Закинутий будинок відпочинку Київського військового округу МО
"Навколо по колу
Лише одні хащі, лише одні хащі."
(ONUKA)
В пошуках нових заброшок доводиться вибиратись все далі від столиці. Правда, і віддалені закутки Київської області вже добряче досліджені в плані закинутостей. Тому треба було організовувати вилазки в інші області. Якраз таку подорож і запропонувала samogonnoeozero - в Остер Чернігівської області - тихе провінційне містечко з купою потенційних абандонів і декількома закинутими об'єктами. Зокрема, із військовим будинком відпочинку.
1. Про закинутий військовий санаторій інформації обмаль. Відомо лише що це був будинок відпочинку Київського військового округу Міністерства оборони СРСР, в якому відпочивали полковники, генерали, адмірали і мічмани. Після аварії на Чорнобильській АЕС, у 1986, його законсервували. З розпадом Союзу санаторій передали до «Енергоатому». З 2011 - до Козелецької районної ради. Перед поїздкою нагуглив, що до нього є вільний доступ, але будівлі в зруйнованому стані. Відповідно, і збереженість відсутня. Але об'єкт не розкручений. Тому який не який, а ексклюзив. До того ж, це друга досліджена заброшка поза Київською областю (хоча округ київський, заклад територіально розташований на Чернігівщині). Так що заради цього сталку навіть відклав туристичні звіти про Ірпінь і Козятин.
2. Розпочну звіт з КПП. Хоча ним вилазка закінчувалась (бо немає звички лізти через головний вхід).
3. Прохідна роздестроєна і посічена кулями.
4. Біля воріт подруга помітила барельєф з солдатом, льотчиком та моряком.
5. На воротах - вигорілий прапор з радянською зіркою.
6. Біля прохідної виріс величезний помаранчевий гриб. Схожий на трутовик сірчано-жовтий (умовно їстівний).
7. КПП зсередини території.
8. Перша будівля, яка трапилась після потрапляння за паркан і блуканню по чигирям з павутинням.
9. В будиночку повна розруха. Заходити всередину немає сенсу. Та й небезпечно.
10. Напарниця сказала, що зовсім понуро. А по-моєму, напіврозваленість додає мальовничості.
11. Та і взагалі добре, що будівля залишилась хоч у такому стані. Бо невідомо, що з іншими 8-ма (судячи з нумерації) корпусами.
12. Біля центральної алеї напарниця помітила в кущах якийсь меморіал.
13. Ним виявився меморіал загиблим під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр..
14. Взагалі, ніколи ще не бачив пам'ятників на території піонертаборів і баз відпочинку.
15. Здивувало, що біля військового меморіалу встановили сучасну меморіальну дошку.
16. За меморіалом, також ліворуч від алеї, розташувався ще один корпус.
17. Будівлю фактично розвалили. А на супутниковому знімку Bing вона ще ціла!
18. Крім того, що корпус розвалений, він ще заріс рослинністю.
19. Територія військового будинку відпочинку вкрита густими зарослями.
20. Пробираючись крізь павутиння знаходимо ще одну будівлю.
21. Корпус доволі величенький.
22. Залишки скудного декору.
23. Всередину страшно заходити. Але після хвилини роздумів заходимо в будівлю.
24. По центральному залу (ймовірно, їдальня) помітно, що стіни тримаються лише завдяки товстим перекриттям.
25. Вигляд зали з протилежної діагоналі.
26. Коридор з віконечком.
27. Що це за традиція - розбирати цеглу під вікнами?
28. Фоткати більше нічого, тому виходимо надвір. Заодно побачили, що це 6-й корпус.
29. Пішовши по стежці неподалік знайшли рояль в кущах Леніна в кущах!
30. Ілліч без голови на фоні закинутої будівлі виглядає символічно.
31. Оце так знахідка! Навіть без голови можна впізнати фігуру Володимира Леніна. Якихось 5 років тому ідол комунізму стояв всюди, а зараз і обезголовлена статуя - велика рідкість.
32. Пройшлися до околиці території. А там від будівель залишились лише фундаменти.
33. Залишки стін посеред джунглів.
34. Вглибині чигирів подружка знайшла постамент від якогось пам'ятника. Чи може туди ставили вояку, який нечемно повівся з генералом? :)
35. Серед хащі постамент важко розгледіти. Як каже напарниця, влітку ми його б не тільки не знайшли, а й не змогли б пройти в тих місцях.
36. Впритул до паркану стоять руїни ще однієї будівлі. Повертаємось назад.
37. На території бази відпочинку хтось вирощує ялинку.
38. Біля краю санаторію, майже попід хатами, де чутно стукіт і собаку, знову натрапляємо на руїни будинку.
39. І вишли до вже оглянутого корпусу №6.
40. На фоні яскравого осіннього листя і понурі руїни виглядають мальовниче!
41.
42. Вирішили продовжити огляд по головній алеї.
43. Ось, крізь зарослі проглядає чергова́ будівля.
44. Нажаль, густа рослинність закриває великий спальний корпус.
45. А на даху - оглядова башточка.
46. Ближче до межі з кущів виринає наступний будинок.
47. І цей будинок також виявився напіврозваленим.
48. За залишками оздоблення можна уявити що це був красивий корпус.
49. Вхід до будівлі.
50. Та це вже не закинута будівля, а руїна.
51. Всередину не варто і заходити.
52. А стежка веде далі поміж хащів.
53. І ось визирнули руїни будівлі.
54. Руїни будівлі без дверей, вікон і даху.
55. Однак і це не все - далі в кленових зарослях із павутинням вгадуються обриси ще однієї будівлі.
56. Чигирі такі що не підійти, ні пофоткати.
57. І це вже 11-й корпус! Дивовижно, в будинку відпочинку було стільки будівель.
58. Біля цієї руїни були східці. Зі схилу було видно і чутно приватну забудову.
59. Я відговорив напарницю спускатись донизу. А дарма! Там був спуск до вулиці і річки Десна. Хоча якби звідти вийшли з заброшки, то прохідну могли б і проґавити.
60. Вийшли до КПП по довгій головній алеї. Ми пришвидшили крок, бо за нами йшли два мужики.
Руїни закинутого військового будинку відпочинку трохи засмутили. Бо судячи за знімками в мережі, ще 3 роки тому корпуси виглядали краще. Хоча активне розграбовування розпочалося ще у 2014-му. Тоді з санаторію винесли кухонні плити і батареї з їдальні. Позарилися і на шифер. А згодом почали розбирати будівлі на цеглу і просто вандалити. І ні міліція, ні місцеві активісти не змогли завадити руйнації закладу. Зараз нищення продовжується, бо у райради немає коштів навіть на охорону.
А далі пішли оглядати місто, яке теж виявилось багатим на закинутості. Це і декілька заводів, і покинуті приватні хати. Правда, полазити по іншим абандонам не вдалося. Заводи були без залазів і під охороною, а покинуті хати стояли на видноті. Однак нерозвіданими лишились прибережні бази відпочинку, дві з яких цього року виставили на продаж. Так що не виключено, що у Острі є й інші заброси.
Лише одні хащі, лише одні хащі."
(ONUKA)
В пошуках нових заброшок доводиться вибиратись все далі від столиці. Правда, і віддалені закутки Київської області вже добряче досліджені в плані закинутостей. Тому треба було організовувати вилазки в інші області. Якраз таку подорож і запропонувала samogonnoeozero - в Остер Чернігівської області - тихе провінційне містечко з купою потенційних абандонів і декількома закинутими об'єктами. Зокрема, із військовим будинком відпочинку.
1. Про закинутий військовий санаторій інформації обмаль. Відомо лише що це був будинок відпочинку Київського військового округу Міністерства оборони СРСР, в якому відпочивали полковники, генерали, адмірали і мічмани. Після аварії на Чорнобильській АЕС, у 1986, його законсервували. З розпадом Союзу санаторій передали до «Енергоатому». З 2011 - до Козелецької районної ради. Перед поїздкою нагуглив, що до нього є вільний доступ, але будівлі в зруйнованому стані. Відповідно, і збереженість відсутня. Але об'єкт не розкручений. Тому який не який, а ексклюзив. До того ж, це друга досліджена заброшка поза Київською областю (хоча округ київський, заклад територіально розташований на Чернігівщині). Так що заради цього сталку навіть відклав туристичні звіти про Ірпінь і Козятин.
2. Розпочну звіт з КПП. Хоча ним вилазка закінчувалась (бо немає звички лізти через головний вхід).
3. Прохідна роздестроєна і посічена кулями.
4. Біля воріт подруга помітила барельєф з солдатом, льотчиком та моряком.
5. На воротах - вигорілий прапор з радянською зіркою.
6. Біля прохідної виріс величезний помаранчевий гриб. Схожий на трутовик сірчано-жовтий (умовно їстівний).
7. КПП зсередини території.
8. Перша будівля, яка трапилась після потрапляння за паркан і блуканню по чигирям з павутинням.
9. В будиночку повна розруха. Заходити всередину немає сенсу. Та й небезпечно.
10. Напарниця сказала, що зовсім понуро. А по-моєму, напіврозваленість додає мальовничості.
11. Та і взагалі добре, що будівля залишилась хоч у такому стані. Бо невідомо, що з іншими 8-ма (судячи з нумерації) корпусами.
12. Біля центральної алеї напарниця помітила в кущах якийсь меморіал.
13. Ним виявився меморіал загиблим під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр..
14. Взагалі, ніколи ще не бачив пам'ятників на території піонертаборів і баз відпочинку.
15. Здивувало, що біля військового меморіалу встановили сучасну меморіальну дошку.
16. За меморіалом, також ліворуч від алеї, розташувався ще один корпус.
17. Будівлю фактично розвалили. А на супутниковому знімку Bing вона ще ціла!
18. Крім того, що корпус розвалений, він ще заріс рослинністю.
19. Територія військового будинку відпочинку вкрита густими зарослями.
20. Пробираючись крізь павутиння знаходимо ще одну будівлю.
21. Корпус доволі величенький.
22. Залишки скудного декору.
23. Всередину страшно заходити. Але після хвилини роздумів заходимо в будівлю.
24. По центральному залу (ймовірно, їдальня) помітно, що стіни тримаються лише завдяки товстим перекриттям.
25. Вигляд зали з протилежної діагоналі.
26. Коридор з віконечком.
27. Що це за традиція - розбирати цеглу під вікнами?
28. Фоткати більше нічого, тому виходимо надвір. Заодно побачили, що це 6-й корпус.
29. Пішовши по стежці неподалік знайшли рояль в кущах Леніна в кущах!
30. Ілліч без голови на фоні закинутої будівлі виглядає символічно.
31. Оце так знахідка! Навіть без голови можна впізнати фігуру Володимира Леніна. Якихось 5 років тому ідол комунізму стояв всюди, а зараз і обезголовлена статуя - велика рідкість.
32. Пройшлися до околиці території. А там від будівель залишились лише фундаменти.
33. Залишки стін посеред джунглів.
34. Вглибині чигирів подружка знайшла постамент від якогось пам'ятника. Чи може туди ставили вояку, який нечемно повівся з генералом? :)
35. Серед хащі постамент важко розгледіти. Як каже напарниця, влітку ми його б не тільки не знайшли, а й не змогли б пройти в тих місцях.
36. Впритул до паркану стоять руїни ще однієї будівлі. Повертаємось назад.
37. На території бази відпочинку хтось вирощує ялинку.
38. Біля краю санаторію, майже попід хатами, де чутно стукіт і собаку, знову натрапляємо на руїни будинку.
39. І вишли до вже оглянутого корпусу №6.
40. На фоні яскравого осіннього листя і понурі руїни виглядають мальовниче!
41.
42. Вирішили продовжити огляд по головній алеї.
43. Ось, крізь зарослі проглядає чергова́ будівля.
44. Нажаль, густа рослинність закриває великий спальний корпус.
45. А на даху - оглядова башточка.
46. Ближче до межі з кущів виринає наступний будинок.
47. І цей будинок також виявився напіврозваленим.
48. За залишками оздоблення можна уявити що це був красивий корпус.
49. Вхід до будівлі.
50. Та це вже не закинута будівля, а руїна.
51. Всередину не варто і заходити.
52. А стежка веде далі поміж хащів.
53. І ось визирнули руїни будівлі.
54. Руїни будівлі без дверей, вікон і даху.
55. Однак і це не все - далі в кленових зарослях із павутинням вгадуються обриси ще однієї будівлі.
56. Чигирі такі що не підійти, ні пофоткати.
57. І це вже 11-й корпус! Дивовижно, в будинку відпочинку було стільки будівель.
58. Біля цієї руїни були східці. Зі схилу було видно і чутно приватну забудову.
59. Я відговорив напарницю спускатись донизу. А дарма! Там був спуск до вулиці і річки Десна. Хоча якби звідти вийшли з заброшки, то прохідну могли б і проґавити.
60. Вийшли до КПП по довгій головній алеї. Ми пришвидшили крок, бо за нами йшли два мужики.
Руїни закинутого військового будинку відпочинку трохи засмутили. Бо судячи за знімками в мережі, ще 3 роки тому корпуси виглядали краще. Хоча активне розграбовування розпочалося ще у 2014-му. Тоді з санаторію винесли кухонні плити і батареї з їдальні. Позарилися і на шифер. А згодом почали розбирати будівлі на цеглу і просто вандалити. І ні міліція, ні місцеві активісти не змогли завадити руйнації закладу. Зараз нищення продовжується, бо у райради немає коштів навіть на охорону.
А далі пішли оглядати місто, яке теж виявилось багатим на закинутості. Це і декілька заводів, і покинуті приватні хати. Правда, полазити по іншим абандонам не вдалося. Заводи були без залазів і під охороною, а покинуті хати стояли на видноті. Однак нерозвіданими лишились прибережні бази відпочинку, дві з яких цього року виставили на продаж. Так що не виключено, що у Острі є й інші заброси.