шалена п"ятниця - частина 2
я на цій фоточці остання ща першим столом -- з рукою під підборіддям.
(мене загубили у списку запрошених, і поки це питання з"ясовували, зустріч почалася і я спізнилася)
мене попросили прийти на зустріч МФО Рівні можливості і Всеукраїнської ради церков для обговорення перспектив підписання Стамбульської конвенції.
МФО "Рівні можливості"/Equal Opportunities Caucus додає 4 нові світлини.
3 березень о 17:41 ·
«Ми не противники, ми - союзники!»
Під таким гаслом пройшла зустріч 3 березня із Всеукраїнською радою церков.
Були присутні членкині МФО «Рівні можливості» Ірина Геращенко, Ірина Луценко, Світлана Войцеховська, Марія Іонова, а також народні депутати Юрій Павленко та Юрій Мірошниченко.
Прийняття Стамбульської Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству викликала гарячі дискусії у різних колах, в тому числі і сьогодні. Рада Церков звернулась до депутатів із листом, в якому висловили пропозицію про зміну законодавства, але проти прийняття Конвенції.
Статистика нашої держави наступна: 12 тисяч жінок звернулися на анонімну лінію допомоги за минулий рік. Кожна 6 жінка в українській родині страждає від насилля. Що дає нам прийняття Конвенції? Зокрема, як результат прийняття Конвенції, органи виконавчої влади отримають інструмент створення закладів, до яких зможуть звертатися жінки, діти і чоловіки які стали жертвами насилля. Українці у тих зарубіжних країнах, які також прийняли Конвенцію, будуть захищені законом. Ратифікація - це додаткова підтримка, в тому числі фінансова, для медичних станов, притулків.
«Ми хочемо захистити головні цінності разом, і Конвенція дає нам таку можливість. Наше бачення - рухатися у напрямку захисту родини, посилення ролі жінки і виконання міжнародних зобов'язань», - зазначила Ірина Геращенко.
Дякуємо також представницям громадських організацій, які взяли участь у обговоренні: Елла Ламах, ВГО «Центр розвитку демократії», Марія Дмітрієва, Feminism.ua, Марфа Скорик, Київський інститут гендерних досліджень. Також вітаємо участь Ганни Христич, представництво Ради Європи в Україні, яка зазначила, що після 7 березня буде офіційно перекладено тлумачення Ради Європи поняття «гендер» для держав, які мають упередження щодо ратифікації.
Депутати ще раз підкреслили, що Конвенція буде прийнята лише згідно із Конституцією України. Обидві сторони зголосилися на необхідності вироблення консенсусу.
якщо їх читати, там все тіпа мір, дружба, тортік.
по факту ж, представники цієї ради кажуть, що вони хочуть, аби Рада проголосувала за закони з протидії домашньому насильству, а Конвенцію б не ратифікувала (хоча люди з МФО і Мінсоцполітики пояснювали, що вона дозволяє, серед інших речей, захищати права українських громадянок за кордоном, а не лише в Україні) -- незважаючи на те, що в законі про ратифікацію навіть дописали, що Україна виконуватиме цю конвенцію лише в рамках Конституції.
священиків непокоїть, що в Конвенції йдеться про гендер і гендерну ідентичність -- а ще вони бояться, що ця Конвенція відкриє дорогу до чогось (і далі я цитую), що порушить статтю 51 Конституції України про шлюб як союз жінки і чоловіка.
серед речей, які мене вразили:
1. різні священики кілька разів казали, скільки багато вони роблять для жінок, які потерпають від насильства -- більше, ніж держава чи громадські організації! мене все підмивало запитати, а що ж саме вони так активно роблять. але не стала.
2. священики повторювали разів, певно, з десять, що вони відчувають тиск і недружню атмосферу -- і тому так реагують на Конвенцію. тиск, щоб ви не сумнівалися, виражався в тому, що Мінохоронздоров"я готує наказ, яким скорочується перелік хвороб, які роблять людину непридатною для усиновлення (удочірення) -- типу транссексуальності. оце вони повторювали і наголошували, що їхня паства їх питає -- як же ж так, що ж це коїться?
(що я можу сказати, в них дуже просунута паства, що їх це так зачіпає за живе). і представниці МФО теж сказали -- якщо якісь ідіоти в МОЗі таке приймають, це ж не показник, що всі такі!
3. в продовження цієї розмови одна з депутаток (я не бачила, котра, але вже інша, ніж та, яка назвала чиновників МОЗу ідіотами) зауважила, що ми всі в курсі, наскільки поширеним є сексуальне насильство, котре чинять священики, зокрема, католицькі, стосовно дітей. на це їй якийсь священик, який до того казав, що в нього магістерський ступінь із соціальної роботи з Могилянки, зауважив, що то вони, так би мовити, роблять у приватному житті. а МОЗівський чиновник -- в офіційному. на роботі.
4. і що мені винесло мозок найбільше, так це нардеп Мірошниченко, який, як мені сказали, був серед найактивніших противників ратифікації Конвенції, сказав, що народні депутати дуже дослухаються до своїх релігійних общин (ну може не саме так, але суть така) і після того сказав прямим текстом -- у присутності очільників Ради церков, і вони його не зупинили і не виправили -- що Рада церков -- якщо її не зрозуміють і не підуть їй назустріч -- може повністю блокувати ратифікацію Конвенції.
якщо це не шантаж -- я прямо і не знаю, що таке шантаж.
я не знаю, хто саме там кого використовує -- церкви нардепів чи навпаки -- чи з якою метою.
але виглядає це все дуже і дуже неприглядно.
я там теж висловилася. я сказала прямим текстом -- що нам потрібна підтримка заходу -- і Європи, в якій гендерна рівність прописана серед основних цілей. бо з іншого боку у нас Росія з її скрєпами і декриміналізованим побиттям жінок. і що раді церков треба визначитись -- що їм дорожче і важливіше: реальна незалежність і саме існування України -- чи потенційна небезпека для їхньої пастви того, що десь троє чи четверо траснгендерів офіційно оформлять опікунство над власними дітьми.
мені відповіли, що вони не дурні і вони це розуміють. після цього знову пішла знайома пісенька про маленького українця, який не розуміє -- і який спитає з батюшок, куди батюшки дивилися.
це був дуже своєрідний експіріенс.
зі.
з того, що я можу бачити, у нас риторику "гендер-гей диктатури" просувають останні років 10, якщо не більше, саме з російського голосу -- як по методичці.
з відповідними наслідками -- у нас познімали чи не всіх гендерних радниць на рівні областей і міст.
ззі.
і досі лишається відкритим питання -- чому церка втручається в законодавчий процес, якщо ми живемо у світській країні?