Судьба Святого места - в наших руках
Все уже знают, что случилось на днях со старыми корпусами водопровода на Набережном шоссе. К сожалению, сам по себе снос исторических зданий уже становится для нас привычным делом. Боль притупилась.
Однако в этом случае еще больше беспокоит предстоящая судьба места, расчищенного под застройку. До сих пор его просто загаживали (судя по всему, методично и сознательно). Теперь собрались просто прихлопнуть.
Между тем повторяется та же история, что и с Межигорской дачей. Там в ходе перепалки, - законно или незаконно оттяпал экс-премьер столько-то гектаров, - потерялась главная суть дела: речь идет о месте знаменитого украинского монастыря с богатейшей историей!
Так и здесь. Какой-то никому не известный, но нахрапистый застройщик мало того, что порушил памятные здания, но собирается непоправимо изуродовать не что иное, как МЕСТО КРЕЩЕНИЯ РУСИ!
Это уже беспредел из беспределов.
Вот как видел это место художник Василий Тимм в 1862 году (картинки кликабельны):
А вот каким оно может стать спустя полтора века, в 2012-м, согласно материалам градсовета
http://archunion.com.ua/sovet-2009/img/12/104.JPG :
В общем, промолчать в тряпочку не представилось возможным. Было подготовлено следующее обращение - к городским властям и ко всем киевлянам.
ЗАЩИТИМ СВЯТОЕ МЕСТО!
Нынешний год начался для Киева с разрушений. На Набережном шоссе ночью, по-воровски, уничтожили каменные строения второй половины XIX века, имеющие неоспоримую архитектурную и историческую ценность, включенные в «Звід пам’яток історії та культури України» как часть системы старинного городского водопровода.
Известно, что совсем недавно, в декабре 2009 года, на градостроительном совете был рассмотрен проект нового строительства на этом месте. Заказчик - ООО «Будсервискомплект» - собирается соорудить прямо на берегу Днепра многоэтажный офисно-гостиничный комплекс с подземной автостоянкой. Градостроительный совет отправил проект на доработку. Тем не менее, застройщики демонстрируют серьезность намерений, поспешно расчищая поле для своей деятельности. Это происходит вопреки действующим законам, в пределах зоны охраняемого ландшафта, без разрешения официальных учреждений по охране исторической среды, без обсуждения в Украинском обществе охраны памятников, без ведома городской общественности, которую ставят перед свершившимся фактом.
Предполагаемая новостройка в корне противоречит многолетней традиции киевского градостроения. Традиция эта сохраняла Набережное шоссе как транспортную артерию, связывающую Подол с мостами через Днепр и свободную от капитальных сооружений (кроме невысоких оборонительных и технических построек); над ней простирались безбрежные днепровские склоны, а уже над ними среди зелени садов и парков высились храмы и дворцы. Таков был неповторимый ландшафт, открывавшийся с левого берега Днепра и, к несчастью, в последнее время уже пострадавший от безответственного строительства. Новый объект на Набережном шоссе становится опасным шагом к его дальнейшему, непоправимому искажению. К тому же горький опыт с очевидностью показал, что в процессе строительства размеры зданий существенно увеличиваются по сравнению с теми, которые были согласованы, так что степень возможного нарушения исторического облика круч над Днепром трудно себе представить.
Но даже не это больше всего поражает и возмущает в происходящем. Адрес нового строительства обозначен как «Набережное шоссе, 4, 6, 6а, 8, 8а». Посреди этих участков оказалось место, которое киевляне издавна называли Святым местом, местом Крещения. Давнее устойчивое предание гласит, что именно здесь, возле устья летописной реки Почайны, где струились воды Крещатицкого источника, князь Владимир Святославич в 988 году крестил двенадцать своих сыновей, показав высокий пример всем киевлянам. Таким образом, это место связано с крещением первых отечественных святых мучеников - Бориса и Глеба, с крещением славного храмостроителя Ярослава Мудрого.
Народ киевский, Церковь Православная столетиями почитали Святое место. Над Крещатицким источником издавна стояла часовня. В 1802 году, по случаю подтверждения для Киева Магдебургского права на самоуправление, по проекту зодчего Андрея Меленского здесь был установлен памятник-колонна - первый киевский монумент. Его посвятили «Святому Владимиру Просветителю России». Часовню перенесли под арку в основании колонны, проведя сюда святую воду из источника. К этому месту совершались неутомимые паломничества, оно чтилось и посещалось богомольцами наравне с Лаврой и Софией Киевской.
В начале ХХ века сюда провели от Владимирского спуска красивую капитальную лестницу (к сожалению, в последнее время, невзирая на многократные сигналы общественности и прессы, она превращена хозяевами города в свалку мусора). В советский период, при господствующей атеистической идеологии, часовни не стало, - но даже тогда Святое место оставалось нетронутым. Здесь происходили грандиозные православные торжества в ознаменование 900-летия Крещения Руси в 1888 году и 1000-летия - в 1988-м.
Проект нового строительства вроде бы предусматривает сохранение памятника-колонны и даже реставрацию спуска к нему (которую, вообще-то, давно должны были выполнить городские власти). Но достаточно взглянуть на проектные предложения, чтобы стало совершенно ясно: после осуществления амбиций застройщиков Святое место будет унижено и растоптано, масштаб его рядом с массивными новостройками окажется мелким и ничтожным, а соседство гостиниц и неотделимых от них развлекательных заведений создаст тут обстановку, несовместимую с сакральным величием. Подумаем и о том, какой вид откроется со стороны монумента князя Владимира на Владимирской горке. До сих пор это была одна из самых замечательных киевских панорам, - ныне же киевлянам и гостям города предлагают отсюда любоваться на гостиничные тылы и крыши.
Пожалуй, более кощунственного проекта на нашей памяти Киев еще не знал! Особенно горько и больно говорить об этом поругании места Крещения Руси в канун праздника Крещения Господня.
Неправомерно уничтожив исторические здания, грубо нарушая охраняемый ландшафт и посягая на Святое место, застройщик фактически поставил себя вне законных норм. Поэтому городские власти имеют полное основание пересмотреть статус этого участка и его дальнейшую судьбу.
Ввиду всего вышесказанного:
- мы категорически возражаем против крупномасштабной застройки вокруг Святого места, против превращения его, по сути, во внутренний двор нового бизнес-комплекса;
- мы требуем, чтобы городские власти приняли меры к ограждению места Крещения Руси и пространства вокруг него от коммерческих посягательств. Здесь - важнейший исток духовности для всей Восточной Европы. Это место должно получить строжайший заповедный статус, и единственное, что для него возможно, - реставрация и регенерация исторической среды. Особые усилия необходимо приложить для возобновления Крещатицкого источника и часовни в основании колонны Крещения Руси;
- мы настаиваем на том, что решение дальнейшей судьбы Святого места должно происходить только на основании воли киевлян и, с учетом его выдающегося сакрального значения, - при деятельном участии православной общественности. Месту, где равноапостольный князь Владимир Великий положил начало великому всенародному Крещению, навсегда суждено остаться Киевской Иорданью. Здесь ничто не должно мешать паломничествам, святым обрядам и молитвам;
- мы убеждены, что поддержание тысячелетней традиции Святого места послужит оздоровлению духовности и культуры нашего народа, поможет в преодолении нелегких испытаний, посланных ныне Киеву и Украине.
ЗАХИСТИМО СВЯТЕ МІСЦЕ!
Нинішній рік розпочався для Києва з руйнувань. На Набережному шосе вночі, по-злодійському, знищили кам’яні споруди другої половини ХІХ сторіччя, котрі мали безперечну архітектурну й історичну цінність, були включені до «Зводу пам’яток історії та культури України» як частина системи старовинного міського водогону.
Відомо, що зовсім недавно, у грудні 2009 року, на містобудівній раді було розглянуто проект нового будівництва на цьому місці. Замовник - ВАТ «Будсервіскомплект» - збирається спорудити просто на березі Дніпра багатоповерховий офісно-готельний комплекс із підземною автостоянкою. Містобудівна рада відправила проект на доопрацювання. Тим не менш, забудовники демонструють серйозність намірів, поспіхом розчищаючи місце для своєї діяльності. Це відбувається всупереч діючим законам, у межах зони охоронюваного ландшафту, без дозволу офіційних установ з охорони історичного середовища, без обговорення в Українському товаристві охорони пам’яток, без відома міської громадськості, яку ставлять перед фактом, що відбувся.
Пропонована забудова докорінно суперечить багаторічній традиції київського містобудування. Ця традиція зберігала Набережне шосе як транспортну артерію, що сполучувала Поділ з мостами через Дніпро і була вільна від капітальних будівель (крім невисоких оборонних та технічних споруд); над нею простягалися неосяжні дніпровські схили, а вже понад ними серед зелені садів і парків височіли храми та палаци. Таким був неповторний ландшафт, який відкривався з лівого берега Дніпра і, на нещастя, останнім часом уже постраждав від безвідповідального будівництва. Новий об’єкт на Набережному шосе стає небезпечним кроком до його подальшого, непоправного викривлення. До того ж гіркий досвід з очевидністю показав, що у процесі будівництва розміри споруд істотно збільшуються у порівняні із погодженими, тож ступінь можливого порушення історичного вигляду круч над Дніпром важко собі уявити.
Проте навіть не це найбільш вражає й обурює в тому, що відбувається. Адресу нового будівництва позначено як «Набережне шосе, 4, 6, 6а, 8, 8а». Посеред цих ділянок опинилося місце, яке кияни здавна називають Святим місцем, місцем Хрещення. Давній стійкий переказ сповіщає, що саме тут, біля гирла літописної річки Почайни, де струменіли води Хрещатицького джерела, князь Володимир Святославович у 988 році хрестив дванадцять своїх синів, показавши високий приклад усім киянам. Таким чином, це місце пов’язане з хрещенням перших вітчизняних святих мучеників - Бориса й Гліба, з хрещенням славетного будівника храмів Ярослава Мудрого.
Народ київський, Церква Православна упродовж століть поважали Святе місце. Над Хрещатицьким джерелом здавна стояла каплиця. У 1802 році, з нагоди підтвердження для Києва Магдебурзького права на самоврядування, за проектом зодчого Андрія Меленського тут було встановлено пам’ятник-колону - перший київський монумент. Його присвятили «Святому Володимиру Просвітителю Росії». Каплицю перенесли під арку в підніжжі колони, провели сюди святу воду з джерела. До цього місця відбувалися невтомні паломництва, воно шанувалося й відвідувалося прочанами нарівні з Лаврою та Софією Київською.
На початку ХХ сторіччя сюди проклали від Володимирського узвозу красиві капітальні сходи (на жаль, останнім часом, незважаючи на багаторазові сигнали громадськості та преси, вони перетворені хазяями міста на звалище сміття). У радянський період, за панування атеїстичної ідеології, каплиці не стало, - але навіть тоді Святе місце залишилося неушкодженим. Тут відбулися грандіозні православні урочистості на честь 900-річчя Хрещення Русі у 1888 році та 1000-річчя - у 1988-му.
Проект нового будівництва начебто передбачає збереження пам’ятника-колони й навіть реставрацію спуску до нього (яку, власне, давно мусила провести міська влада). Та досить поглянути на проектні пропозиції, щоб стало цілком ясно: після здійснення амбіцій забудовників Святе місце буде принижено та розтоптано, масштаб його поруч із масивними новобудовами виявиться дрібним та жалюгідним, а сусідство готелів і невіддільних від них розважальних закладів створить тут умови, несумісні із сакральною величчю. Подумаємо й про те, який краєвид відкриється з боку монумента князя Володимира на Володимирській гірці. Досі це була одна з найбільш чарівних київських панорам, - надалі ж киянам і гостям міста пропонують звідси милуватися на тили й дахи готелів.
Мабуть, більш блюзнірського проекту на нашій пам’яті Київ іще не знав! Особливо гірко й боляче говорити про це паплюження місця Хрещення Русі напередодні свята Хрещення Господнього.
Неправомірно знищивши історичні будівлі, брутально порушуючи охоронюваний ландшафт та зазіхаючи на Святе місце, забудовник фактично поставив себе поза законними нормами. Тому міська влада має всі підстави переглянути статус цієї ділянки та її подальшу долю.
З огляду на все вищесказане:
- ми категорично заперечуємо проти великомасштабної забудови навколо Святого місця, проти перетворення його, по суті, на внутрішнє подвір’я нового бізнес-комплексу;
- ми вимагаємо, аби міська влада вжила заходів до захисту місця Хрещення Русі та простору навколо нього від комерційних зазіхань. Тут - найважливіше джерело духовності для всієї Східної Європи. Це місце має отримати найсуворіший заповідний статус, і єдине, що для нього є можливим, - реставрація та регенерація історичного середовища. Особливих зусиль потребує відновлення Хрещатицького джерела та каплиці в підніжжі колони Хрещення Русі;
- ми наполягаємо на тому, що вирішення подальшої долі Святого місця має відбуватися тільки на підставі волі киян і, з урахуванням його видатного сакрального значення, - за дієвої участі православної громадськості. Місцю, де рівноапостольний князь Володимир Великий започаткував велике всенародне Хрещення, судилося назавжди залишитися Київською Йорданню. Тут ніщо не повинно заважати прощі, святим обрядам і молитвам;
- ми переконані, що підтримання тисячолітньої традиції Святого місця служитиме оздоровленню духовності й культури нашого народу, сприятиме подоланню важких випробувань, що їх послано нині Києву та Україні.
Обращение помещено сегодня в "Газете по-киевски":
http://mycityua.com/articles/city/2010/01/14/074249.html
Его уже подписали многие известные люди: поэт и глава Фонда культуры Борис Олейник, археологи Петр Толочко и Глеб Ивакин, архитектор Николай Жариков, писатели Оксана Забужко и Андрей Курков, режиссер Виталий Малахов, историк архитектуры Валерия Иевлева (которая подробно изучала снесенные здания) и другие. Желающие присоединиться могут принести свои подписи либо в редакцию "Газеты...", либо в городскую организацию Общества охраны памятников (в Лавре; телефон 280-88-16), либо связаться здесь со мной.
Конечно, виновным во всей этой истории на обращения глубоко наплевать. Но с заявленной позиции можно пытаться идти дальше. Вот-вот будет праздник Крещения. Когда наша элита в очередной раз понесет окунать свои телеса в прорубь, хорошо бы их спросить не только о самочувствии, но и о том, как они относятся к застройке места Крещения Руси.
Как знать, - вдруг до кого-то дойдет, что вокруг этого места сооружать такие одоробла нельзя. А если не дойдет, то, может быть, придется ломать строительные заборы. Отдавать без борьбы под беззаконное строительство лучшие ландшафты Киева - потом до смерти самого себя стыдиться.
Такие дела.
Однако в этом случае еще больше беспокоит предстоящая судьба места, расчищенного под застройку. До сих пор его просто загаживали (судя по всему, методично и сознательно). Теперь собрались просто прихлопнуть.
Между тем повторяется та же история, что и с Межигорской дачей. Там в ходе перепалки, - законно или незаконно оттяпал экс-премьер столько-то гектаров, - потерялась главная суть дела: речь идет о месте знаменитого украинского монастыря с богатейшей историей!
Так и здесь. Какой-то никому не известный, но нахрапистый застройщик мало того, что порушил памятные здания, но собирается непоправимо изуродовать не что иное, как МЕСТО КРЕЩЕНИЯ РУСИ!
Это уже беспредел из беспределов.
Вот как видел это место художник Василий Тимм в 1862 году (картинки кликабельны):
А вот каким оно может стать спустя полтора века, в 2012-м, согласно материалам градсовета
http://archunion.com.ua/sovet-2009/img/12/104.JPG :
В общем, промолчать в тряпочку не представилось возможным. Было подготовлено следующее обращение - к городским властям и ко всем киевлянам.
ЗАЩИТИМ СВЯТОЕ МЕСТО!
Нынешний год начался для Киева с разрушений. На Набережном шоссе ночью, по-воровски, уничтожили каменные строения второй половины XIX века, имеющие неоспоримую архитектурную и историческую ценность, включенные в «Звід пам’яток історії та культури України» как часть системы старинного городского водопровода.
Известно, что совсем недавно, в декабре 2009 года, на градостроительном совете был рассмотрен проект нового строительства на этом месте. Заказчик - ООО «Будсервискомплект» - собирается соорудить прямо на берегу Днепра многоэтажный офисно-гостиничный комплекс с подземной автостоянкой. Градостроительный совет отправил проект на доработку. Тем не менее, застройщики демонстрируют серьезность намерений, поспешно расчищая поле для своей деятельности. Это происходит вопреки действующим законам, в пределах зоны охраняемого ландшафта, без разрешения официальных учреждений по охране исторической среды, без обсуждения в Украинском обществе охраны памятников, без ведома городской общественности, которую ставят перед свершившимся фактом.
Предполагаемая новостройка в корне противоречит многолетней традиции киевского градостроения. Традиция эта сохраняла Набережное шоссе как транспортную артерию, связывающую Подол с мостами через Днепр и свободную от капитальных сооружений (кроме невысоких оборонительных и технических построек); над ней простирались безбрежные днепровские склоны, а уже над ними среди зелени садов и парков высились храмы и дворцы. Таков был неповторимый ландшафт, открывавшийся с левого берега Днепра и, к несчастью, в последнее время уже пострадавший от безответственного строительства. Новый объект на Набережном шоссе становится опасным шагом к его дальнейшему, непоправимому искажению. К тому же горький опыт с очевидностью показал, что в процессе строительства размеры зданий существенно увеличиваются по сравнению с теми, которые были согласованы, так что степень возможного нарушения исторического облика круч над Днепром трудно себе представить.
Но даже не это больше всего поражает и возмущает в происходящем. Адрес нового строительства обозначен как «Набережное шоссе, 4, 6, 6а, 8, 8а». Посреди этих участков оказалось место, которое киевляне издавна называли Святым местом, местом Крещения. Давнее устойчивое предание гласит, что именно здесь, возле устья летописной реки Почайны, где струились воды Крещатицкого источника, князь Владимир Святославич в 988 году крестил двенадцать своих сыновей, показав высокий пример всем киевлянам. Таким образом, это место связано с крещением первых отечественных святых мучеников - Бориса и Глеба, с крещением славного храмостроителя Ярослава Мудрого.
Народ киевский, Церковь Православная столетиями почитали Святое место. Над Крещатицким источником издавна стояла часовня. В 1802 году, по случаю подтверждения для Киева Магдебургского права на самоуправление, по проекту зодчего Андрея Меленского здесь был установлен памятник-колонна - первый киевский монумент. Его посвятили «Святому Владимиру Просветителю России». Часовню перенесли под арку в основании колонны, проведя сюда святую воду из источника. К этому месту совершались неутомимые паломничества, оно чтилось и посещалось богомольцами наравне с Лаврой и Софией Киевской.
В начале ХХ века сюда провели от Владимирского спуска красивую капитальную лестницу (к сожалению, в последнее время, невзирая на многократные сигналы общественности и прессы, она превращена хозяевами города в свалку мусора). В советский период, при господствующей атеистической идеологии, часовни не стало, - но даже тогда Святое место оставалось нетронутым. Здесь происходили грандиозные православные торжества в ознаменование 900-летия Крещения Руси в 1888 году и 1000-летия - в 1988-м.
Проект нового строительства вроде бы предусматривает сохранение памятника-колонны и даже реставрацию спуска к нему (которую, вообще-то, давно должны были выполнить городские власти). Но достаточно взглянуть на проектные предложения, чтобы стало совершенно ясно: после осуществления амбиций застройщиков Святое место будет унижено и растоптано, масштаб его рядом с массивными новостройками окажется мелким и ничтожным, а соседство гостиниц и неотделимых от них развлекательных заведений создаст тут обстановку, несовместимую с сакральным величием. Подумаем и о том, какой вид откроется со стороны монумента князя Владимира на Владимирской горке. До сих пор это была одна из самых замечательных киевских панорам, - ныне же киевлянам и гостям города предлагают отсюда любоваться на гостиничные тылы и крыши.
Пожалуй, более кощунственного проекта на нашей памяти Киев еще не знал! Особенно горько и больно говорить об этом поругании места Крещения Руси в канун праздника Крещения Господня.
Неправомерно уничтожив исторические здания, грубо нарушая охраняемый ландшафт и посягая на Святое место, застройщик фактически поставил себя вне законных норм. Поэтому городские власти имеют полное основание пересмотреть статус этого участка и его дальнейшую судьбу.
Ввиду всего вышесказанного:
- мы категорически возражаем против крупномасштабной застройки вокруг Святого места, против превращения его, по сути, во внутренний двор нового бизнес-комплекса;
- мы требуем, чтобы городские власти приняли меры к ограждению места Крещения Руси и пространства вокруг него от коммерческих посягательств. Здесь - важнейший исток духовности для всей Восточной Европы. Это место должно получить строжайший заповедный статус, и единственное, что для него возможно, - реставрация и регенерация исторической среды. Особые усилия необходимо приложить для возобновления Крещатицкого источника и часовни в основании колонны Крещения Руси;
- мы настаиваем на том, что решение дальнейшей судьбы Святого места должно происходить только на основании воли киевлян и, с учетом его выдающегося сакрального значения, - при деятельном участии православной общественности. Месту, где равноапостольный князь Владимир Великий положил начало великому всенародному Крещению, навсегда суждено остаться Киевской Иорданью. Здесь ничто не должно мешать паломничествам, святым обрядам и молитвам;
- мы убеждены, что поддержание тысячелетней традиции Святого места послужит оздоровлению духовности и культуры нашего народа, поможет в преодолении нелегких испытаний, посланных ныне Киеву и Украине.
ЗАХИСТИМО СВЯТЕ МІСЦЕ!
Нинішній рік розпочався для Києва з руйнувань. На Набережному шосе вночі, по-злодійському, знищили кам’яні споруди другої половини ХІХ сторіччя, котрі мали безперечну архітектурну й історичну цінність, були включені до «Зводу пам’яток історії та культури України» як частина системи старовинного міського водогону.
Відомо, що зовсім недавно, у грудні 2009 року, на містобудівній раді було розглянуто проект нового будівництва на цьому місці. Замовник - ВАТ «Будсервіскомплект» - збирається спорудити просто на березі Дніпра багатоповерховий офісно-готельний комплекс із підземною автостоянкою. Містобудівна рада відправила проект на доопрацювання. Тим не менш, забудовники демонструють серйозність намірів, поспіхом розчищаючи місце для своєї діяльності. Це відбувається всупереч діючим законам, у межах зони охоронюваного ландшафту, без дозволу офіційних установ з охорони історичного середовища, без обговорення в Українському товаристві охорони пам’яток, без відома міської громадськості, яку ставлять перед фактом, що відбувся.
Пропонована забудова докорінно суперечить багаторічній традиції київського містобудування. Ця традиція зберігала Набережне шосе як транспортну артерію, що сполучувала Поділ з мостами через Дніпро і була вільна від капітальних будівель (крім невисоких оборонних та технічних споруд); над нею простягалися неосяжні дніпровські схили, а вже понад ними серед зелені садів і парків височіли храми та палаци. Таким був неповторний ландшафт, який відкривався з лівого берега Дніпра і, на нещастя, останнім часом уже постраждав від безвідповідального будівництва. Новий об’єкт на Набережному шосе стає небезпечним кроком до його подальшого, непоправного викривлення. До того ж гіркий досвід з очевидністю показав, що у процесі будівництва розміри споруд істотно збільшуються у порівняні із погодженими, тож ступінь можливого порушення історичного вигляду круч над Дніпром важко собі уявити.
Проте навіть не це найбільш вражає й обурює в тому, що відбувається. Адресу нового будівництва позначено як «Набережне шосе, 4, 6, 6а, 8, 8а». Посеред цих ділянок опинилося місце, яке кияни здавна називають Святим місцем, місцем Хрещення. Давній стійкий переказ сповіщає, що саме тут, біля гирла літописної річки Почайни, де струменіли води Хрещатицького джерела, князь Володимир Святославович у 988 році хрестив дванадцять своїх синів, показавши високий приклад усім киянам. Таким чином, це місце пов’язане з хрещенням перших вітчизняних святих мучеників - Бориса й Гліба, з хрещенням славетного будівника храмів Ярослава Мудрого.
Народ київський, Церква Православна упродовж століть поважали Святе місце. Над Хрещатицьким джерелом здавна стояла каплиця. У 1802 році, з нагоди підтвердження для Києва Магдебурзького права на самоврядування, за проектом зодчого Андрія Меленського тут було встановлено пам’ятник-колону - перший київський монумент. Його присвятили «Святому Володимиру Просвітителю Росії». Каплицю перенесли під арку в підніжжі колони, провели сюди святу воду з джерела. До цього місця відбувалися невтомні паломництва, воно шанувалося й відвідувалося прочанами нарівні з Лаврою та Софією Київською.
На початку ХХ сторіччя сюди проклали від Володимирського узвозу красиві капітальні сходи (на жаль, останнім часом, незважаючи на багаторазові сигнали громадськості та преси, вони перетворені хазяями міста на звалище сміття). У радянський період, за панування атеїстичної ідеології, каплиці не стало, - але навіть тоді Святе місце залишилося неушкодженим. Тут відбулися грандіозні православні урочистості на честь 900-річчя Хрещення Русі у 1888 році та 1000-річчя - у 1988-му.
Проект нового будівництва начебто передбачає збереження пам’ятника-колони й навіть реставрацію спуску до нього (яку, власне, давно мусила провести міська влада). Та досить поглянути на проектні пропозиції, щоб стало цілком ясно: після здійснення амбіцій забудовників Святе місце буде принижено та розтоптано, масштаб його поруч із масивними новобудовами виявиться дрібним та жалюгідним, а сусідство готелів і невіддільних від них розважальних закладів створить тут умови, несумісні із сакральною величчю. Подумаємо й про те, який краєвид відкриється з боку монумента князя Володимира на Володимирській гірці. Досі це була одна з найбільш чарівних київських панорам, - надалі ж киянам і гостям міста пропонують звідси милуватися на тили й дахи готелів.
Мабуть, більш блюзнірського проекту на нашій пам’яті Київ іще не знав! Особливо гірко й боляче говорити про це паплюження місця Хрещення Русі напередодні свята Хрещення Господнього.
Неправомірно знищивши історичні будівлі, брутально порушуючи охоронюваний ландшафт та зазіхаючи на Святе місце, забудовник фактично поставив себе поза законними нормами. Тому міська влада має всі підстави переглянути статус цієї ділянки та її подальшу долю.
З огляду на все вищесказане:
- ми категорично заперечуємо проти великомасштабної забудови навколо Святого місця, проти перетворення його, по суті, на внутрішнє подвір’я нового бізнес-комплексу;
- ми вимагаємо, аби міська влада вжила заходів до захисту місця Хрещення Русі та простору навколо нього від комерційних зазіхань. Тут - найважливіше джерело духовності для всієї Східної Європи. Це місце має отримати найсуворіший заповідний статус, і єдине, що для нього є можливим, - реставрація та регенерація історичного середовища. Особливих зусиль потребує відновлення Хрещатицького джерела та каплиці в підніжжі колони Хрещення Русі;
- ми наполягаємо на тому, що вирішення подальшої долі Святого місця має відбуватися тільки на підставі волі киян і, з урахуванням його видатного сакрального значення, - за дієвої участі православної громадськості. Місцю, де рівноапостольний князь Володимир Великий започаткував велике всенародне Хрещення, судилося назавжди залишитися Київською Йорданню. Тут ніщо не повинно заважати прощі, святим обрядам і молитвам;
- ми переконані, що підтримання тисячолітньої традиції Святого місця служитиме оздоровленню духовності й культури нашого народу, сприятиме подоланню важких випробувань, що їх послано нині Києву та Україні.
Обращение помещено сегодня в "Газете по-киевски":
http://mycityua.com/articles/city/2010/01/14/074249.html
Его уже подписали многие известные люди: поэт и глава Фонда культуры Борис Олейник, археологи Петр Толочко и Глеб Ивакин, архитектор Николай Жариков, писатели Оксана Забужко и Андрей Курков, режиссер Виталий Малахов, историк архитектуры Валерия Иевлева (которая подробно изучала снесенные здания) и другие. Желающие присоединиться могут принести свои подписи либо в редакцию "Газеты...", либо в городскую организацию Общества охраны памятников (в Лавре; телефон 280-88-16), либо связаться здесь со мной.
Конечно, виновным во всей этой истории на обращения глубоко наплевать. Но с заявленной позиции можно пытаться идти дальше. Вот-вот будет праздник Крещения. Когда наша элита в очередной раз понесет окунать свои телеса в прорубь, хорошо бы их спросить не только о самочувствии, но и о том, как они относятся к застройке места Крещения Руси.
Как знать, - вдруг до кого-то дойдет, что вокруг этого места сооружать такие одоробла нельзя. А если не дойдет, то, может быть, придется ломать строительные заборы. Отдавать без борьбы под беззаконное строительство лучшие ландшафты Киева - потом до смерти самого себя стыдиться.
Такие дела.