Як звичайно, життя нам викидає такі вибрики, за які дитину б приклеїли до кутка на все життя. Я сповнений романтики у почуттях, засмиканий пекучим бажанням зустрічі з найкращою дівчиною в світі, розряджав мобільник, марно намагаючись почути жаданий голос. Та це була прелюдія до дійства. Око моє пало на театр "Верим!". Там я ні разу не бував (
(
Read more... )