Перейменування Інститутської суперечить законам, традиціям, здоровому глузду. Який ще є варіант?
Згідно з повідомленнями ЗМІ, існує намір уже сьогодні, на першому засіданні новообраної Київради, провести рішення про перейменування старовинної Інститутської вулиці на вулицю Небесної сотні.
Інститутська вулиця наприкінці ХІХ століття
Разом з вулицею Михайла Грушевського та деякими іншими місцями Інститутська стала ареною недавніх трагічних подій, у ході яких загинули люди в боротьбі проти злочинного режиму. Проте, усвідомлюючи це, слід усе ж зважити усі обставини стосовно такого перейменування.
Зрозуміло, що новообрана міська влада хоче одразу ж сподобатися активістам Майдану. Та все ж не слід забувати: на сьогодні щодо змін міської топоніміки є чинним Закон України від 24.5.2012 «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій». Згідно з цим Законом, перейменуванню має передувати обов’язкове подання з розрахунком та кошторисом відповідних витрат (стаття 6, п.2), а також проведення громадського обговорення з урахуванням різних думок згідно зі спеціальним порядком (стаття 3, п.3). Порядок цей затверджено урядовою постановою від 24.10.2012 . Вона передбачає щонайменше двомісячний термін обговорення «з дня оприлюднення відповідного інформаційного повідомлення». Що б хто не казав, але це - діючий Закон. І було б надто цинічним увічнювати пам’ять про тих, хто загинув за торжество законності, шляхом попрання чинного законодавства.
Далі, зважимо на давнє й різноманітне минуле назви Інститутської вулиці - невід’ємної частини історичної топоніміки Києва. Інститут шляхетних дівиць, від якого вона походить, був відомим навчальним закладом, серед його викладачів - славетне ім’я українського композитора Миколи Лисенка. Назва Інститутської вулиці увійшла до біографій багатьох видатних киян, до історії міської культури, підприємництва, благодійності. Повернення цієї назви у 1993 році на карту Києва було ініційоване Комісією з питань найменувань і пам’ятних знаків, яка традиційно служить порадником міського керівництва у подібних питаннях. Тепер думкою фахівців з Комісії новообрана влада навіть не поцікавилася. Це може стати дуже сумним сигналом, якщо з перших кроків своєї діяльності теперішній міський голова та Київрада виявлять повну байдужість до історії та традицій нашої столиці.
Зрештою, необхідно брати до уваги наявні реалії Інститутської вулиці. Вона проходить престижними Липками, до її забудови входять комфортні житлові будинки, великі банки тощо. Через це в разі перейменування неминучими будуть словесні комбінації на кшталт: «Продаються елітні квартири на вулиці Небесної сотні», «Оренда престижних офісних приміщень на вулиці Небесної сотні», «Кредити під вигідні відсотки - у нашому банку на вулиці Небесної сотні», «Проведення найкращих корпоративів у ресторані на вулиці Небесної сотні»...
Тобто бачимо, що з усіх міркувань - законності, міських традицій, здорового глузду - поквапливе перейменування Інститутської вулиці є неприпустимим. У форматі «революційної доцільності», який може бути нині реалізований, воно фактично стає тотожним більшовицькій практиці, коли ту ж Інститутську вулицю вольовим рішенням зробили спершу вулицею 25 Жовтня, а потім вулицею Жовтневої революції. Хіба повернення до цих «порядків» було метою Майдану?
Водночас хотів би запропонувати конкретну альтернативу. Частину простору нинішнього Майдану становить металевий пішохідний місток над Інститутської вулицею, котрий з’явився під час реконструкції центральної площі у 2001 році. Офіційного найменування він не має.
У грудні 2013 - лютому 2014 цей міст опинився безпосередньо в епіцентрі подій, просто під ним влаштували барикаду.
Згодом на ньому розмістили гасла й зображення на честь Небесної сотні. Для тих, хто проходить Інститутською вулицею, він саме є чимось піднесеним, «небесним».
Оскільки цей міст не пов’язаний з жодними адресами і його назва не фігурує у чиїхось паспортах чи реєстраційних актах, то тут, очевидно, і витрати на нову назву є суто символічними, і обговорення значно спрощується. То чи не доцільніше буде найближчим часом саме його найменувати - Міст Небесної сотні, зберігши історичну Інститутську вулицю?
А надалі було б варто зробити цей міст також частиною того меморіалу, що має з часом увічнити на Майдані перемогу захисників права, честі й гідності над силами беззаконня.
Михайло Кальницький,
член Київської комісії з питань найменувань і пам’ятних знаків
Інститутська вулиця наприкінці ХІХ століття
Разом з вулицею Михайла Грушевського та деякими іншими місцями Інститутська стала ареною недавніх трагічних подій, у ході яких загинули люди в боротьбі проти злочинного режиму. Проте, усвідомлюючи це, слід усе ж зважити усі обставини стосовно такого перейменування.
Зрозуміло, що новообрана міська влада хоче одразу ж сподобатися активістам Майдану. Та все ж не слід забувати: на сьогодні щодо змін міської топоніміки є чинним Закон України від 24.5.2012 «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій». Згідно з цим Законом, перейменуванню має передувати обов’язкове подання з розрахунком та кошторисом відповідних витрат (стаття 6, п.2), а також проведення громадського обговорення з урахуванням різних думок згідно зі спеціальним порядком (стаття 3, п.3). Порядок цей затверджено урядовою постановою від 24.10.2012 . Вона передбачає щонайменше двомісячний термін обговорення «з дня оприлюднення відповідного інформаційного повідомлення». Що б хто не казав, але це - діючий Закон. І було б надто цинічним увічнювати пам’ять про тих, хто загинув за торжество законності, шляхом попрання чинного законодавства.
Далі, зважимо на давнє й різноманітне минуле назви Інститутської вулиці - невід’ємної частини історичної топоніміки Києва. Інститут шляхетних дівиць, від якого вона походить, був відомим навчальним закладом, серед його викладачів - славетне ім’я українського композитора Миколи Лисенка. Назва Інститутської вулиці увійшла до біографій багатьох видатних киян, до історії міської культури, підприємництва, благодійності. Повернення цієї назви у 1993 році на карту Києва було ініційоване Комісією з питань найменувань і пам’ятних знаків, яка традиційно служить порадником міського керівництва у подібних питаннях. Тепер думкою фахівців з Комісії новообрана влада навіть не поцікавилася. Це може стати дуже сумним сигналом, якщо з перших кроків своєї діяльності теперішній міський голова та Київрада виявлять повну байдужість до історії та традицій нашої столиці.
Зрештою, необхідно брати до уваги наявні реалії Інститутської вулиці. Вона проходить престижними Липками, до її забудови входять комфортні житлові будинки, великі банки тощо. Через це в разі перейменування неминучими будуть словесні комбінації на кшталт: «Продаються елітні квартири на вулиці Небесної сотні», «Оренда престижних офісних приміщень на вулиці Небесної сотні», «Кредити під вигідні відсотки - у нашому банку на вулиці Небесної сотні», «Проведення найкращих корпоративів у ресторані на вулиці Небесної сотні»...
Тобто бачимо, що з усіх міркувань - законності, міських традицій, здорового глузду - поквапливе перейменування Інститутської вулиці є неприпустимим. У форматі «революційної доцільності», який може бути нині реалізований, воно фактично стає тотожним більшовицькій практиці, коли ту ж Інститутську вулицю вольовим рішенням зробили спершу вулицею 25 Жовтня, а потім вулицею Жовтневої революції. Хіба повернення до цих «порядків» було метою Майдану?
Водночас хотів би запропонувати конкретну альтернативу. Частину простору нинішнього Майдану становить металевий пішохідний місток над Інститутської вулицею, котрий з’явився під час реконструкції центральної площі у 2001 році. Офіційного найменування він не має.
У грудні 2013 - лютому 2014 цей міст опинився безпосередньо в епіцентрі подій, просто під ним влаштували барикаду.
Згодом на ньому розмістили гасла й зображення на честь Небесної сотні. Для тих, хто проходить Інститутською вулицею, він саме є чимось піднесеним, «небесним».
Оскільки цей міст не пов’язаний з жодними адресами і його назва не фігурує у чиїхось паспортах чи реєстраційних актах, то тут, очевидно, і витрати на нову назву є суто символічними, і обговорення значно спрощується. То чи не доцільніше буде найближчим часом саме його найменувати - Міст Небесної сотні, зберігши історичну Інститутську вулицю?
А надалі було б варто зробити цей міст також частиною того меморіалу, що має з часом увічнити на Майдані перемогу захисників права, честі й гідності над силами беззаконня.
Михайло Кальницький,
член Київської комісії з питань найменувань і пам’ятних знаків