Молдова - земля чудова...
Отримав свій закордонний паспорт і вирішив позбавити його цноти. Найближча (і найдоступніша) "заграніца" - звісно Молдова. Тим більше, що дід моєї дружини вже давно пропонував поїхати туди до родичів.
Виїзд з України - пропускний пункт "Мамалига". Зупиняємось лише один раз - наші прикордонниці забирають у всіх паспорти і йдуть ставити в них печатки.
Бричани - центр Бричанського району. Країна поділена на райони. Областей у них нема.
В привокзальних магазинах купую місцеве пиво - дороге - близько 5грн за пляшку.
Гривні приймають по курсу 1 гривня = 2 леї.
Офіційний курс десь 2.2-2.3
Перше враження - потрапив у 90-ті. Розруха, хати совкової будови давно втратили решти пристойного вигляду. Вздовж доріг чабани пасуть овець. Будете сміятись - але всі собаки з легкістю би помістились в коробок від праски.
Автовокзал Єдінців був збудований ще за доби СРСР ще наприкінці 80-х. Зараз він напівпорожній, оживляється лише по приїзді Московського та Пітерського автобусів з гастарбайтерами та коли студентам треба їхати на Кишенів.
Що п’ють молдовани на сніданок, обід, вечерю? Правильно - коньяк кишенівського заводу. Скажу чесно - коньяк цей вищої проби - я такого не пив. Його продають в Кишеневі на розлив.
Декілька пейзажів знятих з гори села Фетешти:
Традиційні молдавські вишивані подушки (нам подарували одну):
Продукція молдавських креативщиків:
А цей знак був захований в кущах - з дороги його майже не видно:
І нарешті дома!
Summary: живуть молдавани бідно - зарплати в 500 гривень в районі це вже круто. Ціни високі, особливо за бензу - десь близько 6грн за 95ту бєнзу. Доріг в селі майже нема. Зате є кабельне (!!!) і непоганий медпункт - в нас по селах їх давно позакривали.
Більшість людей заробляє на будівництві в Москві. Приїжджає і починає будуватись вдома.
Як казав один молдован "і тут стройка, і там стройка...". В районному центрі є 10 заправок.
Ще в Єдінцах прикольний пам’ятник Штефану Чел Маре - просто принц зі Шрека і все.
Загалом непогана країна, нагадує Україну 90-х.