Закинутий військовий аеродром 106-ВБАД
Не найкраща ідея в спеку пертися в дальні перді, щоб потім весь день смажитися на сонці. Але так скучив за вилазками, що попри все вирішив їхати. Тим паче, поїхав не один, а з wh1sper956. Та й заброшка намічалась незвична і величезна - військова авіабаза в місті Узин. Знайомий там вже був, тому знав, де можна пролізти на територію аеродрому. А заодно перевірив що там можна полазити. Хоча там і палєвно, і кажуть, що використовується як стрільбище. Проте територія чимала, тому в разі чого буде де сховатись.
Єдиний нюанс, який бентежив - якщо в дальні перді і можна легко заїхати, то не факт, що виїхати буде так само легко.
1. Колишня військова авіабаза - перший закинутий аеродром в моїх вилазках.
Об’єкт - колишня закинута авіабаза стратегічної авіації. Утворена 1955 року в місті Узин Київської області як 106 авіаційна дивізія, до якої увійшов створений 409-й важкобомбардувальний авіаційний полк. Тоді ж збудували всю необхідну інфраструктуру і злітну смугу. І вже в травні 1956 аеродром прийняв перший літак. В тому ж році організовується 1006-й важкобомбардувальний авіаційний полк (ВБАП) і командування 79-ї важкобомбардувальної авіаційної дивізії (ВБАД), до складу якого входили декілька авіаційних полків з усього СРСР. До кінця 1950-х побудували службові і житлові будинки. А зусиллями гарнізону проклали високовольтну лінію до Узина. У 1985-му 409-й ВБАП реорганізовується у полк літаків-заправників.
Після розпаду СРСР авіабаза увійшла до складу Військово-повітряних сил України. В 1992му на аеродромі базувались 21 літак Ту-95МС-16, 21 літак-заправник ІЛ-78 і по одному бомбардувальнику Ту-95К і Ту-95М. Того ж року авіаційний полк розформували і організували базу зберігання і утилізації літаків. Росіяни напевно сказали б що «незалежні» влаштували розпил заради збагачення. Але ні! Україна оголосила себе безядерною державою і тому бомбардувальна авіація виявилась непотрібною, ще й дороговартісною. Тому в 1998му прийняли рішення утилізувати Ту-95МС. Один бомбардувальник залишили в якості пам’ятника і встановили на в’їзді до колишньої авіабази. Інші попиляли. Декілька літаків віддали Росії за борги. А заправники ІЛ-78 переробили на транспортні літаки і передали різним компаніям. Аеродром закинули, а військове містечко і інфраструктура або знищена, або в напівзруйнованому стані. Однак «залишки колишньої величі» вражають і нині. А ще, з недавніх пір, після війни на Донбасі, військовий аеродром зробили резервним. Тобто, в разі чого, може прийняти військові літаки. Так що сама авіабаза охороняється. Навіть є діючий штаб.
2. Територія авіабази величезна. Це і сам аеродром зі стоянками літаків. І паливні склади, автопарк, капоніри, склади, сховища і ангари, казарми, штаб. Довжина злітно-посадкової смуги - 3,5 км.
3. КПП військового аеродрому. Біля нього - пам'ятник-літак Ту-95МС. Але прохід заборонено, тому йдемо в обхід.
4. Топати під палючим сонцем довго. Добре, що був легкий вітерець. Хоч якось приглушав 32-градусну спеку.
5. Залаз знайшли не одразу. Годину блукали чигирями і полями з колючками.
6. Одна стежка привела до діючої контори. Інша - до поля з соняшниками.
7. Напарник вирішив йти напролом. Але випадково звернули не туди і вийшли на асфальтовану дорогу на території аеродрому. Назустріч проїхало декілька автівок.
8. Вся шовковиця і інші дерева обліплені гусінню. Це капєць!
9. Йшли теж довгенько, аж поки не побачили першу споруду - водонапірну вежу.
10. Більшість будівель, нажаль, зруйновані.
11. Вцілілий ангар (насправді, цілий лише фасад).
12. Зібралися йти по руліжній доріжці, але в кущах помітили якусь техніку.
13. Вау! Аж 5 розібраних літаків АН-28.
14. Про них знав, але не очікував, що вони ще не розпиляні.
15. Напарник сфоткав мене.
16. Роздивляюсь літак.
17. Всі літаки чомусь без хвостів.
18. Хоча у одного літака зад не встигли відпиляти.
19. Літаки всередині випотрошені.
20. В кабіні теж все розібрано.
21. Три з п'яти АН-28.
22. Колесико. Схоже на камеру покришки.
23. Ангар, який з фасаду виглядав цілим, насправді зі зруйнованим дахом. А всередині ростуть дерева.
24. Вийшли на руліжну доріжку. Яка ж вона широченна і довга!
25. Знайшли вцілілу будівлю за окремим парканом. Думали, що діюча. А вона закинута.
26. В підлозі багато дірок.
27. Цех порожній.
28. До будівлі прибудований ангар.
29. В ангарі засмічено.
30. Деякі будівлі повністю зруйновані. Хоча рік тому цей будинок ще стояв.
31. Поки ходив, засмаг, наче африканець:) Мабуть, повискакують нові родимки:(
32. Я на фоні руліжної доріжки. Можете уявити настільки вона величезна.
33. Поки ще цілі підземні сховища. Ось одне.
34. Ось друге сховище. Ймовірно, використовувалось для зберігання боєприпасів.
35. Візитівка кожного аеродрому - командно-диспетчерський пункт зі спостережною вежою. В Узині її важко помітити, бо вона заховалась посеред дерев.
36. Спостережна вежа.
37. Пройти можна лише через зарослі, в яких є ями. Однак вхід до будівлі також небезпечний.
38. А всередині командно-диспетчерський пункт абсолютно порожній. Ще й аварійний.
39. Фойє навпроти центрального входу.
40. «Ніхріна сє!» Сходи зруйнували.
41. Напарник примудрився залізти нагору, а я не ризикнув. Тим паче, виявилось, що до спостережної вежі ніяк не потрапити.
42. На другому поверсі була мапа. Хоч якийсь артефакт! За фото подяка напарнику.
43. Далі пішли по автомобільній бетонці. Як не дивно, по ній теж проїхала машина.
44. В чигирях ледве помітно наступну будівлю.
45. В будівлі тхне перепрілим картоном. І місцями немає перекриттів.
46. Під вікнами чогось пробили дірки.
47. Незважаючи на аварійний стан, піднялися на третій поверх.
48. З нього добре видно спостережну вежу і димар пічного опалення.
49. Всю нашу вилазку нас супроводжували метелики сонцевики. Їх повно. Особливо по кущах навколо авіабази.
50. Праворуч помічаю стовпи з прожекторами і майданчик. Не знаю, що там могло бути.
51. Ну а ліворуч була напіврозвалена будівля. Пройшли повз.
52. Знову шлях через кущі. Причому тіні нема!!! Ну, хоча б машини тут не їздять.
53. Капоніри для прикриття літаків.
54. Повертаємося до руліжної доріжки, щоб оглянути обсипане сховище. Попереду - стоянка бомбардувальників. Але вже відчувається втома.
55. Стоянка літаків Ту-95 з добре видимою наїждженою автомобільною колією.
56. За стоянкою, за подвійним периметром, розташовувались підземні сховища.
57. Пробиритися через траву не захотілось ні мені, ні напарнику, тому пішли далі.
58. Нажаль, до сховища через чигирі не підступитися.
59. Трохи далі знайшли інше сховище.
60. До нього вже можна було підійти.
61. Типовий арочний ангар.
62. Бетонну підлогу зняли. Можливо, переобладнають під склад.
63. Дорога від руліжної доріжки до злітно-посадкової смуги. Йти нема сил. Особливо по сонцю.
64. Злітно-посадкова смуга. І жодного деревця!
65. На злітно-посадковій смузі зробили гоночну трасу! (Фото зробив на смартфон).
66. Поля між злітно-посадковою смугою і руліжною дорогою засаджені... кукурудзою.
67. Вийшли на дорогу, по якій прийшли на аеродром. На зворотньому шляху сфоткав вцілілий склад.
68. Пост військової автомобільної інспекції (ДАІ для військових).
69. На Білоцерківському аеродромі таку будку розваляли. А тут ще стоїть.
70. Казарма або столова. Проходимо повз, бо сил вже нема.
71. Вирішили повертатись через КПП. По-перше, щоб пофоткати Ту-95. А по-друге, щоб не намотувати зайві кілометри. Заодно, побачили ще декілька закинутих будівель.
72. Штаб автопарку.
73. Всередині двору ще купа будівель.
74. ПТО - пункт технічного огляду автомобілів, 1978 року побудови, з круглими віконцями, як на бомбардувальниках Ту-95.
75. Поруч з ПТО були гаражні бокси. Але вони настільки роздестроєні, що можна до них не заходити.
76. Перед КПП встановлений бомбардувальник Ту-95МС. Сфоткав wh1sper956. Я не ризикнув. Хоча за ворота вийшли спокійно.
77. Купив мінералку. Нарешті можна втамувати спрагу свіжогазованою. Але почало нудити. Може, від спеки? А може від мінералки з якою весь день ходив по сонцю? Коротше, я не хотів, але довелося проблюватись. Трохи попустило.
А потім було «весело». В магазинчику дізналися, що остання маршрутка на Київ виїхала о 17-ій. Отакої! З’явився ризик заночувати на аеродромі:) Мабуть ввечері пасажирів до столиці немає.
Добре, що ще мали їздити маршрутки до Білої Церкви. Тому запропонував товаришу поїхати хоча б туди. Біла Церква - місто 100-тисячник. Та й маршрутки на Київ їздять частіше, ніж з Узина, і з декількох зупинок, тому був шанс виїхати до Києва.
78. В 19:30 були в Білій Церкві. На щастя, на зупинці, на якій вийшли, була кінцева маршруток на Київ. Останній рейс в 20:00. Якраз на останній маршрутці доїхали до столиці.
Через годину був у Києві. На щастя, дочекався маршрутки до свого міста. Але потрібно було ще пройтися. Хоча можна було зітхнути із полегшенням.
Отже, за добу було випито більше 3-х літрів мінералки(!!!). Натоптано лише в самому Узині майже 22 кілометри! Отримав термоядерну засмагу.
Єдиний нюанс, який бентежив - якщо в дальні перді і можна легко заїхати, то не факт, що виїхати буде так само легко.
1. Колишня військова авіабаза - перший закинутий аеродром в моїх вилазках.
Об’єкт - колишня закинута авіабаза стратегічної авіації. Утворена 1955 року в місті Узин Київської області як 106 авіаційна дивізія, до якої увійшов створений 409-й важкобомбардувальний авіаційний полк. Тоді ж збудували всю необхідну інфраструктуру і злітну смугу. І вже в травні 1956 аеродром прийняв перший літак. В тому ж році організовується 1006-й важкобомбардувальний авіаційний полк (ВБАП) і командування 79-ї важкобомбардувальної авіаційної дивізії (ВБАД), до складу якого входили декілька авіаційних полків з усього СРСР. До кінця 1950-х побудували службові і житлові будинки. А зусиллями гарнізону проклали високовольтну лінію до Узина. У 1985-му 409-й ВБАП реорганізовується у полк літаків-заправників.
Після розпаду СРСР авіабаза увійшла до складу Військово-повітряних сил України. В 1992му на аеродромі базувались 21 літак Ту-95МС-16, 21 літак-заправник ІЛ-78 і по одному бомбардувальнику Ту-95К і Ту-95М. Того ж року авіаційний полк розформували і організували базу зберігання і утилізації літаків. Росіяни напевно сказали б що «незалежні» влаштували розпил заради збагачення. Але ні! Україна оголосила себе безядерною державою і тому бомбардувальна авіація виявилась непотрібною, ще й дороговартісною. Тому в 1998му прийняли рішення утилізувати Ту-95МС. Один бомбардувальник залишили в якості пам’ятника і встановили на в’їзді до колишньої авіабази. Інші попиляли. Декілька літаків віддали Росії за борги. А заправники ІЛ-78 переробили на транспортні літаки і передали різним компаніям. Аеродром закинули, а військове містечко і інфраструктура або знищена, або в напівзруйнованому стані. Однак «залишки колишньої величі» вражають і нині. А ще, з недавніх пір, після війни на Донбасі, військовий аеродром зробили резервним. Тобто, в разі чого, може прийняти військові літаки. Так що сама авіабаза охороняється. Навіть є діючий штаб.
2. Територія авіабази величезна. Це і сам аеродром зі стоянками літаків. І паливні склади, автопарк, капоніри, склади, сховища і ангари, казарми, штаб. Довжина злітно-посадкової смуги - 3,5 км.
3. КПП військового аеродрому. Біля нього - пам'ятник-літак Ту-95МС. Але прохід заборонено, тому йдемо в обхід.
4. Топати під палючим сонцем довго. Добре, що був легкий вітерець. Хоч якось приглушав 32-градусну спеку.
5. Залаз знайшли не одразу. Годину блукали чигирями і полями з колючками.
6. Одна стежка привела до діючої контори. Інша - до поля з соняшниками.
7. Напарник вирішив йти напролом. Але випадково звернули не туди і вийшли на асфальтовану дорогу на території аеродрому. Назустріч проїхало декілька автівок.
8. Вся шовковиця і інші дерева обліплені гусінню. Це капєць!
9. Йшли теж довгенько, аж поки не побачили першу споруду - водонапірну вежу.
10. Більшість будівель, нажаль, зруйновані.
11. Вцілілий ангар (насправді, цілий лише фасад).
12. Зібралися йти по руліжній доріжці, але в кущах помітили якусь техніку.
13. Вау! Аж 5 розібраних літаків АН-28.
14. Про них знав, але не очікував, що вони ще не розпиляні.
15. Напарник сфоткав мене.
16. Роздивляюсь літак.
17. Всі літаки чомусь без хвостів.
18. Хоча у одного літака зад не встигли відпиляти.
19. Літаки всередині випотрошені.
20. В кабіні теж все розібрано.
21. Три з п'яти АН-28.
22. Колесико. Схоже на камеру покришки.
23. Ангар, який з фасаду виглядав цілим, насправді зі зруйнованим дахом. А всередині ростуть дерева.
24. Вийшли на руліжну доріжку. Яка ж вона широченна і довга!
25. Знайшли вцілілу будівлю за окремим парканом. Думали, що діюча. А вона закинута.
26. В підлозі багато дірок.
27. Цех порожній.
28. До будівлі прибудований ангар.
29. В ангарі засмічено.
30. Деякі будівлі повністю зруйновані. Хоча рік тому цей будинок ще стояв.
31. Поки ходив, засмаг, наче африканець:) Мабуть, повискакують нові родимки:(
32. Я на фоні руліжної доріжки. Можете уявити настільки вона величезна.
33. Поки ще цілі підземні сховища. Ось одне.
34. Ось друге сховище. Ймовірно, використовувалось для зберігання боєприпасів.
35. Візитівка кожного аеродрому - командно-диспетчерський пункт зі спостережною вежою. В Узині її важко помітити, бо вона заховалась посеред дерев.
36. Спостережна вежа.
37. Пройти можна лише через зарослі, в яких є ями. Однак вхід до будівлі також небезпечний.
38. А всередині командно-диспетчерський пункт абсолютно порожній. Ще й аварійний.
39. Фойє навпроти центрального входу.
40. «Ніхріна сє!» Сходи зруйнували.
41. Напарник примудрився залізти нагору, а я не ризикнув. Тим паче, виявилось, що до спостережної вежі ніяк не потрапити.
42. На другому поверсі була мапа. Хоч якийсь артефакт! За фото подяка напарнику.
43. Далі пішли по автомобільній бетонці. Як не дивно, по ній теж проїхала машина.
44. В чигирях ледве помітно наступну будівлю.
45. В будівлі тхне перепрілим картоном. І місцями немає перекриттів.
46. Під вікнами чогось пробили дірки.
47. Незважаючи на аварійний стан, піднялися на третій поверх.
48. З нього добре видно спостережну вежу і димар пічного опалення.
49. Всю нашу вилазку нас супроводжували метелики сонцевики. Їх повно. Особливо по кущах навколо авіабази.
50. Праворуч помічаю стовпи з прожекторами і майданчик. Не знаю, що там могло бути.
51. Ну а ліворуч була напіврозвалена будівля. Пройшли повз.
52. Знову шлях через кущі. Причому тіні нема!!! Ну, хоча б машини тут не їздять.
53. Капоніри для прикриття літаків.
54. Повертаємося до руліжної доріжки, щоб оглянути обсипане сховище. Попереду - стоянка бомбардувальників. Але вже відчувається втома.
55. Стоянка літаків Ту-95 з добре видимою наїждженою автомобільною колією.
56. За стоянкою, за подвійним периметром, розташовувались підземні сховища.
57. Пробиритися через траву не захотілось ні мені, ні напарнику, тому пішли далі.
58. Нажаль, до сховища через чигирі не підступитися.
59. Трохи далі знайшли інше сховище.
60. До нього вже можна було підійти.
61. Типовий арочний ангар.
62. Бетонну підлогу зняли. Можливо, переобладнають під склад.
63. Дорога від руліжної доріжки до злітно-посадкової смуги. Йти нема сил. Особливо по сонцю.
64. Злітно-посадкова смуга. І жодного деревця!
65. На злітно-посадковій смузі зробили гоночну трасу! (Фото зробив на смартфон).
66. Поля між злітно-посадковою смугою і руліжною дорогою засаджені... кукурудзою.
67. Вийшли на дорогу, по якій прийшли на аеродром. На зворотньому шляху сфоткав вцілілий склад.
68. Пост військової автомобільної інспекції (ДАІ для військових).
69. На Білоцерківському аеродромі таку будку розваляли. А тут ще стоїть.
70. Казарма або столова. Проходимо повз, бо сил вже нема.
71. Вирішили повертатись через КПП. По-перше, щоб пофоткати Ту-95. А по-друге, щоб не намотувати зайві кілометри. Заодно, побачили ще декілька закинутих будівель.
72. Штаб автопарку.
73. Всередині двору ще купа будівель.
74. ПТО - пункт технічного огляду автомобілів, 1978 року побудови, з круглими віконцями, як на бомбардувальниках Ту-95.
75. Поруч з ПТО були гаражні бокси. Але вони настільки роздестроєні, що можна до них не заходити.
76. Перед КПП встановлений бомбардувальник Ту-95МС. Сфоткав wh1sper956. Я не ризикнув. Хоча за ворота вийшли спокійно.
77. Купив мінералку. Нарешті можна втамувати спрагу свіжогазованою. Але почало нудити. Може, від спеки? А може від мінералки з якою весь день ходив по сонцю? Коротше, я не хотів, але довелося проблюватись. Трохи попустило.
А потім було «весело». В магазинчику дізналися, що остання маршрутка на Київ виїхала о 17-ій. Отакої! З’явився ризик заночувати на аеродромі:) Мабуть ввечері пасажирів до столиці немає.
Добре, що ще мали їздити маршрутки до Білої Церкви. Тому запропонував товаришу поїхати хоча б туди. Біла Церква - місто 100-тисячник. Та й маршрутки на Київ їздять частіше, ніж з Узина, і з декількох зупинок, тому був шанс виїхати до Києва.
78. В 19:30 були в Білій Церкві. На щастя, на зупинці, на якій вийшли, була кінцева маршруток на Київ. Останній рейс в 20:00. Якраз на останній маршрутці доїхали до столиці.
Через годину був у Києві. На щастя, дочекався маршрутки до свого міста. Але потрібно було ще пройтися. Хоча можна було зітхнути із полегшенням.
Отже, за добу було випито більше 3-х літрів мінералки(!!!). Натоптано лише в самому Узині майже 22 кілометри! Отримав термоядерну засмагу.