектурну діяльність», «Про збереження культурної спадщини», «Про збереження археологічної спадщини» та ДБН у галузі реставрації. До участі в конкурсі не були запрошені провідні проектні інституції України, котрі спеціалізуються в роботі на заповідних територіях в умовах сформованого цінного історико-архітектурного середовища.
Юрій Криворучко, 13 січня 2009 року
Існує десяток добрих причин, чому будівництво готелю на перехресті Вірменської-Краківської потрібно голосно опротестовувати. І його виняткова потворність, як виявилося, - це тільки одна з них.
- Виняткова потворність в контексті історичної забудови.
- Порушення пам'яткоохоронного законодавства.
- Невиконання вимог ЮНЕСКО.
- Нецільове використання орендованої ділянки.
- Відсутність погодження з Державною службою охорони національної спадщини
- Брак археологічних досліджень
- Недотримання вимог Державних будівельних норм
- Вихід проекту готелю за межі орендованої ділянки
- Профанація громадських слухань
- Хиби в організації конкурсу
1. Виняткова потворність в контексті історичної забудови.
"Будинок буде візуально пов’язаний з вірменською церквою, що розташована неподалік."
Губерт Германн, архітектор, автор проекту-переможця, 22 січня 2009 року
Незаангажовані професіонали та цінителі архітектури Львова майже одностайні в тому, що "бункер" в старовинному кварталі - це катастрофа. Причому масштабніша, ніж будівля Укрсоцбанку.
- В.Балаж, архітектор: Запропонований проект є досить агресивним. Зокрема у Львові ніде немає ламаних фасадів будинків, тому проект є нетиповим та неприйнятним для архітектури міста, оскільки дисонуватиме із існуючою поряд забудовою.
- М.Рибенчук, архітектор: Використовується як матеріал для фасаду - необроблений камінь. Для Львова цей матеріал не є характерним, а тому це питання потрібно доопрацьовувати. Доопрацювання потребує і фасадна частина будівлі, запропонована авторами. Лицьова частина споруди мала б співпадати, а не виходити за червоні лінії історичної планувальної системи, яка є характерною для історичного середовища міста.
- Ю.Волощак, архітектор: Проект є «антитектонічним». Щодо кольору фасаду, то за кілька років він стане або зеленим від моху, як надгробки на Личакові, або облущить своє кам’яне облицювання, як новий ЦУМ. Такий проект більш підходить для будівництва в нових районах міста. Питання щодо використання виду матеріалу для будівлі має бути добре вивченим. Не прийнятними є ламаний фасад, відсутність лінії карниза. Підвальні приміщення, які пропонується засипати, можна зберегти для використання, і для цього потрібно зробити дослідження, можна провести гідроізоляцію. Крім того ці підвали збудовано у XVI ст., тому їх не можна засипати.
- І.Сварник, історик: ВДаний проект, щодо умов передбачених конкурсом, витриманий лише в частині висотності будівлі. Основними недоліками проекту є невизначеність парцеляції, пропорцій та структури будівлі. Запроектована будівля утворює зону дисгармонії з іншими об’єктами історичного середовища. Використання колон між холом та першим поверхом є неприйнятним, будинок має стояти виключно на землі. Будинок запроектованого готелю має право на існування, але поза центром Львова, цей комплекс не на своєму місці, до стилю Львова не пасує. Бо зовнішній вигляд не повинен контрастувати з оточуючим середовищем, зрештою матимемо підміну понять, коли вважатимемо, що це одні ділянка.
- Василь Петрик, к.арх., доц. каф.РРАК НУ "Львівська політехніка": Пропонований архітектурний об’єм та образне вирішення фасадів є агресивним втручанням у заповідне історико-архітектурне середовище центру Львова.
- Кость Присяжний, архітектор: Запропонована будівля не відповідає потрібним пропорціям, а будівельний матеріал (пісковик) вибрано невдало.
- Володимир Швець, директор інституту «Укрзахідпроектреставрація»: Архітектура зовсім не вписується в навколишнє середовище.
- Ігор Гнесь, завідувач кафедри архітектурного проектування НУ "Львівська політехніка": У проекті порушено парцеляцію, неприпустиме знищення археологічних знахідок, грубе втручання в історичну тканину, агресивність гострого кута, не властивого характеру львівської архітектури. У мене запроектований будинок викликає асоціацію із бункером. Найкращий вигляд його на візуалізації з висоти пташиного польоту, але представлені розгортки не дають нам уявлення, як сприйматиметься такий масивний об’єм в оточуючій забудові, коли лицювальний камінь почорніє?
- Юрій Дубик, реставратор: Чи співмірними є такі величини, як 90 готельних номерів і втручання в охоронну зону ЮНЕСКО, адже проект пропонують втілити на території заповідника поблизу будинків сформованої історичної забудови пл. Ринок, Вірменського та Преображенського храмів. Проект не відповідний ще й тому, що не передбачає збереження парцелей, а запропоноване оздоблення стіни фасадів традиційним матеріалом але саме в нетрадиційний спосіб навряд чи доречне з огляду на ЮНЕСКО. Дискусійними є й запропоновані віконні осі і входи із неврахуванням історичних, загалом у проекті не йдеться про збереження історичного ансамблю й регенерацію кварталу історичної забудови.
- Микола Бевз, завідувач кафедри реставрації НУ "Львівська політехніка", член ІКОМОС, доктор архітектури: Проект виконаний із порушенням правил регенерації, вимоги збереження фундаментів проігноровано, порушені вимоги ЮНЕСКО щодо збереження духу місця, його треба вміти передати.
- Андрій Салюк, голова Українського товариства охорони пам'яток історії та культури: Збудуємо готельні номери ціною реальної втрати статусу історичного міста. Не розумію, яку ідентичність нам пропонує цей проект, якщо пристати на слушну думку, висловлену в книжці професора Черкеса про те, що архітектура мусить втілювати національні ознаки. А що національного запропоновано в цьому агресивному проекті? Боюся, що Львів в чергове проковтне думку фахівців. Це зайвий об’єкт. Архітектура є соціальним видом мистецтва: архітектори проектують - споживаємо всі ми, хто дивиться на ці будинки. То чому за гарними фразами львів’янам пропонують те, що їм не подобається? Ця архітектура - не для ЮНЕСКО. Це визнав навіть віце-президент ІКОМОС Польщі Кшиштоф Павловський, якому показали зображення проектованого готелю
- Віталій Дубина, головний спеціаліст інституту "Містопроект": Запропонована будівля - виклик реставрації, середовищу, «егоїзм монументальності», як каже Михайло Федик. Якщо Іван Сварник зауважує, що триповерховий універмаг на пл.Ринок «випадає й виламується» із історичного середовища, то цей будинок просто «вистрілює»! Така монументальна форма буде цікавою в іншому місці, скажімо серед зеленого масиву, а в це середовище груба, невитончена архітектура не вписується. Пісковик не є стійким матеріалом, за 10 років він осиплеться, і це скидатиметься вже не на бункер, а на печерне житло первісної людини.
- Мар'яна Долинська, Товариство шанувальників Львова: Авторських підхід до парцеляції імпонує лише на теоретичному рівні. Щодо планувальної структури, то для Львова є характерною прямокутно-перехресна планувальна системи з єдино визначеними червоними лініями, а тому ламаний фасад не доцільно використовувати, оскільки він не передає парцеляції.
- Віра Лясковська, депутат Львівської міської ради, голова постійної депутатської комісії з питань природокористування та благоустрою: будівля нагадує клин військової лави тевтонського ордена, який поруйнує симфонію нашого міста. Львів найделікатніше місто в Україні, а те, що нам показують, дисонує з високими матеріями. Архітектори, схаменіться! Пошкодуйте інвестора, дайте йому ділянку біля нового стадіону, нехай будує. Не берімо того тільки тому, що то Європа запропонувала, Навіть Сихів цього втручання не виніс би. Наші традиції треба шанувати, бо Львів цікавий саме своєю незруйнованою унікальністю Чому ви нас постійно протиставляєте Європі? Ми що - не Європа? Задвірки? Не принижуйте своєї школи! Не принижуйте наших архітекторів!
- Роман Андрусишин, Депутат Львівської міської ради, начальник відділу генерального плану міста: ми отримали спірний об’єкт, який не вписується у довколишню забудову своєю авангардністю. Ним ми спотворимо середовище так, що «Укрсоцбанк» сховається за цією потворою.
- Львівські блогери: уйобки, боже який жах, Таке страхіття та ще й у центрі, просто жопа, просто жах, Підари чесоточні, Какой позор, Уебаны, блядь, вони нам, блять, набудують, А чого в них туфлю ніхто не кинув?, вікна їм там бля побити, я знав, що ні до чого доброго це "євро-2012" не призведе, корни проблемы не в данном уродском отеле.
Будівництво готельного комплексу за проектом-переможцем, на думку ЦППД «СІМ», є порушенням українського пам’яткоохоронного законодавства і міжнародних пам’яткоохоронних документів, ратифікованих Верховною Радою України, а саме:
- п.3 ст. 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 8 червня 2000 року N 1805-III;
- ст. 6 Міжнародної (Венеціанської) хартії про зберігання та реставрацію монументальних пам’яток і визначних місць (1964 р.);
- п. 152 Конвенції про охорону Всесвітньої культурної і природної спадщини (1972 р.);
- п.5 Рекомендацій щодо охорони історичних або традиційних ансамблів та їхньої ролі у сучасному житті Генеральної Конференції ООН (Нейробі, 1976 р.);
- п.2 Міжнародної (Стокгольмської) хартії з охорони традиційної архітектурної спадщини (1998 р.);
- п. 17 Віденського меморандуму «Всесвітня спадщина та сучасна архітектура - управління історичним міським ландшафтом» (2005 р.).
- запроектований будинок є запереченням задекларованій прес-релізом ЛМР регенерації історичного кварталу і дисонуватиме з існуючою забудовою - пам’ятками архітектури
Ю.Дубик зацитував Варшавську хартію: "Коли необхідно переобладнати будівлі або спорудити нові, будь-яке доповнення мусить враховувати наявну просторову організацію, особливості розпланування на ділянці, як того вимагає якість і цінність наявних споруд. Введення елементів сучасної архітектури можливе за умови, що воно не порушує гармонію ансамблю".
У Відні з 12 по 14 травня 2005 р. відбулася зустріч, яку організував австрійський уряд за підтримки Віденської мерії та ICOMOS відповідно до рішення Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (рішення 27 СОМ 78. 108). Ця конференція ухвалила «Віденський меморандум», який містить напрямні орієнтири та заходи, що мають сприяти плідному співіснуванню історичної та сучасної архітектури. В пункті 24 «основних положень міського розвитку» вказано: «Містобудівна інфраструктура у зонах охорони має вживати всіх заходів, що спрямовані на дотримання характеру історичної тканини, забудови та контексту, а також пом’якшувати негативні ефекти від транспортного навантаження та паркування».
У пункті 26 зазначено: «Інвестори та учасники будівельного процесу повинні пам’ятати, що розвиток сучасної архітектури в містах Всесвітньої спадщини та в історичних містах є допоміжним до цінностей історичного міського ландшафту і залишається в певних рамках для того, щоб не піддавати ризику традиційний характер історичного середовища міста.
У Віденському меморандумі сказано, що "розвиток сучасної архітектури є допоміжним у місті з охоронними архітектурними пам’ятками", і він не повинен "піддавати ризику традиційний характер історичної спадщини міста".
Член Товариства шанувальників Львова архітектор Віра Балаж нагадує,що проект готелю на розі вулиць Краківська-Вірменська повністю зневажає рекомендації ЮНЕСКО, міжнародні хартії, конвенції та вітчизняне законодавство, зокрема п. 2 Міжнародної (Стокгольмської) хартії з охорони традиційної архітектурної спадщини (1998 р.): «Проведення сучасних робіт на традиційних спорудах, ансамблях чи поселеннях має базуватися на повазі до культурних цінностей і традиційного характеру об’єктів».
Також треба вважати на ті положення, які висвітлені в цілій низці міжнародних конвенцій і хартій, як, наприклад, Конвенції ЮНЕСКО щодо збереження Всесвітньої культурної спадщини (1972 р.), стороною якої Україна є з 1988 р, де в ст. 4 і 5 зазначено, що існує необхідність глобальної динаміки та нещодавніх структурних змін в історичних містах, які включені до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Міжнародна (Венеціанська) хартія про зберігання та реставрацію монументальних пам’яток і визначних місць (1964 р.) у статті 6 зазначає: «Зберігання монументальних витворів передбачає й зберігання безпосереднього оточення, якщо воно відповідає масштабові монументального витвору. Якщо існує традиційне безпосереднє оточення, воно зберігається, а все нове будівництво, усі знесення та всі перетворення, які могли би змінити співвідношення об’ємів та кольорів, забороняються.
Пункт 5 Рекомендації щодо охорони історичних або традиційних ансамблів та їхньої ролі у сучасному житті Генеральної Конференції ООН (Найробі, 1976 р) говорить: «В умовах сучасної урбанізації, яка супроводжується значним збільшенням масштабу та щільності забудови, ризик безпосереднього руйнування історичних або традиційних ансамблів подвоюється ризиком, при цьому реальним, опосередкованого їх спотворення через сусідство або візуальне сприйняття нових кварталів. Архітектори та урбаністи повинні дбати про види на монументальні витвори та ансамблі або такі, що відкриваються з них, а також про те, щоб історичні або традиційні ансамблі гармонійно включалися у сучасне життя».
Тим часом, проект готелю, що був обраний як найкращий на міжнародному конкурсі, на думку львівських архітекторів, абсолютно не відповідає цим вимогам.
Крім того, чинна концепція розвитку Львова не допускає ущільнення забудови в охоронній зоні, внесеній до ЮНЕСКО
3. Невиконання вимог ЮНЕСКО.
Ансамбль Державного історико-архітектурного заповідника в історичному середовищі Львова внесено за № 865 до переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Відтак він має подвійний державний охоронний статус. Це накладає низку умов на усі новобудови в межах заповідника.
Міжнародні пам’яткоохоронні документи, які зобов’язалася виконувати Україна, передбачають збереження традиційного вигляду та сприйняття сформованого історико-архітектурного середовища та духу місця, а не руйнування його через впровадження контраверсійних, дисгармонійних споруд. Новітні міжнародні документи, які стосуються пам’яткоохоронної діяльності органів влади на територіях, котрі внесені до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, рекомендують уникати будь-яких ризиків щодо збереження автентичності та цілісності історичного міського ландшафту, а також вимагають забезпечення прав громади міста.
Дії міської влади містять порушення Україною однієї з основних вимог ЮНЕСКО - погодження з Центром всесвітньої спадщини ЮНЕСКО рішень, що приймаються в Україні, стосовно робіт із будівництва та реконструкції у зонах охорони об'єктів, занесених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, не виконуються зобов'язання, взяті відповідно до Конвенції ЮНЕСКО про охорону культурної та природної спадщини (1972 р.).
Автор архітектурного проекту уникає прямих відповідей на питання про відповідність його проекту вимогам ЮНЕСКО. Цитата:
М.Долинська, президент Товариства шанувальників Львова:
Чи використовувалися виконавцями проекту при його розробці міжнародні документи, в тому числі документи ЮНЕСКО?
Г.Германн, представник Бюро «Германн і Валентино»:
Бюро, як учасник міжнародного архітектурного конкурсу, мало змогу ознайомилися із його умовами, історико-архітектурними плануваннями, археологічними даними території під майбутню забудову тощо. Розробляючи проект будівництва, бюро врахувало ці особливості та дотрималося визначених конкурсом умов. Крім того, Бюро має практику забудови в історичному середовищі ЮНЕСКО в містах Західної Європи.
4. Нецільове використання орендованої ділянки.
Компанія ТзОВ «Будінвест» (інвестор будівництва) є орендарем земельної ділянки, що відведена для забудови готельного комплексу. Площа території відведеної «Будінвест» складає 868 м2.
Відповідно до рішення від 3 вересня 2004 року вважалося за доцільне «відтворення втраченої історичної забудови північного ринкового кварталу в межах: вул. Краківська - вул.Вірменська, 12; вул. Вірменська - вул.Краківська, 4», а ТзОВ «Будінвест» дозволялося вкласти кошти у проведення історико-архітектурних та археологічних досліджень. Згодом ТзОВ «Будівінвест» мало опрацювати проект консервації та фрагментарної реставрації залишків підвалів втраченої забудови 16-18 ст й розробити проект регенерації втраченої структури забудови кварталу і погодити його у встановленому порядку. Однак, від цих передбачених заходів фірма плавно перейшла до опрацювання можливості будівництва нової споруди.
26 січня 2006 року ухвалою ЛМР «Будінвесту» «для відтворення втраченої історичної забудови» надали 0,0028 га - у сервітутне користування в оренду на 3 роки.16 березня 2006 року нова ухвала ЛМР затверджує проект відведення ділянки в оренду на три роки. І у рішенні виконкому від 9 вересня 2004 року, і в ухвалі сесії від 26 січня 2006 року згадується дитячий майданчик, який виконком зобов’язав проектом регенерації забудови кварталу передбачити влаштування дитячого майданчика за рахунок дворових просторів, а в ухвалі від 16 березня вже ні про майданчик не згадано ні слова.
Були ще висновки державної експертизи від 1 листопада 2006 року із зауваженнями - конкретизувати цільове призначення відведеної земельної ділянки. Експертам не зрозуміло, для чого цю ділянку відвели в оренду, - для консервації, реконструкції чи будівництва? Тоді Михайло Мужилівський запевняв: «Ми представимо всі документи та погодження щодо відбудови будинку на місці, де він споконвічно стояв. Ми презентуємо громаді міста креслення будинку, за якими буде здійснюватися його абсолютне відтворення». Про це також забулося.
Ігор Черняк: «Я здивований, що підставою для проектування було рішення журі, а не реставраційне завдання й вказав на відсутність узгодженості в положенні про конкурси і процедурами, прописаними в ДБН. В усіх ухвалах, що стосуються даних ділянок, написано, що їх надають для відтворення втраченої забудови, а вийшло - що під нову забудову, яка не передбачає збереження фундаментів! Тоді на підставі чого ми говоримо про середовище?»
1 березня 2007 року прокурор міста Львова подав до суду позовну заяву, вимагаючи скасування ухвали Львівської міської ради від 16 березня 2006 року «Про затвердження ВП «Будінвест» проекту відведення та надання земельної ділянки на розі вул. Краківської - вул. Вірменської у Львові». У позовній заяві зазначено, що міська рада не могла дозволити проводити роботи на ділянці, де все ще розташований дитячий майданчик, який є у загальноміському переліку майданчиків.
5. Відсутність погодження з Державною службою охорони національної спадщини
Оскільки історичний центр Львова має подвійний державний охоронний статус, всі будівельні операції повинні пройти жорстку процедуру і бути погодженими у відповідних інстанціях. В даному випадку одною з таких визначених законом інстанцій є Держслужба охорони державної спадщини.
Згідно закону "Про охорону культурної спадщини" погодження проекту відведення та надання земельної ділянки на розі вулиць Краківської-Вірменської під будівництво готельного комплексу, погодження проекту будівництва готельного комплексу, отримання дозволів на проведення зазначених будівельних робіт на території історико-архітектурного заповідника та зони, внесеної до переліку світової культурної спадщини ЮНЕСКО.здійснено не було.
Державна служба з питань національної культурної спадщини повідомляє, що матеріали стосовно будівництва готельного комплексу на розі вулиць Краківської та Вірменської у м. Львові на розгляд Держкультурспадщини не надходили. Хоча, за словами експертів, своє "добро" Державна служба мала б дати ще перед проведенням міжнародного замовного конкурсу. У результаті Держкультспадщини звернулася до Львівської міської ради з приводу потреби вирішення цього питання з дотриманням вимог законодавства і державних норм.
6. Брак археологічних досліджень
У рішенні виконкому ЛМР 3 вересня 2004 року з рішенням міськвиконкому зазначалося за доцільне «відтворення втраченої історичної забудови північного ринкового кварталу в межах: вул. Краківська - вул.Вірменська, 12; вул. Вірменська - вул.Краківська, 4», а ТзОВ «Будінвест» дозволялося вкласти кошти у проведення історико-архітектурних та археологічних досліджень. В рішенні виконкому зазначено, що перед проектуванням треба провести археологічні та історико-будівельні дослідження, і на їхній базі опрацювати ескізний проект регенерації історичної забудови, тому оголошення конкурсу стало несподіванкою. Для збереження та експонування відкритих в процесі досліджень залишків підвалів втраченої забудови 16-18 ст. фірма повинна була опрацювати першочерговий проект їх консервації та фрагментарної реставрації і виконати його в натурі, а також розробити проект регенерації втраченої структури забудови кварталу. Директор департаменту містобудування Андрій Павлів стверджував, що проекту консервації та реставрації він не бачив. Тільки дві ділянки з 5, на яких планується готель, були досліджені археологами. Решта - ані не досліджені, ані (як ми побачимо нижче) не належать інвестору майбутнього готелю.
Будь-які перетворення сформованого пам’яткового містобудівного середовища можливі лише при умові проведення необхідних ґрунтовних наукових досліджень (архівних та археологічних) з обов’язковим збереженням та консервацією і експонуванням залишків підвалів втраченої забудови, врахуванням традиційного розпланування, масштабу, силуету, характеру впорядкування стін забудови. Презентований на обговоренні адаптований проект-переможець заперечує можливість зберуження та експонування археологічних решток та цілковито ігнорує вище вказані вимоги відновлення забудови.
На яких підставах оголосили конкурс, якщо, за інформацією пана Криворучка, проведено тільки частину археологічних досліджень? Пояснення головного архітектора такі: "Інвестор хоче будувати проект, тому на свій страх і ризик проводить конкурс, шукає готельного оператора, а водночас тривають розкопки. Ці процеси відбуваються одночасно. До мене прийшов інвестор, а я маю резолюцію міського голови. Я виконую рішення виконкому". І ще один характерний пасаж Юрія Криворучка: "На щастя, з цією ділянкою не пов'язано такого великого завдання, як, наприклад, перед відбудовою Михайлівського золотоверхого собору в Києві. Тут у нас менше завдання, тут не стоять святині, не стоять наші національні здобутки".
В той же час, представник інвестора вводить громадськість в оману про стан справ з археологічними дослідженнями. «Археологічні дослідження на місці будівництва вже завершені» - проінформувала пресу 21 липня 2008 року представник ТзОВ «Будінвест» Христина Маренич.
7. Недотримання вимог Державних будівельних норм
Як посвідчив Василь Петрик, кандидат архітектури, доцент кафедри РРАК НУ "Львівська політехніка", в проекті не дотримані вимоги ДБН-360-92 щодо режиму містобудівної діяльності на території охоронних зон пам’яток архітектури та заповідників (п.11.10 та п.11.10прим.). Він зазначив, що Управлінню архітектури та містобудування при подальшій роботі з інвестором необхідно чітко дотримуватись режимів охорони заповідної території та чинного пам’яткоохоронного законодавства (зокрема щодо вимог з відтворення втраченої забудови) та державних норм.
Реставратор Юрій Дубик: "Якщо це ескізний проект, то повинен відповідати ДБНам. А за ними, ділянки мають пройти археологічні дослідження у повному обсязі. Проект не відповідний ще й тому, що не передбачає збереження парцелей, а запропоноване оздоблення стіни фасадів традиційним матеріалом але саме в нетрадиційний спосіб навряд чи доречне з огляду на ЮНЕСКО. Дискусійними є й запропоновані віконні осі і входи із неврахуванням історичних, загалом у проекті не йдеться про збереження історичного ансамблю й регенерацію кварталу історичної забудови. ДБН це чітко регламентує на території заповідника, але всі ці вимоги на стадії ескізного проектування не виконані".
Умови конкурсу, за яким було відібрано проект, не узгоджуються із вимогами ДБН у галузі реставрації. Підставою для проектування не може бути лише рішення журі конкурсу, - повинне бути реставраційне завдання. Положення про конкурси не узгоджується з процедурами, прописаними в ДБН.
Також, адаптація конкурсного проекту Хуберта Германна аж ніяк не може вважатися ескізним проектом, бо в ньому відсутній розділ наукових досліджень: результати історико-архівного пошуку, археологічних ідосліджень, аналіз довколишньої історичної забудови тощо, - а це нагальна вимога ДБН.
8. Вихід проекту готелю за межі орендованої ділянки
На громадських слуханнях проекту готельного комплексу, які відбулися 12 січня було виставлено планшети з ізометричними проекціями майбутнього готелю, який розлігся не лише на 868 кв.м, відведених ТзОВ «Будінвест» в оренду на 10 років, а на значно більшу площу.
Хуберт Германн, який є одним із авторів проекту від бюро «Герман і Валентино» разом з партнером ZT-GESHB(Відень, Австрія), два дні поспіль перед місцевими журналістами розповідав, що проект готелю впишеться у чотири історичні парцелі (земельний наділ, одиниця планувальної структури серньовічного Львова), що він і підкреслив ламаною лінією фасадів. Однак планшети підтверджують, що готель захопить усі п’ять ділянок!
Нагадаємо, тільки дві із них були досліджені археологами. Решта - ані не досліджені, ані не належать інвестору майбутнього готелю. На двох ділянках тепер розташовані дитячий майданчик і сквер, а на п’ятій - споруди гаражів та господарський двір Національного музею, де через дорогу - реставраційні майстерні музею та його фондосховище (по цій же вулиці Вірменській стоїть через квартал і головний корпус згаданого музею, що фасадом виходить на проспект Свободи). Проте ніхто ніде ані словом на згадує про жодні гаражі і п’яту забудовану ділянку!
Нагадаємо, що іще 4 роки тому було вирішено Національний музей у Львові із усім його цілісним майновим комплексом (куди, до речі, входять і згадані гаражі) постановою Кабінету міністрів України передати до державної власності - в пряме підпорядкування Міністерству культури і туризму України. Тому яким чином уся проектра земля може перейти до інвестора, незрозуміло.
На запитанння журналіста ЗІКу: на якій підставі готель запроектували не на території інвестора, пан Вівчарівський, пов’язаний із будівельним бізнесом фірм Михайла Мужилівського, запевнив, що місто надасть «Будінвесту» усю (!?) ту територію. На запитання, як можна проектувати, коли інвестору відведено тільки частину землі, на яку він розраховує, Юрій Криворучко відповів: «Проектуватиме на тій землі, яка відведена. Архітектурно питання може не відповідати власності, бо наприклад там є логіка: вони розробляють дві черги готелю. Йде мова про просторове заповнення кварталу, а там може бути й чиясь земля, - і два, і три, і п’ять власників чи користувачів. Цим спеціально займаються: вирішують, вилучають, перекуповують, переносять. Наразі проектують на тій ділянці, яка належить на правах оренди інвестору (оренда на 10 років)».
9. Профанація громадських слухань
12 січня 2009 року у приміщенні актового залу Львівської організації Спілки архітекторів України, м. Львів, вул. Підвальна, 4 було заплановано провести громадські слухання проекту будівництва готельного комплексу на розі вулиць Краківської-Вірменської. Однак, процедура організації проведення цих слухань була не дотримана.
Оповіщення про проведення громадських слухань було незадовільним. На запитання, чому ЛМР не оповістила львів’ян про слухання, очільник відділу громадського партнерстві управління «Секретаріат ради» ЛМР Юрій Лукашевський сказав, що відділ громадського партнерства ту телефонному режимі повідомив про це прес-службу ЛМР, а от чому вона не розіслала ЗМІ перс-релізи, він не знає.
Час проведення слухань було вибрано невдало. На запитання, чому для громадських слухань обрано невідповідний час - 12 година робочого дня - Юрій Лукашевський сказав: «Переважно намагаємося влаштовувати слухання о другій половині дня. Але сьогодні о другій половині дня запланована сесія, тому увага депутатів і журналістів буде зосереджена на ній. Перенести слухання на інший день також не було змоги, оскільки саме нині, як повідомило управління містобудування і архітектури, до Львова приїде люксембурзький автор проекту».
Слухання провели без попереднього оприлюднення матеріалів, що унеможливило завчасне і прозоре ознайомлення з ними громадськості міста.
Громадські слухання проекту будівництва готельного комплексу на розі вулиць Краківської-Вірменської у Львові влаштовані з порушенням процедури, а отже не можуть бути визнані такими, що відбулися, - таку заяву зробив 12 січня, історик Анатолій Татарський від імені Центру правових та політичних досліджень «СІМ». На думку Анатолія Татарського Львівська міськрада влаштовуючи нинішні громадські слухання порушила ст.9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» в частині термінів повідомлення про дату проведення слухань та оприлюднення матеріалів, які підлягають розгляду та обговоренню на слуханнях. Після заяви, яку зачитав історик Анатолій Татарський із Центру правових та політичних досліджень «СІМ» про те, що спроба проведення громадських слухань щодо проекту будівництва готельного комплексу на розі вул. Краківскої - Вірменської є профанацією громадського обговорення, організатори цієї «неформатної акції» згорнули дискусію, не давши змоги поставити запитання Хубарту Германну всім охочим...
10. Хиби в організації конкурсу
Міжнародний замовний архітектурний конкурс на проект готельного комплексу в умовах регенерації історичного кварталу на розі вул. Краківської та Вірменської, що провадився в один тур, відбувся синхронно із рішенням виконкому про його… організацію, тобто «заднім числом». У п’ятницю,14 листопада 2008 р о 13.00, у приміщенні НУ «Львівська політехніка» відбулося засідання міжнародної архітектурно-містобудівної ради, члени якої становили журі із визначення переможця конкурсу на забудову кварталу на вул. Краківській-Вірменській у Львові. Цікаво, що на той час іще не було рішення виконкому Львівської міськради про організацію конкурсу. Воно з’явилося допіру того ж дня, коли конкурс увійшов у свою фінальну стадію! Як можна було влаштувати конкурс, коли його «Програма та Умови» не були затвердженими? Чому у нелегітимному на той час конкурсі узяли участь «серйозні» закордонні фірми та «серйозні й авторитетні» члени журі? Зрештою, чи не підлягатиме оскарженню втілення запроектованого міжнародними конкурсантами готелю, який є агресивним втручанням в охоронну зону ЮНЕСКО, до того ж коли проектанти не врахували, що на оренду під забудову згаданої ділянку, де тепер є дитячий майданчик, винесла свій протест прокуратура?
На запитання, чому не зняли проект Германа і Валентино з конкурсу, оскільки він не відповідав умовам, головний архітектор, а водночас член журі конкурсу Юрій Криворучко, під час обговорення проекту готелю 31 березня не спростував факту невідповідності умовам, натомість з третьої спроби сказав: "Це був замовний конкурс. І таким було рішення журі - ми зняли один із запропонованих проектів, решту залишили".
Експерт ЦППД «СІМ» Христина Процюк виступила з вимогою на підтвердження компетенції членів конкурсної комісії оприлюднити на офіційному сайті Львівської міськради інформацію про втілення бодай одного їхнього проекту, пов’язаного із регенерацією історичної забудови. Але Юрію Криворучку такі закиди не сподобалися й він розродився черговим афоризмом: «Мені соромно іноді служити цій громаді».
Обставини, за яких відбувався міжнародний конкурс, не дозволяють вважати його легітимним, з огляду на те, що конкурсне положення ухвалили в час, коли вже засідала конкурсна комісія, що не дало можливості відповідно до положення «Про проведення конкурсів» подати зустрічні проекти. До формування умов конкурсу не були залучені Управління охорони історичного середовища, державна служба охорони культурної спадщини, котрі згідно з чинним законодавством безпосередньо відповідають за архітектурну та містобудівну діяльність на заповідних територіях. Умови конкурсу не узгоджуються із вимогами Законів України «Про архітектурну діяльність», «Про збереження культурної спадщини», «Про збереження археологічної спадщини» та ДБН у галузі реставрації. До участі в конкурсі не були запрошені провідні проектні інституції України, котрі спеціалізуються в роботі на заповідних територіях в умовах сформованого цінного історико-архітектурного середовища.